Єдиний унікальний номер 142/39/25
Номер провадження 2/142/205/25
іменем України
30 жовтня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку загального позовного провадження
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Студенянської сільської ради Вінницької області, заінтересована особа - Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно, -
21 січня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Студенянської сільської ради Вінницької області, заінтересована особа - Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно, в якій позивач просить суд встановити факт родинних відносин між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , як сина та матері, встановити факт прийняття спадщини на майно матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Піщанським районним відділом актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), визнати право власності на майно, яке належало його матері ОСОБА_2 , а саме : житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 59606, та земельну ділянку кадастровий номер 0523283000:01:001:0334, вартістю 75575,93 грн., земельну ділянку кадастровий номер 0523283000:02:001:0811, вартістю 64395,66 грн., розташовані на території Студенянської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його мама ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 6 жовтня 2020 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Після її смерті відкрилась спадщина на майно : житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 59606, та земельну ділянку кадастровий номер 0523283000:01:001:0334, вартістю 75575,93 гри., земельну ділянку кадастровий номер 0523283000:02:001:0811, вартістю 64395,66 грн. розташовані на території Студенянської сільської ради. Відповідно ст.. 1261 ЦК України, він як її син, є спадкоємцем на її майно. Він народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Кисилівськ, Кемеровської області, росії. Його свідоцтво про народження втрачено, батько ОСОБА_3 , 1932 року народження, мати ОСОБА_2 , 1935 року народження. На його прохання адвокатом Піщанської ЮК Н.Гордаш направлено запит № 2 від 22.02.2024 року до Крижопільського відділу ДРАЦС Тульчинського району Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з проханням посприяти з витребуванням його свідоцтва про народження з росії. З відділу ДРАЦС надійшла відповідь за № 110-28.18-35 від 28.02.2024 року про неможливість на сьогоднішній день витребувати з росії необхідний документ. По причині відсутності свідоцтва про народження він не можу успадкувати майно, яке залишилось після смерті матері, а тому йому необхідно встановити факт родинних відносин між ним, як сипом та ОСОБА_2 , як мамою. Факт родинних відносин між ним та його мамою підтверджується довідкою Студенянської с/ради за № 276 від 13.08.21 року, в якій стверджується, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 , а також архівними паперами : вітальними листівками з днем народження, з святом 8 березня, листівкою, якою мама з тіткою ОСОБА_5 вітають його з Новим роком, фотографіями з нього і його мами, листами від рідних, які адресовані мамі (конверт) із зверненнями до «Паші, (моєї мами) « ОСОБА_6 » (це він), ( ОСОБА_7 (мамина сестра) жили однією родиною в с. Студена. Факт родинних відносин між ним і його мамою, як мами і сина, можуть підтвердити родичі ОСОБА_8 , жит. АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , жит. АДРЕСА_2 . Позивач також зазначає, що згідно ст. 1261 ЦК України, він являється спадкоємцем на майно своєї матері, інші спадкоємці відсутні. Факт прийняття ним спадкового майна матері підтверджується наявністю ощадної книжки на її ім'я. З таких підстав він звернувся до нотаріальної контори для одержання свідоцтва про право на спадщину, але йому відмовлено. Оскільки іншим методом він не може юридично оформити за собою право власності на майно своєї померлої матері, тому звертається із позовною заявою до Піщанського районного суду, відповідачем по справі являється Студенянська сільська рада, на території якої розташоване майно, заінтересованою особою по справі є відділ ДРАЦС, так як в нього відсутнє свідоцтво про народження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.
Ухвалою суду від 24 січня 2025 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, проведення підготовчого засідання призначено на 14 годину 00 хвилин 24 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року було витребувано удержавного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смертіОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Студена Піщанського району Вінницької області, та Витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Студена Піщанського району Вінницької області, в підготовчому засіданні в даній цивільній справі оголошено перерву до 10 години 00 хвилин 25 березня 2025 року.
07 березня 2025 року на адресу суду від державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. на виконання ухвали суду надійшов лист за вих. № 64/01-16 від 06 березня 2025 року, в якому повідомляється, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 не заводилася, відомості щодо заповіту ОСОБА_2 відсутні, та надано інформаційні довідки із спадкових реєстрів № 80349207 від 05.03.2025 року та № 80349247 від 05.03.2025 року.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Студенянської сільської ради Вінницької області, заінтересована особа - Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно, та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15 годину 00 хвилин 22 квітня 2025 року.
В подальшому судове засідання по даній справі відкладалося судом не одноразово, в тому числі через неявку учасників, за клопотаннями представника позивача та з інших підстав.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гордаш Н.М. в судове засідання 30 жовтня 2025 року не з'явились, проте в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, в якому представник просить суд розгляд справи проводити без їхньої з позивачем участі, позовні вимоги підтримує повністю. До почаьку засідання будь-яких заяв чи клопотань від позивача та його представника н адресу суду не надходило.
Відповідач Студенянська сільська рада Вінницької області в судове засідання 30 жовтня 2025 року повноважного представника не направив, проте в матеіралах справи наявна заява сільського голови Кирнасівського О. П. про розгляд справи без участі, відповідно до якої відповідач не заперечує протии задволення позовних вимог та просить справу розглянути без участі представника відповідача.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання 30 жовтня 2025 року повноважного представника не направила, проте в матіералах справи наявна заява начальника відділу Надкерничної О., в якій вона просить розгляд справи проводити без представника відділу, заперечень проти позову не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Допитаний в судовому засіданні 01 вересня 2025 року свідок ОСОБА_10 підтвердив, що позивач ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 , яка померла приблизно десять років тому. Зазначив, що на похоронах матері позивача не було, оскільки він сидів в тюрмі приблизно 4-5 років. Також зазначив, що коли ОСОБА_1 був біля матері, то доглядав за нею.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 01 вересня 2025 року суду повідомила, що ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_2 , яка померла десять років тому, в самого ОСОБА_1 родини немає, братів і сестер також немає. Вказала, що коли ОСОБА_11 померла, то ОСОБА_1 не було, бо він сидів у тюрмі, а тому хоронили її сусіди та працівники сільської ради.
Суд, дослідивши позовну заяву та долучені до не документи, вивчивши інші матеріали даної цивільної справи, проаналізувавши правові норми, що регулюють правовідносини, що складися між сторонами, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільногопроцесуальногозаконодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процессуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні ослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Студена Піщанського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 06 жовтня 2020 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.7).
Також з наданих суду письмових матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 на день смерті була постійно зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.137)
Відповідно до довідки № 17 від 26 вересня 2025 року виданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_12 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 не зареєстровано (а.с.9)
Також до позовної заяви долучено копію технічного паспорта на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , згідно даних якого він виготовлений на замовлення ОСОБА_1 06 травня 2024 року, та житловий будитнок та господарські будівлі біля нього були побудовані в період з 1963 року по 1975 рік (а.с.10-11)
На підставі копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-0500785932023 від 02 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8652 га, на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області, кадастровий номер 0523283000:02:001:0811 (а.с.13-14)
Також на підставі копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-0500785862023 від 02 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,99465 га, на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області, кадастрвоий номер 0523283000:01:001:0334 (а.с.15-16)
13 серпня 2021 року Студенянської сільською радою Вінницької області було видано довідку про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.22)
Відповідно до відповіді Крижопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 110-28.18-35 від 28 лютого 2025 року на запит адвоката Горджаш Н.М., щодо надання правової допомоги у витребуванні свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кисилівськ Кемеровської області росії повідомляється, що за інформацією Міністерства закордонних справ України від 27.05.2022 за №71/14-500-36157, дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано, а також евакуйовано всіх співробітників закордонних дипломатичних установ з території держави-агрссора. Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Закон передбачає: зупинення дії у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року; протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року,вихід з Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року.А тому, витребувати необхідний документ з території росії не представляється можливим за відсутності для цього правових підстав (а.с.23)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15 січня 2025 року для оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернувся до Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та отримав роз'яснення № 01-16 від 15 січня 2025 року про відсутність підстав для відкриття спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що він на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_2 постійно разом не проживав, заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору у встановлений шестимісячний строк не подавав, та через відсутність будь-яких відомостей про родинні зв'язки з померлою та правовстановлюючих документів на майно, що входить до складу спадщини (а.с.24)
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , є його матір'ю, проте свідоцтво про його народження, яке підтверджує даний факт відсутнє, оскільки він народився в російській федерації та витребувати його не представляється можливим через припинення дипломатичних відносин з державою-агресором, а тому просить суд встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 як сина та матері, оскільки встановлення данного факту необхідно йому для успадкування майна, яке залишилося після смерті матері. Зокрема позивач вказує, що факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 підтверджується вітальними листівками, спільними фотографіями, а також показами свідками. Зазначає, що він відповідно до ст. 1261 ЦК України являється спадкоємцем першої черги на майно своєї матері, а факт прийняття ним спадкового майна підтверджєуться наявністю у нього ощадної книги на ім'я матері.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, для спадкування у першу чергу за законом спадкоємець має довести наявність споріднення із спадкодавцем та відповідний ступінь такого споріднення.
Крім того, відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В частині 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до положень п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Тобто, до предмету доказування за даним позовом належать також обставини прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцями померлого.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що спадкоємець є таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або якщо на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем а подав нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування протягом шести місяців з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Під час судового розгляду на підставі отриманого на виконання ухвали суду від Піщанської державної нотаріальної контори повідомлення за вих.. № 64/01-16 від 06 березня 2025 року встановлено, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 не відкривалася на підтвердження чого надано також інформаційну довідку зі Спакдвого реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80349207 від 05 березня 2025 року (а.с.53,54)
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз ч. 6 ст. 294, ст. 315 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
Зокрема, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
Пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачає, що відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Доказом родинних відносин є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року в справі № 205/4972/23, провадження № 61-7576св24
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В судовому засіданні свідки показали, що ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 , а в довідці Студенянської сільської ради Вінницької області від 13 серпня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити існування між цими особами родинних відносин, якими можуть бути, наприклад, виписки з погосподарських книг, виписки з метричних книг, документи про спадщину, власність, довідки старостату, автобіографії, особові картки з місць роботи, тощо, позивачем суду не надано, а тому показання свідків самі по собі без взаємного зв'язку з іншими доказами в сукупності не підтверджують обставин, які підлягають доказуванню в цій справі.
Суд не приймає як доказ на підтвердження родинних відносин, надану позивачем до позовної заяви фотокартку, оскільки вона не дає можливість суду встановити осіб, які на ній зафіксовані. Також не можуть бути розцінені судом як належні та достовірні докази, копії вітальних листівок та особистого листування, які долучено до позовної заяви, оскільки їхній зміст не дає суду можливості достовірно встановити їхніх авторів та отримувачів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри»
Таким чином, з наданих суду письмових доказів, а також на підставі отриманих пояснень свідків з урахуванням «балансу вірогідностей» існує вірогідність наявності родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 як сина та матері та виникнення у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_2 на підставі статті 1261 ЦК України як спадкоємця першої черги , тобто як її сина.
Разом з тим, вирішуючи вимогу про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини на майно матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі наданих суду та досліджених судом доказів встановлено, що відповідно до копії домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 зареєстрований для місця проживання за вказаною адресою з 11 листопада 2011 року, за вказаною адресою також була зареєстрована з 09 червня 1976 року ОСОБА_2 .
Проте частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Разом з тим, допитані судом свідки не підтвердили факту постійного місця проживання позивача разом зі спадкодавцем на час її смерті, зазначивши, що позивач перебував у місцях позбавлення волі тривалий час та навіть не був присутній на похованні матері.
Будь-яких інших доказів того, що позивач фактично мешкав за адресою разом зі спадкодавцем на момент її смерті, позивачем суду надано не було, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки саме він просить суд встановити факт наявності даних обставин.
Таким чином, факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 вимоги ст. ст. 1269, 1270 ЦК України не виконав та не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, а також постійно не проживав із спадкодавцем на день її смерті, тобто ОСОБА_1 є таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .
Враховуючи, що факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що факт родинних відносин, який просить встановити позивач, не створює для нього правових наслідків спадкування після ОСОБА_2 , а тому його вимоги про визнання права власності на спадкове майно також не підлягають задоволенню судом, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю через їх необгрунтованість.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог покладає судові витрати по справі на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,76,77,79,80,89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 293, 294 ЦПК України, 1261-1265,1268-1270 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Студенянської сільської ради Вінницької області, заінтересована особа - Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: Студенянська сільська ради Піщанського району Вінницької області, що знаходиться в с. Студена Тульчинського району Вінницької області, вул. Соборна, 42,Код ЄДРПОУ 04327554,
третя особа: Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що знаходиться в смт. Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, вул. Соборна, 20, код ЄДРПОУ 21725776.
Суддя: