Справа № 147/1949/25
Провадження № 1-кп/147/396/25
іменем України
30 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025240040003073 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України,
28 жовтня 2025 року у провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025240040003073 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Ухвалою від 28 жовтня 2025 року у справі призначено підготовче судове засідання.
30 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 16.03.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації. Військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2025 №143, вважається таким, що прибув та обліковується, як тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 . 05.06.2025 у військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 в порушення вимог статтей 11,16, 49, 127-128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 05.06.2025 близько 13:00 години самовільно залишив базовий табір підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 та ухилявся від проходження військової служби по 09.07.2025. За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд. 02.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру та затримано на підставі ст. 208 КПК України. Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовується наступними доказами: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування проведеного у військовій частині з додатками; протоколом допиту свідка; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності. Водночас жодного разу військовослужбовець ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не з'явився та про причини неповернення на військову службу не пояснив. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 31.10.2025. Оскільки в даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_4 під вартою. ОСОБА_4 може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, військовий квиток та інші документи, які підтверджують належність останнього до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України. Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний задід у виді тримання під вартою забезпечить в подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_4 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування. Враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, суспільний осуд, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Щодо питання про територіальну підсудність справи.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання щодо направлення справи до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності справи за клопотанням прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025240040003073 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, оскільки інкриміновані ОСОБА_4 дії вчинені в с. Тартак Гайсинського району Вінницької області, що не підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Прокурор, підозрюваний та захисник щодо питання направлення справи до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 314 КПК України суд в разі виявлення, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням територіальної підсудності повинен направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності.
Згідно зі ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення; у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення; якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч.2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
3 огляду на обвинувальний акт, місцем вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є с. Тартак Гайсинського району Вінницької області, а тому ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Чечельницького районного суду Вінницької області.
За таких обставин матеріали клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025240040003073 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, відповідно до п.1 ч.2 ст. 34 КПК України підлягають направленню для вирішення територіальної підсудності до Вінницького апеляційного суду.
Враховуючи те, що строк запобіжного заходу обраного підозрюваному спливає 31 жовтня 2025 року судом поставлено на розгляд клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 та просить його задоволити, водночас навів доводи викладені в ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 просить застосувати домашній арешт так як він має проблеми із станом здоров'я, неможе пересуватися та має поганий зір.
Захисник ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, просить не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підозрюваного підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 31 жовтня 2025 року.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може ухилятись від суду, адже обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно із ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст.114-1 та 407 КК Україниє дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд враховує в даному випадку те, що прокурор зазначив про відсутність підстав для альтернативного запобіжного заходу, а сторона захисту не зазначала щодо можливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Частиною четвертою ст. 183 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави.
З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання ОСОБА_4 під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення йому розміру застави суд не вбачає.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою необхідно задовольнити.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст.34, 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 28 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та вручення підозрюваному.
Матеріали клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025240040003073 від 15.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, направити до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.
На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та оголошено об 11:20 годині 31 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1