"31" жовтня 2025 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/610/25
Номер провадження: 2/150/254/25
31 жовтня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.,
за участі секретаря Дудки А.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника органу опіки та піклування Юрковської Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позивач посилається на те, що проживав у цивільному шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
З 2019 року відповідач покинула їхню сім'ю та з того часу не спілкується сином, не приймає участі у його житті та вихованні, не цікавиться його навчанням та розвитком. Місце перебування відповідача позивачеві невідоме, будь-яких контактів відповідача у нього також немає. ОСОБА_2 повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та суду показав, що у 2019 році відповідач покинула їхній дім та, як повідомила, поїхала на заробітки аби погасити наявну заборгованість за кредитами, які брала, перебуваючи у попередньому шлюбі. З того часу позивач та їхній син про неї нічого не чули. Більш, ніж за 6 років відповідач жодного разу не приїхала до сина, не подзвонила. Дитиною займається лише він, опікується його фізичним та духовним розвитком, навчанням, лікуванням. Син взагалі не знає матері. Тому, з метою забезпечення якнайкращих інтересів сина просить задовольнити позовні вимоги та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до їхнього сина.
Відповідач в судові засідання не з'являється, будучи про час та місце розгляду справи повідомленою у встановленому законом порядку, шляхом публікації оголошення на вебпорталі судової влади України.
Тому, з урахуванням думки позивача, ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Представник органу опіки та піклування Юрковська Л.С. в судовому засіданні показала, що щороку оновлюють дані щодо батьків одинаків, та отримують від селищної ради відповіді підтверджуючі довідки. Більш ніж 6 років позивача знають як батька одинака, зразкового та турботливого.
У 2023 році органом опіки та піклування приймалося рішення про визначення місця проживання дитини з батьком. При розгляді даного питання почали збирати характеристики на батька дитини та більш детальну інформацію про сім'ю. Усі отримані характеристики на батька дитини лише позитивні. Про нього син відгукується дуже позитивно, у них теплі та довірительні стосунки. Син сприймає батька як свого захисника. Їхня сім'я складається з двох людей, а саме ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 . Інших родичів немає. ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина. Мати в житті дитини взагалі немає.
Також зазначила, що у разі якщо позивач підлягатиме мобілізації, дитина опиниться сама та постане необхідність влаштовувати дитину до дитячого притулку, так як інших родичів у них немає.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що є сусідкою позивача. Вона роками не бачила мати дитини. Ще відтоді як хлопчик пішов до садочку, він проживав лише з батьком. ОСОБА_1 самостійно виховує свого сина. Дитина вихована, охайна, гарно навчається.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що є старостою села Біляни, де проживає позивач разом із сином. Йому відомо, що орієнтовно відтоді як дитині виповнилося 3 роки, мати дитини покинула їхню сім'ю. З того часу про неї нічого не відомо. Мати позивача померла, а його батько проживає окремо. ОСОБА_1 сам виховує та утримує дитину.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, допитаних судом свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки, виданої Чернівецькою селищною радою 04 липня 2025 року № 379, дитина сторін зареєстрована та проживає з батьком в одному домоволодінні.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, складеного Чернівецькою селищною радою 04 липня 2025 року, дитина проживає з батьком ОСОБА_1 у приватному будинку, який обладнаний усім необхідним для проживання та розвитку дитини.
Коли дитині виповнилося 3 роки мати дитини ОСОБА_2 залишила дитину та поїхала на роботу. З того часу вона не приїздила до дитини.
Батько ОСОБА_1 змушений був взяти на себе ношу матері та батька дитини, сам ростив і надалі сам виховує сина. ОСОБА_7 , на даний час учень 4 класу Білянської гімназії, дуже добрий, щирий і веселий, має багато друзів, але найкращий друг для нього батько.
Згідно довідки, виданої Білянською гімназією Чернівецької селищної ради від 04 липня 2025 року № 36, дитина ОСОБА_3 завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться його шкільним життям. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується. Дитину до школи приводить та зі школи забирає лише батько.
Згідно акту обстеження умов проживання дитини від 09 липня 2025 року, складеного комісією Чернівецької селищної ради, також підтверджено те, що дитина за місцем проживання забезпечена усім необхідним для проживання та розвитку. Відносини сина та батька щирі, довірливі, дитина емоційно прив'язана до батька.
Згідно висновку органу опіки та піклування Чернівецької селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав від 14 липня 2025 року № 794, слідує, що малолітній ОСОБА_8 з трирічного віку перебуває на повному утриманні батька, мати дитини покинула їхню сім'ю більше 6 років тому. За результатами психологічного дослідження, проведеного 09 липня 2025 року психологом КУ «Центр надання соціальних послуг» Чернівецької селищної ради, розвиток дитини ОСОБА_9 відповідає віковим нормам, хлопчик виявляє емоційну й психологічну прихильність до батька, з мамою розірвані соціальні зв'язки, виявлено емоційну й психологічну відстороненість від неї. Хлопчик маму не пам'ятає, оскільки розлучення з нею відбулось у трирічному віці.
Свідоме нехтування своїми материнськими обов'язками, відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, відсутність спілкування з дитиною, можна розцінювати як свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх материнських обов'язків щодо малолітнього сина.
Тому на переконання органу опіки та піклування, якнайкращим інтересам дитини відповідатиме позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Згідно зі ст. 19 Конвенції ООН про права дитини держави - учасниці зобов'язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що відповідач свідомо ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, покинувши його більше 6 років тому, коли син був зовсім маленьким та особливо потребував материнської турботи.
З того часу мати просто зникла з життя дитини. ОСОБА_2 відсутня у психологічній картині світу дитини.
Увесь тягар батьківських обов'язків на себе взяв позивач, який самостійно здійснює догляд за сином, піклується про його здоров'я, повноцінний розвиток, матеріальне забезпечення. У батька та сина склалися теплі та щирі відносини, та його любов до дитини зуміла створити сину умови для життя та розвитку, в яких він почуває себе у безпеці, що також слідує з висновку психолога.
Вирішуючи даний спір суд враховує й пояснення свідків та представника органу опіки та піклування, згідно яких сім'я позивача складається лише з нього та його сина. Можлива мобілізація позивача призведе до того, що дитина залишиться сама, та постане питання щодо необхідності улаштування дитини до дитячого притулку. Вказане може призвести до непоправної шкоди психологічному здоров'ю дитини, її подальшому зростанню та сприйняттю інституту сім'ї та батьківства.
За таких обставин, усі встановлені в ході судового розгляду факти свідчать про те, що якнайкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 відповідатиме саме така крайня міра впливу як позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до сина.
На переконання суду, прийняття даного рішення забезпечить дитині повноцінний, гармонійний розвиток у психологічно безпечній та стабільній атмосфері.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини справи та вимоги ст. 182 СК України. Суд приймає до уваги можливості відповідача і потреби його неповнолітньої дитини, що обов'язок утримувати дитину є обов'язком батьків, тому вважає, що аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, будуть обґрунтованими та законними.
Крім цього, оскільки позивачем не заявлялася вимога щодо стягнення аліментів на утримання сина відповідача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання позивача відкрити особистий рахунок дитині у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили. Перерахунок аліментів слід здійснювати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Аліменти підлягають стягненню в контексті ст. 191 СК України з дня пред'явлення позову, тобто у даній справі з 29.07.2025.
У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, понесенні ним судові витрати по сплаті судового збору за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 157, 164, 169 СК України, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову до суду, а саме з 29 липня 2025 року по 16 червня 2034 року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Перерахування аліментів здійснювати на особистий рахунки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України.
Зобов'язати батька малолітньої дитини - ОСОБА_1 відкрити особистий рахунок дитині - - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Вінницького апеляційного суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН