Справа № 127/25345/25
Провадження № 3/127/5388/25
27.10.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іванченко Я.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
10.08.2025 о 01 год 56 хв в м. Вінниці по вул. Київська, 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме, електросамокатом, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час безперервної відеофіксації на нагрудні бодікамери, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчинені адміністративного правопорушення не визнав в повному обсязі, повідомив, що разом зі своїми товаришами йшли у м. Вінниці, по вул. Київський, де їх зупинили працівники поліції. Під час спілкування поліцейські не пояснювали причину зупинки та взагалі конкретно до нього не звертались. Зазначив, що самокатом не керував, від проходження огляду не відмовлявся. Крім того, надав суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, зміст протоколу не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у ньому не вказано характеристики транспортного засобу. Також, повідомив, що він не є суб'єктом даного правопорушення, оскільки не керував механічним транспортним засобом, а на долученому відеозапису не зафіксовано факт його чіткої відмови від проходження огляду. Зазначене є підставою для закриття провадження у справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до Розділу І п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 9 наказу МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Положеннями ст. 251 КУпАП, визначено, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння.
Судом було ретельно досліджено відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, зокрема на бодікамері працівника поліції ОСОБА_2 зафіксовано, як ОСОБА_1 тримаючи електросамокат у руках з'їжджає з проїзної частини в зв'язку з тим, що він був зупинений працівниками поліції 10.08.2025 о 01:53:12, тобто в період дії комендантської години. На запитання працівників поліції, чому знаходиться на вулиці в комендантську годину та вимогу надати документи для перевірки, ОСОБА_1 не відповідає та потягом наступних декількох хвилин просто ігнорує всі вимоги працівників поліції. Далі на 01:37 хв. відеозапису він запитує, яка причина зупинки, при цьому зазначає, що їде додому. Під час спілкування з працівниками поліції поводить себе агресивно, некоректно, нахабно та чути, що у нього нечітка мова. На 02:10 хв. відеозапису ОСОБА_1 запитує у працівників поліції чи можуть вони їхати далі, а на 03:50 хв. відеозапису зазначає, що вони їхали тихенько нічого не порушуючи. Працівники поліції неодноразово представлялись, пред'являючи свої документи та зазначали підстави для перевірки, а саме порушення комендантської години. Далі протягом декількох хвилин на відео відображено, як ОСОБА_1 та ще двоє осіб, які рухались разом з ним на електросамокатах, сперечаються з працівниками поліції на підвищених тонах, їм неодноразово висловлювались зауваження, на які вони не реагують, а лише продовжують кричати. На 06:01 хв. відеозапису ОСОБА_1 представився, вказавши, що його звуть ОСОБА_3 . На 06:36 хв. відеозапису ОСОБА_1 знову запитує у працівників поліції чому вони його зупинили, після чого на 06:37 хв. відеозапису відображено, як він бере самокат та намагається поїхати далі про що зазначає працівникам поліції, які висловили вимогу не залишати місце події. Далі на 07:23 хв. відеозапису ОСОБА_1 надав для огляду працівнику поліції документи на своєму мобільному телефоні, які посвідчують його особу. Далі працівники поліції запитують у трьох осіб чи вживали вони алкогольні напої, нащо вони не відповідаючи на запитання, знову починають суперечку з поліцейськими. В подальшому, працівники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, що зафіксовано на 16:41 хв., 16:43 хв., 17:21 хв., 17:37 хв. відеозапису, однак він ігнорував дані запитання. На 22:36 хв. відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 на чергове запитання працівників поліції щодо проходження огляду зазначає, що ніякого огляду він проходити не буде, після чого на 23:52 хв. відеозапису працівники поліції роз'яснюють, що за фактом відмови на нього буде складено протокол, нащо він знову почав говорити, що не відмовляється, однак огляд на стан сп'яніння так і не пройшов. Таку поведінку ОСОБА_1 було сприйнято працівниками поліції, як ухилення від огляду, тому відповідно було складено протокол. Після чого, ОСОБА_1 почав вимагати в працівників поліції докази факту керування електросамокатом та знову пояснити причину зупинки. Саме спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції тривало близько сорока п'яти хвилин та за весь цей час він так і не спромігся пройти огляд, а лише сперечався з працівниками поліції, не виконував їх вимоги та радився зі своїми товаришами з приводу подальших дій.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 10.08.2025, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки сп'яніння: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення мови; - порушення координації рухів.
Порушень при складанні адміністративного протоколу працівниками поліції при судовому розгляді не встановлено, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом.
З приводу заперечень ОСОБА_1 щодо безпідставної зупинки та не повідомлення працівниками поліції причину зупинку, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 та п. 5 постанови КМУ №1456 від 29.12.2021 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти на даний час.
Комендантська година у Вінниці та області встановлена наказом начальника Вінницької обласної військової адміністрації.
Так, згідно Наказу №1 від 24 лютого 2022 року, прийнято рішення Запровадити на території області з 22.00 год. до 07.00 год. з 24 лютого 2022 року відповідно до Порядку, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень).
В подальшому, наказом №96 від 14 березня 2022 року було внесено зміни в вище вказаний наказ та прийнято рішення про запровадження на території області з 22.00 до 06.00 з 15 березня 2022 року відповідно до Порядку, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадський місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Відповідно до п. 3 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах,якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений під час дії на території м. Вінниці комендантської години, про що неодноразово роз'яснювали працівники поліції, тому вимога про перевірку документів є законною.
Крім того, будь яких спеціально виданих перепусток чи посвідчень про дозвіл перебувати на вулиці під час комендантської години ОСОБА_1 не надав.
Таким чином, пояснення ОСОБА_1 в яких від повідомив, що не розумів чому його зупинили, є неправдивими та оспорюються вищевказаними матеріалами адміністративної справи, як і те, що з ним безпосередньо працівники поліції не спілкувались.
Що стосується пояснень ОСОБА_1 що він не є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на наступне.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно п. 1.5 ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. За відсутності доказів керування особою, яка притягується при обставинах, вказаних у протоколі, така особа в розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом.
Дослідивши надані відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, суд вважає надуманими пояснення ОСОБА_1 про недоведеність факту керування ним самокатом, тому що, при відкритті відеозапису, одразу помітно, що він тримаючи електросамокат у руках з'їжджає з проїзної частини в зв'язку з тим, що він був зупинений працівниками поліції. Крім того, на відео зафіксовано, як сам ОСОБА_1 неодноразово підтверджує факт керування електросамокатом, а також, намагався поїхати з місця події, однак його дії були припинені працівниками поліції.
Таким чином, факт керування електросамокатом ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи та залишається не спростованим.
Разом з тим, заперечуючи вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 вказує на те, що самокат не є транспортним засобом.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху України.
За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
При цьому, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідні положення в тому числі були викладені й в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року в справі №127/5920/22 виснував, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Електросамокат в свою чергу розуміється як легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора (згідно загальнодоступної інформації).
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував, як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, тому за керування ним у стані алкогольного сп'яніння та за відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.
Крім того, надаючи пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду, однак як вбачається з дослідженого відеозапису на неодноразові вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння він не реагує, натомість задавав ряд зустрічних запитань, які постійно повторювались.
Таку поведінку ОСОБА_1 суд розцінює лише, як намагання уникнути від відповідальності, тому що працівники поліції неодноразово повідомили йому, як причину зупинки, так і підставу для огляду.
Так, сам термін згода означає позитивну відповідь або дозвіл на що-небудь, а також взаємну домовленість, порозуміння, одностайність чи спільність поглядів. У ширшому сенсі це може бути вияв бажання щось робити, підтвердження чогось.
Відмова ж, означає негативну відповідь на прохання, наказ або запит, що свідчить про небажання або неможливість щось зробити.
Зважаючи на досліджений судом відеозапис, згоди на огляд від ОСОБА_1 зафіксовано не було, а його дії повністю підпадають під термін «відмова», оскільки він на численні вимоги працівників поліції, своєю поведінкою висловлював небажання проходити огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Також, ОСОБА_1 мав можливість самостійно пройти огляд та надати суду відповідні документи, щоб спростувати обставини викладені у протоколі з якими він не згоден, але цього зроблено не було, що свідчить про відсутність у нього заперечень з приводу подій, які мали місце.
Тому, зважаючи на викладені обставини, в діях ОСОБА_1 наявні всі елементи адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, працівники поліції діяли відповідно до встановленого порядку, а його заперечення є надуманими, не відповідають обставинам справи, які були встановлені судом в ході розгляду та є лише намаганням поліпшити своє становище, з метою уникнення від відповідальності за вчинене діяння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом серії ЕПР1 №418156 від 10.08.2025, направленням на огляд від 10.08.2025, відеозаписом на якому зафіксовано події та іншими матеріалами адміністративної справи.
Будь-яких інших доказів на спростування обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду надано не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази в сукупності, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.
Суд, звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним, як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Тому, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також, те, що вину у скоєному він не визнав, намагався ввести суд в оману з метою поліпшення свого становища та уникнення відповідальності за вчинене, під час спілкування з працівниками поліції поводив себе некоректно, емоційно та зневажливо, а тому приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень у майбутньому до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 23, 40-1, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: