Справа № 128/2864/25
31 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суду Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадженнч, відомості по якому 29.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000354 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, відомості по якому 29.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000354 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судове засідання з'явились прокурор ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 .. Обвинувачений ОСОБА_4 доставлений до суду конвоєм.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки визначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу ризики не відпали та не зменшились. Зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення; незаконно впливати на свідків кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не зможуть запобігти наявним ризикам, тому є необхідність у продовженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби за місцем його проживання в с-щі Стрижавка Вінницького району Вінницької області.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, просив відмовити в задоволенні даного клопотання та задовольнити його клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу.
Вислухавши заявлені клопотання прокурора, захисника обвинуваченого, яке підтримане обвинувавченим, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького районного суду Вінницької області від 29.07.2025 та від 18.09.2025 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 16.11.2025 включно.
Cудом встановлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави колегії суддів вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд також зважає на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а тому перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків кримінального провадження або переховуватися від суду. Суд також зважає на фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, неодружений, його вік, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність у обвинуваченого законних джерел заробітку та соціально стримуючих факторів, не досліджуючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд доходить висновку про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відтак, клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , яке підтримано обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 29 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1