Справа № 128/3703/25
Іменем України
31 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2025 за № 42025022240000073, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жабелівка, Вінницького району Вінницької області, громадянки України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , одруженої, освіта неповна середня, непрацюючої, раніше несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України №478/2025 від 14.07.2025 на 90 діб, перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , у приміщенні літньої кухні, 27.07.2025 близько 02 год 30 хв, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає та не завадить реалізації її злочинного наміру, усвідомлюючи протиправність своїх дій, викрала належний ОСОБА_5 мобільний телефон торгової марки «Хіaomi» серії «Redmi 10C 4/64 Gb Graphite Grey» моделі «22033QNY», вартістю, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи, 3 225 грн 85 коп., у чохлі-книжці марки «Estenvio» серії «Leather Pro» чорного кольору вартістю, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи, 355 грн 70 коп., який останній залишив без нагляду на столі у вказаному приміщенні, після чого покинула місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми діями спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3 581 грн 55 коп.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надала показання, що 27.07.2025 до неї додому приходив ОСОБА_5 та забув у неї свій мобільний телефон, тому вона його викрала, так як її телефон уже старий, а вона хотіла новий. Коли ОСОБА_5 повернувся за телефоном, вона його не віддала. Шкоду потерпілому вона відшкодувала у повному обсязі. Розкаюється у вчиненому, зробила для себе належні висновки та більше такого вчиняти не буде.
Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Також просив скасувати арешт на майно, речовий доказ, який зберігається у ОСОБА_5 , залишити останньому, та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у сумі 1 696,32 грн.
Обвинувачена ОСОБА_4 погоджується із покаранням, яке просить призначити їй прокурор.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, хоч у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Попередньо потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій просить розглядати кримінальне провадження за його відсутності, претензій морального та матеріального характеру не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за можливе обмежитись допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченої, речових доказів та процесуальних витрат. Водночас судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Водночас суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій суд враховує, що ОСОБА_4 на обліку та/або лікуванні у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не зверталася; не працює; одружена; має на утриманні двох малолітніх дітей; за місцем проживання зарекомендувала себе добре; раніше не судима.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, позицію державного обвинувача щодо можливості виправлення і перевиховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства, позицію потерпілого, який претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду, суд вважає, що ОСОБА_4 не представляє підвищену суспільну небезпеку, її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 обрати їй міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з приміненням статей 75, 76 КК України з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов'язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою слідчого судді від 08.08.2025 наклав арешт на речовий доказ, який слід скасувати.
На підставі статті 100 КПК України суд вирішує питання щодо речового доказу, яким,,відповідно до постанови про визнання предметів речовими доказами від 02.08.2025, є мобільний телефон марки «Redmi» моделі «10C», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору, що передано власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання (розписка від 13.08.2025).
З обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню у сумі 1 696,32 грн (висновок експерта №1750/25-21 від 07.08.2025).
Запобіжні заходи до обвинуваченої ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Арешт, накладений Немирівським районним судом Вінницької області ухвалою слідчого судді від 08.08.2025 на майно, а саме: мобільний телефон марки «Redmi» моделі «10C», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору, - скасувати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Redmi» моделі «10C», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору, - залишити у власності ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню в сумі 1 696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн 32 коп.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.