18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 жовтня 2025 року Черкаси справа №925/432/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І. розглянувши заяву Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про відстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вулиця Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676)
до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (вулиця Тищика, 12А, місто Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 02082675)
про стягнення 105 234 080,49 грн,
за участю представників:
від стягувача Яковенко П.А.
від боржника Хливнюк І.В. (приймає участь у режимі відеоконференції),
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.08.2025 задоволено повністю позов та стягнуто з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 105234080,49 грн заборгованості та 423 920,00 грн судового збору.
25.09.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2025 видано наказ.
25.09.2025 від Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якому заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2025 у справі до 28.08.2026. Заява мотивована тим, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами відповідача та укладеними з ними договорами, виплати грошових коштів іншим контрагентам та відсутності компенсації різниці в тарифах протягом тривалого періоду (з 01.06.2021 по час подання цієї заяви). Відповідач на цей час також має зобов'язання виконувати ще два рішення Господарського суду Черкаської області у справах №925/628/25 та №925/709/25. Виникнення заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду, зумовлено обставинами, які не залежали від відповідача та на які відповідач не мав об'єктивної можливості вплинути. Заборгованість споживачів за теплову енергію перед відповідачем становить 31218614,54 грн, а заборгованість за поставлений природний газ перед позивачем у справі №925/432/25 - 105 234 080,49 грн. Крім того, розмір заборгованості держави з різниці в тарифах для відповідача починаючи з 2021 року до червня 2025 становить 217 887 638,00 грн. Відповідач здійснює активну претензійно-позовну роботу по стягненню з споживачів їх заборгованості за комунальні послуги. В той же час, масове невиконання судових рішень, впливає на майновий стан відповідача та ускладнює можливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у тому числі і перед позивачем. Підприємство відповідача належить до об'єктів критичної інфраструктури та є у місті Умань виробником і надавачем послуг з теплопостачання населенню, бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності. Відповідач просить врахувати, що переданий відповідачу природний газ використовувався для надання послуг з опалення житлових будинків міста та забезпечення мешканців теплом. При цьому, підприємство, відповідно до статутних завдань, не мало повноважень щодо здійснення інших видів господарської діяльності, які б були джерелом додаткових грошових надходжень. Відповідач також посилається на те, що його підприємство є збитковим та на те, що він обмежений у праві на застосування до споживачів комунальних послуг (населення) підвищених тарифів на послуги з централізованого опалення в опалювальних періодах з 2021 до 2025 років. Відстрочення виконання рішення відповідатиме меті забезпечення повного виконання рішення суду і таке відстрочення не порушить балансу інтересів сторін та враховуватиме перешкоди, які роблять неможливим виконання рішення суду без відстрочення. А примусове виконання рішення суду без відстрочення призведе до неплатоспроможності відповідача та зумовить реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, тому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення строк на один рік з дати ухвалення такого рішення до 28.08.2026.
У запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення, позивач вважає, що заява про відстрочення виконання рішення суду не підлягає до задоволення. Заперечення мотивовані тим, що наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення. Спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним відповідних платежів, тобто саме відповідачем порушено зобов'язання і через його винні дії виник цей спір, що підтверджується матеріалами судової справи. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити. Виконання рішення суду не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, відсутності коштів на рахунках, тощо, оскільки обов'язковість виконання судових рішень, яка передбачена статтею 129-1 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, у яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Проте, такі докази відповідачем не надані. Відповідач у силу положень чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). Незадовільний фінансовий стан підприємства, неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. Та обставина, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення. Необхідність виконання зобов'язань і за іншими договорами постачання природного газу перед позивачем, а також за іншими договорами перед іншими особами не може бути підставою для надання відповідачу додаткового часу для виконання рішення суду у цій справі. Надані позивачем копії протоколів комісій підтверджують наявний обсяг заборгованості з різниці в тарифах у відповідача у певний період, та свідчать про те, що відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості. Однак договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості та є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах, та до цього часу так і не укладений. Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, при тому взагалі не обґрунтовує цей строк і не зазначає чому саме через рік він зможе виконати рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду у цій справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано. На сьогоднішній день зобов'язання за договором є невиконаним протягом тривалого терміну, отже фактично відповідач вже відстрочив свій обов'язок щодо оплати отриманого газу на 2 роки. Тому, надання відстрочки ще до 28.08.2026 призведе до порушення прав позивача на отримання своїх коштів у розумний строк.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.09.2025 заяву Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні о 12 год 30 хв 21.10.2025.
Представник стягувача у судовому засіданні 21.10.2025 проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечив та просив суд відмовити у її задоволенні.
Представниця боржника у судовому засіданні 21.10.2025 підтримала заяву про відстрочення виконання рішення та просила суд її задовольнити.
Суд, розглянувши заяву Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про відстрочення виконання судового рішення, зазначає, що частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, які спрямовані на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на те, що його підприємство є об'єктом критичної інфраструктури та виробником і надавачем послуг з теплопостачання населенню, бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності у місті Умань. Також, посилається на відсутність компенсації різниці в тарифах протягом тривалого періоду (з 01 червня 2021 року), скрутне фінансове становище відповідача, яке значною мірою залежить від рівня тарифів, які не є економічно обґрунтованими, наявну значну дебіторську заборгованість споживачів, а також на необхідність виконання інших зобов'язань.
На підтвердження обставин, які викладені у заяві про відстрочення виконання рішення, відповідач надав суду довідку за підписом заступника начальника відділу збуту підприємства відповідача про наявність дебіторської заборгованості, згідно з якою дебіторська заборгованість станом на 01.09.2025 становить 31 218 614,54 грн, звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2024 рік, протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної військової адміністрації №7 від 14.03.2024 та №18 від 14.05.2025, згідно з якими відповідачу узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.10.2023 до 31.03.2024 для категорій споживачів «населення» на загальну суму 33 576 936,00 грн та розрахунок обсягу заборгованості в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, згідно з яким заборгованість з різниці в тарифах держави перед відповідачем за період 01.06.2021 - 30.06.2025 становить 217 887 638,00 грн.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, яке гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Під час прийняття рішення у цій справі судом встановлено та визнано самим відповідачем, що спір у цій справі винник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним платежів за отриманий товар, тобто саме відповідач порушив зобов'язання і через його винні дії виник спір у цій справі.
Щодо доводів відповідача про наявність значної заборгованості держави перед позивачем з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, суд зазначає наступне.
Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII (Закон №1730) у частині надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
За приписами абзацу 13 статті 4 Закону №1730 обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Врегулювання заборгованості у відповідності до Закону №1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, відповідно до договорів проведення взаєморозрахунків (стаття 4 Закону №1730) та договорів реструктуризації заборгованості (стаття 5 Закону №1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає, як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, яка підтверджена територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідна правова позиція Касаційного господарського суду щодо застосування Закону №2479 викладена у постанові від 07.05.2025 у справі №920/481/23. Так, Верховним Судом зазначено, що єдиною підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків і цей закон не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.
Ні договір постачання природного газу, який укладений між сторонами у цій справі, ні Закон не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання.
Наведені боржником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а надані ним протоколи засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах тільки підтверджують наявний обсяг заборгованості з різниці у тарифах, однак не дають доказів на підтвердження укладення договору про організацію взаєморозрахунків, який є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (затверджено суму різниці в тарифах), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена).
Саме лише затвердження Комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості. Тільки зі змісту договору буде чітко випливати за яким саме договором поставки, за який період, в якій саме сумі та між якими саме сторонами буде погашена заборгованість за рахунок компенсацій з різниці в тарифах.
Судом також враховано, що відповідачем не було подано суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Крім того, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно незадовільний фінансовий стан підприємства, неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайною і непрогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.
При цьому, боржник є юридичною особою, здійснює господарську діяльність, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Посилання відповідача на те, що його підприємство є об'єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, які надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора. Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Суд зазначає, що боржником не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності виключних обставин, які б дали підстави суду для задоволення заяви боржника. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що поставка природного газу за договором постачання природного газу №6335-ТКЕ(23)-36 від 19.09.2023 відбувалась у період з жовтня 2023 року до березня 2024 року, тобто зобов'язання за договором є невиконаним протягом тривалого терміну і надання відстрочки до 28.08.2026 призведе до порушення прав позивача на отримання своїх коштів у розумний строк.
Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, при тому не обґрунтовує цей строк і не зазначає чому саме через рік він зможе виконати рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано.
Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, яке надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України та позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (відстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у задоволенні заяви Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 31.10.2025.
Суддя О.І.Кучеренко