Справа № 143/1038/25
Іменем України
30.10.2025 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Погребищенської міської ради, про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, -
встановила:
Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його опікуном.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами 1, 3 статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Частиною першою ст. 294 ЦПК України встановлено обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Статтями 296, 297 ЦПК України визначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв'язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.
Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.
Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Однак, заяву подано без додержання вимог, викладених у ч. 3 ст. 297 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю провадження за такою заявою.
У порушення ч. 3 ст. 297 ЦПК України представник заявника в обґрунтування заявлених вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 психічних захворювань, докази підтверджуючі, що вона не може розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з вказаною заявою, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування та постановку на облік особи у психіатричних або лікувальних закладах, виписку з історії хвороби.
До заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини, які в свою чергу є ключовими при вирішенні питання щодо визнання особи недієздатною, що в свою чергу передбачено ч. 1 ст. 39 ЦК України.
Так, з доданих до заяви матеріалів, а саме: копії виписки № 494 від 02.10.2025; копії виписки про рентгенологічне обстеження; копії висновку № 494 про наявність порушення функцій організму, вбачається, що у ОСОБА_2 , зокрема, діагностовано ішемічну хворобу серця.
Однак до суду не надано доказів, чи перебуває ОСОБА_2 на обліку у психіатра, та в якому медичному закладі, і, чи на час звернення заявника з цією заявою до суду, були звернення до лікаря психіатра, що є необхідним для призначення судової психіатричної експертизи та витребування медичної карти за місцем перебування на обліку у психіатра.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Представник заявника не вказує про причини неможливості самостійно надати вказані вище докази.
Відтак, в порушення статей 175, 177, 297 ЦПК України представником заявника не вказано обставин та не долучено до матеріалів справи доказів, які свідчать про психічний розлад ОСОБА_2 , які істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад на день подання заяви, суду не додано.
Обмеження особи у здатності самостійно пересуватися і обслуговувати себе та потребування стороннього догляду та сторонньої допомоги не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу.
Фізична хвороба може бути підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг у відповідності до Закону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.
Суд лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров'я фізичної особи (ст. 298 ЦПК України) призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - однієї з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною, чого в свою чергу вимагає ч. 1 ст. 298 ЦПК України.
Призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих письмових доказів про наявність у ОСОБА_2 психічної хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 64 Конституції України.
Відповідно до ст. 41 ЦК України правовими наслідками визнання особи недієздатною, є, зокрема, відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Таким чином, заява про визнання особи недієздатною та призначення опікуна підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що зазначена заява не відповідає вимогам статей 175, 177, 295, 297 ЦПК України, її необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 259, 260, 293, 294, 295, 297 ЦПК України, -
ухвалила:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Погребищенської міської ради, про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків заяви десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та буде повернута заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя