Справа № 141/900/25
Провадження №2-о/141/32/25
31 жовтня 2025 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук Сергій Васильович, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
27.10.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , вих. № 3740 від 22.10.2025, подана представником заявника адвокатом Лавренчуком А.С., заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів).
Дослідивши подану заяву № 3740 від 22.10.2025 про встановлення факту, що має юридичне значення та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
За правилами Цивільного процесуального кодексу України вимоги до заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, визначені у ст. ст. 175, 177, 318 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч.1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 № 3740 від 22.10.2025 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів) подано та підписано представником заявника адвокатом Лавренчуком А.С.
Суд зазначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, врегульовані законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення (абзац перший, абзац третій ч.2 ст. 62 ЦПК України).
Відповідно до ч.6, ч. 8 ст. 62 ЦПК України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Поряд з цим, Методичними рекомендаціями щодо організації надання безоплатної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які затверджені наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 05 січня 2023 року № 2 (далі по тексту - Методичні рекомендації), передбачена форма довіреності, зміст якої попередньо узгоджений між адвокатом/уповноваженим працівником місцевого центру та клієнтом (ч. 2 ст. 15 розділу VI «Підготовка відповідних рішень щодо надання БВПД» Методичних рекомендацій).
За змістом наведених приписів доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, має відповідати Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», і для підтвердження повноважень адвоката разом із дорученням залежно від змісту останнього може бути необхідною довіреність.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 05 серпня 2024 року в справі № 344/12153/23, від 24 вересня 2024 року в справі № 335/8707/23, від 27 вересня 2024 року в справі № 335/60/24.
На підтвердження повноважень представником заявниці адвокатом Лавренчуком А.С., який підписав та подав заяву № 3740 від 22.10.2025 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів), надано світлокопію доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 30 липня 2025 року № 004-0207143 (далі по тексту - доручення).
Як убачається зі змісту вказаного доручення, адвоката Лавренчука А.С. призначено для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 , що полягає в представництві її інтересів у справі щодо встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме трудових книжок НОМЕР_1 від 15.06.1979 та НОМЕР_2 від 11.06.1981.
При цьому, у пункті 2 доручення зазначено, що це доручення діє до використання всіх засобів правового захисту, а у випадку складення документів процесуального характеру, як виду правничої допомоги - до моменту передання клієнту відповідних складених документів.
Натомість, жодних доказів на підтвердження повноважень адвоката Лавренчука А.С. на представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі про встановлення факту, що має юридичне значення суду не надано та матеріали справи № 141/900/25 не містять.
Поряд з цим, суд зауважує, що у наданому дорученні не конкретизовано повноваження адвоката Лавренчука А.С. як представника заявниці ОСОБА_1 у справі про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів).
Відтак, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що до заяви ОСОБА_1 № 3740 від 22.10.2025 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів), поданої та підписаної адвокатом Лавренчуком А.С., який надає безоплатну вторинну правову допомогу, має бути додано не лише світлокопію доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги, але й належним чином оформлену довіреність, яка посвідчує повноваження адвоката Лавренчука А.С. як представника, а також визначає обсяг таких повноважень.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
На підставі викладеного, враховуючи, що до матеріалів справи не додано належних документів, які б підтверджували повноваження адвоката Лавренчука А.С. щодо подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів) та права підпису процесуальних документів від імені та в інтересах ОСОБА_1 , суд доходить висновку про повернення заяви ОСОБА_1 № 3740 від 22.10.2025 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів).
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 10, 58, 60, 62, 185, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 , вих. № 3740 від 22.10.2025, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту належності правовстановлюючих документів) повернути особі, яка її подала.
2. Примірник копії заяви № 3740 від 22.10.2025 долучити до матеріалів справи № 141/900/25.
3. Роз'яснити заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.В. Климчук