Рішення від 30.10.2025 по справі 127/15341/25

Справа № 127/15341/25

Провадження № 2/127/3018/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сичука М.М.

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Вінницької окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Лука-Мелешківська сільська рада, ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в травні 2025 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Лука-Мелешківська сільська рада, ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Вінницькою окружною прокуратурою під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023020010000711 від 18.05.2023 виявлено факт незаконного вибуття у приватну власність земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344), розташованих на території Вінницької міської територіальної громади.

На підставі повідомлення Вінницької міської ради від 21.04.2023 про виявлений випадок порушення інтересів територіальної громади у зв'язку з незаконним оформленням прав приватної власності на земельну ділянку площею 2,000 га (архівний кадастровий номер 0520682803:02:001:0122) за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок якої незаконно сформовано та передано в користування 14 нових земельних ділянок, розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020010000711 від 18.05.2023 за фактом неправомірного заволодіння земельними ділянками комунальної власності.

Як зазначає позивач, у користуванні ТОВ «КАіСА-ФІН-Груп» на підставі договору оренди від 26.06.2007 перебувала земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 0520682803:02:001:0122, строк дії договору - 3 роки, цільове призначення: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для комерційного використання - розміщення ресторанно-розважального комплексу. Ділянка знаходилась на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту АДРЕСА_2 та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру 28.08.2007 з присвоєнням кадастрового номера 0520682803:02:001:0122.

Відповідно до змісту та картографічних матеріалів Проекту землеустрою щодо зміни меж міста Вінниця, розробленого МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури», земельна ділянка з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 увійшла до складу земель Лука-Мелешківської сільської ради, що входять у межі м. Вінниці.

Рішенням 27 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 20.09.2013 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж м. Вінниці» сільською радою погоджено зазначений проект, поданий Вінницькою міською радою, контроль за виконанням якого покладено на виконавчий комітет сільської ради.

Постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-V-III «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області»:

змінені межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 495,19 гектара земель Луко-Мелешківської сільської ради;

встановлені межі міста Вінниця та відповідні межі Вінницького району Вінницької області згідно з додатком.

Таким чином, згідно постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII територія земельної ділянки з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 увійшла в межі м. Вінниці.

Рішенням Вінницької міської ради від 28.08.2015 № 2261 «Про включення в адресну схему переліку назв вулиць, проспектів, бульварів, провулків, площ м. Вінниці, які затверджені рішенням виконавчого комітету від 30.07.2015 № 1663» затверджено нові назви вулиць та включено до адресної схеми м. Вінниці колишні назви вулиць Луко-Мелешківської сільської ради, зокрема АДРЕСА_3 .

Отже, з 13.05.2015 спірна земельна ділянка увійшла в межі м. Вінниці, а відповідно з 13.05.2015 розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 здійснює Вінницька міська рада.

Проте, 21.05.2015 за заявою ОСОБА_2 , відомості щодо права власності останньої на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 внесені на підставі рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області б/н від 19.05.2015 та витяга з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502921442015 від 19.05.2015, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно архівних відомостей Публічної кадастрової карти України 19.05.2015 комунальну ділянку з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 перенесено в архів та за її рахунок сформовано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344. Відомості про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 внесені 19.05.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам у кількості 12 осіб для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області, розробленого ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс».

Позивач у позові зазначає, що як вбачається з відповідей архівного відділу Вінницької райдержадміністрації та Лука-Мелешківської сільської ради, долучених до даної позовної заяви:

відсутнє рішення 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради в межах населеного пункту»;

у протоколі 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області не виявлено прізвище ОСОБА_2 та розгляд питання про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки;

відсутнє рішення 45 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.03.2015 «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту», зокрема щодо ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_2 здійснила поділ вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої у 2019 році ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс», до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені дані про земельні ділянки площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 та площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153.

18.03.2021 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 478, укладений між ОСОБА_3 , іменований «Представник Продавця», діючи від імені своєї довірительки ОСОБА_2 , іменованої Продавцем, та ОСОБА_4 , іменованим Покупцем. Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 0,0866 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:03:133:0152, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Також 18.03.2021 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 479, укладений між ОСОБА_3 , діючим від імені своєї довірительки ОСОБА_2 , іменованої Продавцем, та ОСОБА_4 , іменованим Покупцем. Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 0,0134 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:03:133:0153, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Наразі, відповідно до актуальної інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 площею 0,0866 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153 площею 0,0134 га є відповідач ОСОБА_1 .

При цьому першопочатково спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 за відсутності рішення Лука-Мелешківської сільської ради про відведення земельної ділянки. Окрім того, рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою не могло бути прийняте Лука-Мелешківською сільською радою, враховуючи фактичне входження спірної земельної ділянки з 13.05.2015 в межі м. Вінниці та відсутність відповідних повноважень у сільської ради.

Отже на думку позивача, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради, оскільки реєстрація права власності на спірні земельні ділянки, які належать до комунальної власності, ОСОБА_2 та подальше відчуження її на користь ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства України.

Вказує на те, що спірні земельні ділянки фактично перебувала у володінні ОСОБА_2 без правової підстави, оскільки майно вибуло з власності Вінницької міської ради не за її волею, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 вибула із комунальної власності з порушенням ст.ст. 116, 117, 118 ЗК України, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування і без волевиявлення територіальної громади, що є підставою для витребування земельних ділянок у власність територіальної громади.

Отже, Вінницька міська рада як орган місцевого самоврядування, що здійснює повноваження власника від імені громади, має право на витребування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (до поділу - 0520682800:02:001:0344) у відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначає, щодо добросовісності відповідача ОСОБА_1 , а саме вказує на те, що згідно зі ст. 387, 388 ЦК України, недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач не мав права відчужувати майно. Добросовісність визначається суб'єктивним ставленням до обставин вибуття майна (постанова ВС від 20.02.2020, справа № 922/719/16).

Верховний Суд визначає, що добросовісність включає стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших сторін (постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14). Особа, яка знала або могла знати про незаконне відчуження майна, не може вважатися добросовісною (ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Протиріччя у документації свідчать про недобросовісність відповідача:

- Договір купівлі-продажу 18.03.2021 щодо земельної ділянки 0510100000:03:133:0152 укладений між Представником Продавця ( ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 , передбачав купівлю ділянки площею 0,0866 га, нібито розташованої у АДРЕСА_1 ;

- Свідоцтво про право власності продавця від 22.05.2015 на первісну земельну ділянку (0520682800:02:001:0344) зазначало розташування: АДРЕСА_1 , що не відповідає фактичному включенню ділянки до меж міста Вінниці з 13.05.2015.

Враховуючи зазначені протиріччя, відповідач мав можливість перевірити законність відчуження земельної ділянки через: загальнодоступні джерела (мережа Інтернет, сайти органів місцевого самоврядування); Генеральні плани населених пунктів; звернення до органів Держгеокадастру та Вінницької міської ради.

Ціна придбання ділянки 0510100000:03:133:0152 за договором 70 000 грн, тоді як ринкова вартість 86,6 % площі первісної ділянки станом на 21.05.2015 становила 140 460,52 грн. Така значна різниця свідчить про заниження ціни та недобросовісність обох сторін правочину (ВС, постанова № 760/21038/16).

Аналогічні висновки стосуються ділянки 0510100000:03:133:0153: договір від 18.03.2021 укладено за заниженою ціною; місце розташування за документами не відповідає фактичному; використано приватно-правову конструкцію поділу земельної ділянки для створення видимості добросовісного набуття права, що за практикою ВС є ознакою недобросовісності (постанова ВС від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не міг діяти добросовісно при укладенні договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, враховуючи протиріччя в документації, невідповідність місця розташування та занижену ціну. Спірні земельні ділянки належать до комунальної власності міста Вінниці;

Відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, мав можливість дізнатися про сумнівність відчуження майна, про що свідчать протиріччя у документах, невідповідність фактичного розташування та занижена ціна договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статей 330, 388 ЦК України та статті 357 ЦК України власник майна має право витребувати його у будь-кого, хто незаконно володіє майном. Право власності Вінницької міської ради на спірні земельні ділянки зберігається незалежно від того, що набувач діяв добросовісно. У зв'язку з викладеним, Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради вважаючи, що є усі підстави для пред'явлення віндикаційного позову, а спірна земельна ділянка підлягає поверненню у власність Вінницької міської ради, звернувся до суду із даним позовом. При цьому звертає увагу, що Вінницькою міською радою як органом, якому надано контрольні функції, а також право розпорядження спірними земельними ділянками, заходів на захист інтересів держави у спірних правовідносинах не вжито, а тому є підстави для звернення органів прокуратури.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2025 справа прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження на призначене підготовче засідання.

25.06.2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечують проти позовних вимог щодо витребування земельних ділянок площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 та площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з наступним.

Добросовісність набуття майна, а саме те, що відповідач придбав спірні земельні ділянки законним шляхом, уклавши договори купівлі-продажу з власником ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідач не знав і не міг знати про нібито незаконність набуття права власності попереднім власником, тобто є добросовісним набувачем (ст. 387, 388 ЦК України).

Вказує на відсутність обов'язку перевірки правомірності попередніх переходів майна. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, добросовісний набувач не зобов'язаний самостійно перевіряти обставини правомірності попередніх переходів майна.

Зазначає, що твердження позивача про нібито «занижену» вартість купівлі є безпідставним, оскільки ціна визначається за домовленістю між покупцем і продавцем. Використання позивачем різних оцінок вартості земельних ділянок (2015 рік та 2025 рік) для аргументації заниження ринкової вартості є недостовірним і не може свідчити про недобросовісність набувача.

Крім того вказує на те, що згідно з п. 2 ч. 5 ст. 390 ЦК України витребування майна від добросовісного набувача можливе лише за умови внесення вартості майна на депозитний рахунок суду органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором.

В матеріалах справи відсутні докази внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду у розмірі вартості спірних земельних ділянок, а також відсутній звіт про експертно-грошову оцінку цих земельних ділянок, що є необхідною умовою для задоволення позову. Відповідно до ст. 317, 321, 373 ЦК України та ст. 78, 153 ЗК України право власності відповідача є законним і непорушним. Позбавлення або обмеження права власності можливе лише у випадках, передбачених законом. Позивачем не надано всіх необхідних доказів та документів, які б підтверджували порушення прав територіальної громади чи держави унаслідок набуття відповідачем земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову та залишити за ним право власності на спірні земельні ділянки як добросовісного набувача.

14.07.2025 заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено що аргумент відповідача щодо добросовісності набувача є необґрунтованим, оскільки жодних доказів на підтвердження цього не надано. Підставою позову є ст. 387 ЦК України та недобросовісність ОСОБА_1 , що підтверджується наступними доказами: протиріччя між місцезнаходженням земельних ділянок у договорі купівлі-продажу та правовстановлюючих документах продавця ОСОБА_2 ; придбання земельних ділянок 18.03.2021 за явно заниженою ціною (майже удвічі нижче ринкової на 21.05.2015); факт поділу земельної ділянки та придбання обох утворених ділянок відповідачем. Всі ці обставини свідчать про сумнівний характер правочину та про те, що ОСОБА_1 знав або міг знати, що відчужувач не мав права передавати майно. Доказів спростування позовних доводів представником відповідача не наведено. Відповідно до ст. 330 ЦК України, добросовісність набувача є умовою набуття права власності. ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним, оскільки знав або мав знати про незаконність набуття майна. Вважає, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем у розумінні ст. 387 ЦК України. Доводи відповідача про нібито незастосовність до спірних правовідносин постанови ВС від 07.05.2025 у справі № 128/680/21 є помилковими. У згаданій справі розглядалися негаторні позови щодо земель лісогосподарського призначення, тоді як у цій справі заявлений віндикаційний позов про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що вибули з власності громади незаконно. Право власника витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави, передбачено ст. 387 ЦК України.. Щодо Закону України № 4292-IX від 12.03.2025 позивач вказує на те, що представник відповідача посилається на необхідність компенсації вартості майна добросовісному набувачу безпідставно, оскільки ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем. Відповідно, положення Закону № 4292-IX щодо внесення вартості майна на депозитний рахунок не застосовуються. Право власника витребувати своє майно у будь-якому випадку передбачене ст. 387 ЦК України без обмежень. Позивач звертає увагу на незаконності передачі земельної ділянки, а саме рішення 48 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » прийнято з порушенням вимог ст. 116-118 ЗК України. У кримінальному провадженні № 12023020010000711 ОСОБА_6 , будучи сільським головою, вніс завідомо неправдиві відомості до цього рішення та передав документ ОСОБА_2 з метою набуття нею права власності. Таким чином, право власності територіальної громади на земельні ділянки не припинялося, і поданий прокурором позов спрямований на відновлення порушених прав громади та повернення комунального майна. Позивач просить суд відхилити аргументи представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Івашківської А.О., зазначені у відзиві. Задовольнити позов Вінницької окружної прокуратури у справі № 127/15341/25 у повному обсязі.

На підставі ухвали суду від 21.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківської А.О. про залишення позовної заяви без руху.

Підготовче провадження у цивільній справі за позовом Вінницької окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Лука-Мелешківська сільська рада, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Прокурор Вінницької окружної прокуратури Лугова Г.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в змінах підстав позовних вимог, а також вкотре звернула увагу, що звертає увагу на незаконності передачі земельної ділянки, а саме рішення 48 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » прийнято з порушенням вимог ст. 116-118 ЗК України. У кримінальному провадженні № 12023020010000711 ОСОБА_6 , будучи сільським головою, вніс завідомо неправдиві відомості до цього рішення та передав документ ОСОБА_2 з метою набуття нею права власності, а тому вказана земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі та підлягає витребуванню на підставі ст. 387, 388 ЦК України. За таких обставин, у даному випадку, втручання держави у право власності відповідача є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства та положення законодавства України про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою знищення правового порядку в державі, а тому доводи відповідача, що витребування у неї земельних ділянок є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном є безпідставним. Крім того, кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право пред'явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.

У судовому засіданні представник Вінницької міської ради Шмігленко І.В. просила позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Івашківська А.О. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відповідач є добросовісним набувачем, спірні земельні ділянки площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 та площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , була придбані відповідачем у ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу земельної ділянки №478 виданий 18.03.2021 року та № 479 від 18.03.2021, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. При цьому, перш ніж їх придбати відповідач за власною ініціативою ознайомився із відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в яких було зазначено, що власником даної землі є ОСОБА_2 . Також звертає увагу, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно резюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож у відповідача як у добросовісного набувача не виникло обов'язку додатково перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна. Тобто, відповідач, купуючи спірні земельні ділянки, покладався не лише на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де власником спірної земельної ділянки був вказаний ОСОБА_2 , а й на висновок уповноваженої посадової особи - державного реєстратора, приватного нотаріуса Терещенко В.В. При цьому, відповідач як добросовісний набувач не може нести відповідальність за порушення інших осіб. Також вказував на відсутність доказів в підтвердження належності спірних земельних ділянок позивачу та недопустимість доказів, які отримані в рамках кримінального провадження.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , Лука-Мелешківська сільська рада в судове засіданні не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку визначеному законодавством.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що на підставі повідомлення Вінницької міської ради від 21.04.2023 щодо виявленого випадку порушення інтересів територіальної громади у зв'язку з незаконним оформленням прав приватної власності на земельну ділянку площею 2,000 га (архівний кадастровий номер 0520682803:02:001:0122) за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок якої незаконно сформовано та передано в користування 14 нових земельних ділянок, розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020010000711 від 18.05.2023 за фактом неправомірного заволодіння земельними ділянками комунальної власності.

Вінницькою окружною прокуратурою під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023020010000711 від 18.05.2023 та при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт незаконного вибуття у приватну власність земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344), розташованої на території Вінницької міської територіальної громади.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, у користуванні ТОВ «КАіСА-ФІН-Груп» на підставі договору оренди від 26.06.2007 перебувала земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 0520682803:02:001:0122, строк дії - 3 роки, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для комерційного використання - розміщення ресторанно-розважального комплексу, яка знаходилась на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , та відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру 28.08.2007 з присвоєнням кадастрового номеру 0520682803:02:001:0122.

Постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-V-III «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» змінені межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 495,19 гектара земель Луко-Мелешківської сільської ради; встановлені межі міста Вінниця та відповідні межі Вінницького району Вінницької області згідно з додатком.

Таким чином, згідно постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII, яка відповідно до ч. 2 ст. 138 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» набула законної сили 13.05.2015, територія земельної ділянки з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 увійшла в межі м. Вінниці.

Отже, з 13.05.2015 спірна земельна ділянка увійшла в межі м. Вінниці, а відповідно - з 13.05.2015 розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 здійснює Вінницька міська рада.

Проте як встановлено судом, 21.05.2015 за заявою ОСОБА_2 відомості щодо права власності останньої на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 внесені на підставі рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області б/н від 19.05.2015 та витяга з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502921442015 від 19.05.2015, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно наявних в матеріалах справи архівних відомостей Публічної кадастрової карти України 19.05.2015 комунальну ділянку з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 перенесено в архів та за її рахунок сформовано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344.

Відомості про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 внесені 19.05.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам у кількості 12-ти осіб для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області, розробленого ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс».

Як вбачається з відповідей архівного відділу Вінницької райдержадміністрації та Лука-Мелешківської сільської ради, долучених до даної позовної заяви:

- відсутнє рішення 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради в межах населеного пункту»;

- у протоколі 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області не виявлено прізвище ОСОБА_2 та розгляд питання про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки;

- відсутнє рішення 45 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.03.2015 «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту», зокрема щодо ОСОБА_2 .

Яка у свою чергу, здійснила поділ вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої у 2019 році ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс», до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені дані про земельні ділянки площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 та площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153.

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 0,0866 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:03:133:0152, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 0,0134 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:03:133:0153, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до актуальної інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152 площею 0,0866 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153 площею 0,0134 га є відповідач ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу на те, що першопочатково спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 за відсутності рішення Лука-Мелешківської сільської ради про відведення земельної ділянки.

Окрім того, рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою не могло бути прийняте Лука-Мелешківською сільською радою, враховуючи фактичне входження спірної земельної ділянки з 13.05.2015 в межі м. Вінниці та відсутність відповідних повноважень у сільської ради.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки фактично перебувала у володінні ОСОБА_2 без правової підстави, оскільки майно вибуло з власності Вінницької міської ради не за її волею, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 вибула із комунальної власності з порушенням ст.ст. 116, 117, 118 ЗК України, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування і без волевиявлення територіальної громади, що є підставою для витребування земельних ділянок у власність територіальної громади.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, міські ради наділені повноваженнями щодо передачі у власність чи користування земель із комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України (редакція станом на березень-травень 2015 року) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвердження цих проєктів регулюється ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Клопотання розглядається у місячний строк із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови.

Однак встановлено, що рішення 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства» не приймалось. Протокол 48 сесії 6 скликання та архівні матеріали свідчать про відсутність обговорення питання передачі земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 0520682800:02:001:0344) у власність ОСОБА_2 .

Крім того, станом на 13.05.2015 територія, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, увійшла до меж міста Вінниці (Постанова Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII). Відповідно, з цієї дати розпорядження земельною ділянкою комунальної власності здійснює Вінницька міська рада, а Лука-Мелешківська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження даною ділянкою.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування майна шляхом віндикації застосовується, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, а майно перебуває у володільця не на підставі договору.

Велика Палата Верховного Суду у численних постановах (справа № 183/1617/16 від 14.11.2018; справа № 922/614/19 від 11.02.2020; справа № 676/78/22 від 12.07.2023) підтверджує, що власник може витребувати належне йому майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень. Для цього не обов'язково оскаржувати попередні рішення органів влади чи договори, на підставі яких відбулося відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Отже, Вінницька міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює повноваження власника від імені громади, має право на витребування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (до поділу - 0520682800:02:001:0344) у відповідача ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що попередній власник спірного майна, а саме ОСОБА_2 , без достатньої правової підстави набула у власність спірні земельні ділянки, у зв'язку з чим вони, всупереч волі законного власника (без рішення органу місцевого самоврядування), вибули з комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, та згодом перейшла до нового власника, як недобросовісного набувача. Відтак спірне майно підлягає поверненню на підставі положень ст. 387, 388 ЦК України.

Суд, дослідивши надані стороною позивача докази в підтвердження викладених обставин, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, проведена на підставі неіснуючих документів, рішення 48 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 19.05.2015 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства» не приймалось. Протокол 48 сесії 6 скликання та архівні матеріали свідчать про відсутність обговорення питання передачі земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 0520682800:02:001:0344) у власність ОСОБА_2 .

Згідно з нормами статті 13, 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Разом із цим, власність зобов'язує та вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності інших громадян.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регулюється ст. 128 ЗК України.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що про недобросовісність відповідача ОСОБА_1 свідчить його обізнаність або те, що він повинен був знати, що відчужувач ОСОБА_2 , у якої він придбав нерухоме майно, не мала права його відчужувати. Отже, ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем у розумінні ст. 387 ЦК України.

З наявних у матеріалах справи та доказів вбачається, що спірні земельні ділянки увійшли до меж м. Вінниця, а відповідно з 13.05.2015 року розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 здійснює Вінницька міська рада. Таким чином, Лука-Мелешківська сільська рада станом на 19.05.2015 не була органом, уповноваженим на здійснення повноважень власника щодо спірної земельної ділянки, а тому її рішення щодо цієї ділянки, прийняті після 13.05.2015, не мають юридичного значення.

Окрім того, як вбачається з архівних копій протоколу 48 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 19.05.2015, питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на зазначеній сесії не розглядалося, а рішення Лука-Мелешківської сільської ради б/н від 19.05.2015, яке стало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, Лука-Мелешківською сільською радою не приймалося.

З огляду на вказане, відсутність рішень повноважного органу місцевого самоврядування Вінницької міської ради, спрямованих на передачу спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , є свідченням відсутності волі власника на вибуття земельної ділянки з комунальної власності.

Факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344 (після поділу - земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152) та перенесення в архів земельної ділянки з кадастровим номером 0520682803:02:001:0122 без достатніх правових підстав не позбавляє Вінницьку міську територіальну громаду права на витребування існуючих наразі земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152.

Відповідно до обставин справи, які доводяться долученими до позовної заяви доказами, ОСОБА_2 21.05.2015 безпідставно зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів та зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності або інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема шляхом витребування таких земельних ділянок (п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзацом 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником у Державному реєстрі речових прав.

Враховуючи зазначене, з урахуванням особливостей фактичних обставин справи, задоволення віндикаційного позову шляхом витребування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 призведе до відновлення порушених прав територіальної громади в особі Вінницької міської ради, яка, як власник нерухомого майна, зможе вчиняти щодо свого майна будь-які дії: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Враховуючи викладене, земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають витребуванню у ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради.

Слід зауважити, що Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/21329/17 зазначив, що добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а й прояв розумної обачності набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна.

Крім того, Верховний Суд у постанові № 760/21038/16 від 05.03.2025 зазначив три випадки, коли покупця можна вважати недобросовісним. Окрім інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, набувач оцінює й інші обставини, які можуть свідчити про сумнівний характер правочину, зокрема: занижену ціну договору, багаторазове перепродаж майна протягом короткого часу тощо.

У даному випадку кожного разу вартість земельної ділянки не відповідала ринковій, продавалась за нижчою ціною, що також свідчить про сумнівний характер правочинів.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 зазначив, що недобросовісним є набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14).

Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 суд зазначив, що для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об'єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.

Застосування приватно-правових конструкцій з такою метою по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту.

До обставин, які можуть свідчити про створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб'єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов'язані або афілійовані юридичні особи).

Проявивши розумну обачність та за необхідності отримавши правову допомогу, відповідач міг зрозуміти сумнівність документів, на підставі яких ОСОБА_2 , представником якої при укладанні договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, був генеральний директор ТОВ «КАіСА-ФІН-Груп» Савельченко Ю.О., в оренді якого на підставі договору оренди від 26.06.2007 перебувала земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 0520682803:02:001:0122, підтверджував своє право власності на нерухоме майно, міг прослідкувати історію вибуття ділянки у приватну власність та дізнатися, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею дійсного власника.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного права, спрямованими на утвердження верховенства права. Добросовісність передбачає сумлінне використання цивільних прав та виконання обов'язків, що підтверджується частиною 3 статті 509 ЦК України.

Законодавець установив певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, зобов'язавши їх сумлінно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, передбачати можливість завдання шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав учасників цивільного обороту (постанова ВС від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначив, що при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача. Судові рішення, винесені за відсутності такої перевірки, не відповідають вимогам законності втручання у право мирного володіння майном.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 підкреслив важливість належної перевірки обставин, що свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача, як для застосування положень статті 387 ЦК України, так і для визначення пропорційності втручання у право набувача майна відповідно до ст. 6 Конвенції.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 зазначив, що недобросовісним є набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач не мав права відчужувати майно; добросовісність або недобросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, добросовісність є умовою набуття права власності. У спорах про віндикацію на набувача покладається обов'язок довести свою добросовісність.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем у розумінні статей 387, 388 ЦК України, оскільки, хоча і зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, однак не набув її у власність у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 388 ЦК України, добросовісний набувач - це особа, яка набула майно у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не могла знати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 607/15052/16 (постанова від 08.11.2023, п. 11.8) підтвердила, що підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що не знав і не міг знати про незаконність відчуження майна.

Отже, на підставі викладених у позовній заяві обставин та наданих доказів, відповідач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки її право власності було набуте ним з порушенням законного порядку.

Разом із тим, ст. 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 923/1107/17, від 13 березня 2018 року у справі № 923/883/16.

Загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

До предмету доказування у даному спорі перш за все входить доведення позивачем наявності у нього відповідного речового права, на захист якого подано позов, тобто лише встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення права з боку відповідача і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.

Щодо права Вінницької міської територіальної громадина спірну земельну ділянку, то слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 , купуючи земельні ділянки з кадастровими номерами з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (до поділу - 0520682800:02:001:0344) у ОСОБА_2 , набув спірні земельні ділянки у особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права їх отримувати та відчужувати.

За наведених обставин суд вважає доведеною обставину незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, оскільки третя особа у справі ОСОБА_2 набула право власності на спірну ділянку без відповідної правової підстави.

Відтак, Вінницька міська рада як орган місцевого самоврядування, що здійснює повноваження власника від імені Вінницької міської територіальної громади, має право на витребування у відповідача ОСОБА_4 , на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними правочини щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 17.10.2011 у справі № З-ЮЗгсП, від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15, від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16, а також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017 у справі № 278/3862/14-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17) метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане, в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути його власникові.

Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до обставин справи, доведених долученими до позовної заяви доказами, ОСОБА_2 21.05.2015 безпідставно зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 0520682800:02:001:0344, яка у подальшому, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої у 2019 році ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс», здійснила її поділ та відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 , який офіційно зареєстрував право власності на вказану ділянку.

З наведеного слідує, що спірні земельні ділянкі незаконно вибулі з комунальної власності, оскільки ОСОБА_2 , а відтак і ОСОБА_1 , отримали їх у володіння без відповідної правової підстави.

Факт поділу земельних ділянок не перешкоджає витребуванню спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що були зареєстровані за ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_2 здійснила поділ земельної ділянки (кадастровий номер 052068200:02:001:0344), яку вона набула незаконно та не мала права відчужувати, необхідно витребувати у відповідача ОСОБА_4 , на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема шляхом поділу або об'єднання, з присвоєнням кадастрових номерів та зміною характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав шляхом витребування таких земельних ділянок (п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації, як і їх виникнення, перехід та припинення.

Враховуючи наведені обставини, задоволення віндикаційного позову шляхом витребування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 відновлює порушене право держави в особі Вінницької міської ради, що дозволяє їй здійснювати володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до об'єктів права комунальної власності Вінницької міської територіальної громади.

За змістом положень ЗК України необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку є рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки.

Повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою як об'єктом права комунальної власності належали Вінницькій міській раді. Остання жодного рішення з приводу розпорядження цієї земельною ділянкою не приймала.

Відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування свідчить, що власник волю на відчуження не виявляв.

Оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, була вчинена на підставі неіснуючих документів та за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, тому спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі.

Як вказувалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Як вказувалося спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:133:0153 та 0510100000:03:133:0152 (які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0344) вибули з володіння територіальної громади без вираження її волі, а тому наявні підстави для витребування цього майна.

Щодо дотримання положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то слід зазначити, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Досліджуючи в даній справі дотримання принципу законності суд в першу чергу враховує, що втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Витребування спірної земельної ділянки в даній справі на користь територіальної громади здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Обговорюючи в даній конкретній ситуації чи переслідувало втручання у право однієї із сторін «легітимну мету» (було здійснено «в інтересах суспільства») суд бере до уваги те, що, виходячи із сталої практики ЄСПЛ поняття «суспільний інтерес» дуже широке і в такому випадку доводиться враховувати політичні, економічні та соціальні питання.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а відсутність рішення органу місцевого самоврядування про розпорядження земельною ділянкою та набуття права власності на земельну ділянку на підставі неіснуючих документів, такому суспільному інтересу не відповідає.

Як вказувалося в даній справі реєстрація права власності ОСОБА_2 , яка здійснила поділ земельної ділянки (кадастровий номер 052068200:02:001:0344), яку вона набула незаконно та не мала права відчужувати ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо була вчинена на підставі неіснуючих документів та за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, а тому «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника керівника Вінницької окружної прокуратури з вимогою витребування спірних земельних ділянок у ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі у власність громадянам земельних ділянок із комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині передачі земельних ділянок у власність громадян, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Для оцінки «пропорційності» в першу чергу суд враховує, що для даних правовідносин з урахуванням способу вибуття земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади загальний інтерес суспільства є надзвичайно важливим, а тому межі свободи розсуду держави ширші, ніж коли виникають виключно цивільні права.

Суд враховує, що після отримання відповідачем земельних ділянок останні не були поліпшені, доказів зворотного не надано.

Також береться до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, як власник земельних ділянок, постійно отримує дохід від їх використання або зробив поліпшення, втрата яких буде становити для нього «надмірний тягар», що, в сукупності з іншими обставинами, свідчить на користь обґрунтованості втручання у право власності відповідача. В той же час, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач не позбавлений можливості пред'явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Крім того, суд враховує, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, тоді як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право у інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.

Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

З огляду на встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення Вінницької міської ради, яка представляє інтереси Вінницької територіальної громади, на підставі неіснуючих документів, витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача ОСОБА_1 , який також судом визнається, як недобросовісний набувач, є пропорційним втручанням у право власності останньої, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Підстав вважати, що витребування земельних ділянок є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу, що Вінницька міська рада не звернулася за захистом прав територіальної громади до суду, а вжиті нею заходи (звернення про вчинене кримінальне правопорушення) не відновили порушеного права комунальної власності територіальної громади, а тому втручання Вінницької окружної прокуратури з метою відновлення порушених майнових прав територіальної громади шляхом звернення до суду з відповідним позовом є обґрунтованим та необхідним.

Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закону) є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з статтею 1 Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

У цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення порушеного права територіальної громади в зв'язку з незаконним вибуттям з комунальної власності земельної ділянки та не зверненням органу місцевого самоврядування самостійно за захистом таких інтересів.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 844 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 41 Конституції України, ст. 81, 116, 118, 128, 153 ЗК України, ст. 11, 321, 328, 387, 388 ЦК України, ст. 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у відповідача ОСОБА_4 на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,0866 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0152, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у відповідача ОСОБА_4 на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,0134 га з кадастровим номером 0510100000:03:133:0153, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Вінницька окружна прокуратура, м. Вінниця, пров. Цегельний, буд. 8, код ЄДРПОУ 02909909;

Вінницька міська рада, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 25512617;

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Треті особи:

Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, адреса: Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2а, 23234 ЄДРПОУ 04329856;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса:, АДРЕСА_5 .

Суддя:

Попередній документ

131424599

Наступний документ

131424601

Інформація про рішення:

№ рішення:	131424600
№ справи:	127/15341/25
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (02.12.2025)
Дата надходження:	27.11.2025
Предмет позову:	за позовом Вінницької окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до Лухумідзе Гергія Паатовича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Лука-Мелешківська сі

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

30.06.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.07.2025 14:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.08.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
19.09.2025 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
20.10.2025 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області