Справа № 151/681/25
Провадження № 3/151/371/25
іменем України
27 жовтня 2025 року селище Чечельник
Суддя Чечельницького районного суду Вінницької області Токарчук Л.Г., за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О., розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану по АДРЕСА_1 , проживаючу по АДРЕСА_2 , громадянку України, фізичну особу підприємця, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
18 серпня 2025 року о 00 годині 53 хвилини гр. ОСОБА_1 по вул. Центральній в с.Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області, керуючи транспортним засобом ВАЗ 217230, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася.
Преставник ОСОБА_1 , адвокат Хобта С.Г., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав подане ним 22 жовтня 2025 року клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивовано тим, що ч.1 ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію" чітко визначено 11 пунктів для зупинки транспортного засобу, вважає, що жодних пунктів поліція не застосувала для зупинки транспортного засобу. Для гото, щоб виявити правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП той чи інший транспортний засіб має бути зупинений працівниками поліції правомірно, а тому на його думку суд повинен врахувати позицію, яка висвітлена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.02.2021, де вказано, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини доктрини "плодів отруєного дерева", якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Крім того зазначив рішення Конституційного суду України від 22.12.2010, де встановлено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, є неналежними доказами. Також у практиці Верховного суду від 15.03.2019 ВС вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Виходячи із цього зазначив, що на відео чітко видно, що працівники поліції зупинили транспортний засіб, оскільки була комендантська година, проте в нашому законодавстві відсутня норма порушення коменданстської години та притягнення до адміністративної відповідальності, але якщо поліція вже ж таки зупиняє транспортний засіб з цих підстав, то повинен бути відповідно до постанови № 1456 та № 1457 безпосередньо наказ коменданта, що доручає працівникам саме цієї патрульної поліції проводити огляд транспортного засобу, перевіряти документи, встановлювати правопорушення щодо порушення комендантської години, цих жодних документів не було надано. Так як поліція керується своїм Законом "Про національну поліцію" вони повинні використовувати ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію", де визначено 11 пунктів про зупинку, але жодного із цих пунктів не було названо працівниками поліції під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , тому вважає це порушення законодавства, яке поліція не дотрималася і не виконала, тобто якщо була б зазначена інша причина зупинки з переліку одинадцяти причин ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію" то була б інша ситуація. Тому вважає, що поліція не назвавши жодної причини для зупинки транспортного засобу, почала перевіряти особу на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, тобто повинні бути підстави, які передують цьому. Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, тому поліцейські повинні були роз'янити ОСОБА_1 санкцію ст. 130 КУпАП, а саме право скористатися правничою допомогою, цього всього не було, вже після того як працівники поліції склали протокол пояснили ОСОБА_1 її права, але до складання адміністративних матеріалів нічого не пояснили, а так як ОСОБА_1 вперше притягується по ст. 130 КУпАП, то вона не знає санкції цієї статті, оскільки вона не є фахівцем в галузі права, а якби поліцейський пояснив, що санкція цієї статті передбачає рік позбавлення права керування транспортними засобами, сімнадцять тисяч штрафу з подальшою перездачею, то може ОСОБА_1 і погодилася б пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також не зазначено поліцейськими, що відмова також прирівнюється до керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, тому фактично ОСОБА_1 було позбавлено цього права, оскільки не роз'яснили всю процедуру огляду, а саме якщо вона відмовиться пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, то вона може поїхати в лікарню. Також не роз'яснено, що вона може скористатися правничою допомогою адвоката, який можливо їй і порадив би пройти освідування, оскільки лише прилад може визначити стан алкогольного сп'яніння. Крім того є гранично допустима норма 0.02 %, але це ОСОБА_1 не знала. Тож, порушення працівником патрульної поліції право ОСОБА_1 скористатися правом на правничу допомогу адвоката та не вжиття жодних дій щодо надання можливості водієві реалізувати своє право на отримання такої допомоги, свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Саме до такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.02.2021, адже інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатись правом на професійну правничу допомогу, яке закріплено у Конституції України. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 , 30.09.2019 , 06.02.2020 , 21.05.2020 , 31.03.2021 та від 25.05.2022. Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" , "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.07.2020 зазначено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Також відповідно практики Верховного Суду від 15.03.2019 працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення водієм Правил дорожнього руху, яке пред'являлось водію перед прийняттям свого рішення. Оскільки причиною зупинки було порушення комендантської години, то повинен був складатися протокол, але такого зробено не було. Відповідно до ст. 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості. За змістом вказаної статті особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім того, зазначив, що не розуміє в чому була необхідність складати направлення на огляд та акт огляду на стан сп'яніння, якщо огляд не проводився. Також звернув увагу суду, що на відео не видно у ОСОБА_2 ознак сп'яніння про які зазначено працівниками поліції. Просив провадження по справі закрити.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника ОСОБА_1 , адвоката Хобти С.Г. , суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 426380 від 18 серпня 2025 року (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), направленням на огляд водія трансортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4).
Крім того, у судовому засіданні було досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 спочатку погодилася пройти освідування на приладі Драгер, а потім відмовилася зазначиши, що вживала алкоголь, крім того неодноразово було запропновано працівникам поліції неправомірну вигоду.
Суд критично відноситься до твердження адвоката Хобти С.Г. про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу з посиланням працівників поліції, на те, що зупинили з причини руху транспортного засобу у комендантську годину, оскільки Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; встановлювати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Згідно вимог п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція, відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Як видно з матеріалів справи, подія, яка відображена у протоколі серії ЕПР1 № 426380 від 18.08.2025, відбувалася 18.08.2025 о 00 годин 53 хвилині під час дії воєнного стану та у комендантську годину. Таким чином, факт пересування ОСОБА_1 транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції. З огляду на наведене, посилання адвоката на незаконність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу суд не може взяти до уваги.
Крім того, з відео видно, що після зупинки автомобіля та спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський вказав, що у неї наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, після чого запропонував пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 спочатку вказувала, що це від пасажира, потім сказала "не спорю", потім вказувала, що якщо треба, то пройде огляд. Однак після цього відмовилася проходити огляд, вказувала, що з нею таке вперше, що вона не знає, що їй робити та пішла від працівників поліції розмовляти по телефону (розмовляла неодноразово). Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що якщо вона відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, то їй пропонується пройти огляд в медичному закладі, однак вона не бажала проходити огляд ні на місці зупинки, ні в медичному закладі. Після цього поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 її права і повідомив, що у разі відмови пройти огляд, відносно неї буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП (01.04), на що вона відповіла, що їй усе зрозуміло (01.06), та переживала за посвідчення водія не зазначаючи, що вона не вживала алкогольні напої (01.15). Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 розуміла про що складається протокол і яка санкція статті, проте не заперечувала факт вживання алкогольних напоїв та не вказувала, що згодна пройти огляд на стан сп'яніння, а лише переживала за наслідки, а саме позбавлення права керування транспортними засобами. Після цього їй було зачитано і запропоновано підписати протокол та отримати його копію, однак вона відмовилася, як відмовилася і від надання письмових пояснень, які були написані працівником поліції. Сама пояснень також не писала.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, зважаючи на характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає, що до ОСОБА_1 необхіднозастосувати адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 130, 283, 284, 294 КУпАП, ЗУ "Про судовий збір",
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником до Державного бюджету (отримувач коштів: ГУК у Вінницькій обл. /Він.обл/ 21081300, код ЄДРПОУ 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA418999980313080149000002001, код класифікації доходів бюджету 21081300) не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови.
У разі несплати штрафу в установлений строк, відповідно до ст. 308 КУпАП, постанова надсилається для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, і стягується в подвійному розмірі, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 ) до Державного бюджету (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається через суд, який виніс постанову.
Копію постанови надіслати ОСОБА_1 ..
Суддя Людмила ТОКАРЧУК