18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
15 жовтня 2025 року Справа № 925/747/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Худняк В.А- адвокат,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича,
с. Смотрич, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької
області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє
будівництво», м. Канів, Черкаської області
про стягнення 385 178 грн. 10 коп.
До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом фізична особа-підприємець Шароварський Віктор Адамович до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення 385 178 грн. 10 коп. заборгованості, а саме: 330 314 грн. 43 коп. - інфляційних втрат та 54 863 грн. 67 коп. - 3 % річних за період з 14 вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг перевезення та обробки вантажів №22/03/2021 від 22 березня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 31 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 18 вересня 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 18 вересня 2025 року суд оголосив перерву до 12 год. 30 хв. 15 жовтня 2025 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
У строки встановлені судом заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 22 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі замовник) та фізичною особою-підприємцем Шароварським Віктором Адамовичем (далі - ФОП Шароварський В.П., виконавець) укладено договір про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 22/03/2021.
Відповідно до п. 2.3. договору, замовник зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату послуг за умовами договору № 22/03/2021 про надання послуг від 22 березня 2021 року.
У зв'язку з порушенням відповідачем (замовником) умов договору, ФОП Шароварський В.А. 13 вересня 2024 року звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» боргу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року зі справи №924/849/24 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 2 918 677 грн. 89 коп. - основної суми боргу, 1 101 753 грн. 27 коп. - інфляційних втрат, 231 807 грн. 78 коп. - 3% річних, 403 497 грн. 22 коп. - пені, 69 831 грн. 81 коп. - судового збору та 54 872 грн. 25 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2025 року зі справи № 924/849/24 рішення Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року залишено без змін.
30 квітня 2025 року на виконання вищезазначеного рішення судом було видано наказ, який того ж дня було пред'явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області.
01 травня 2025 року, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Борг було стягнуто в повному обсязі, у зв'язку з чим виконавче провадження з примусового виконання наказу № 924/849/24, виданого 30 квітня 2025 року - закінчено.
Рішенням місцевого господарського суду зі справи №924/849/24 розмір інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3-ох відсотків річних від простроченої суми боргу, було стягнуто станом на день звернення до суду - 13 вересня 2024 року.
В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 14 вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 15 жовтня 2025 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/747/25.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року зі справи № 924/849/24 позов фізичної особа-підприємця Шароварського Віктора Адамовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично - дорожнє будівництво» про стягнення боргу за договором про надання послуг задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично - дорожнє будівництво» на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 2 918 677 грн. 89 коп. - основної суми боргу, 1 101 753 грн. 27 коп. - інфляційних втрат, 231 807 грн. 78 коп. - 3% річних, 403 497 грн. 22 коп. - пені, 69 831 грн. 81 коп. - судового збору та 54 872 грн. 25 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2025 року зі справи № 924/849/24 рішення Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року залишено без змін.
30 квітня 2025 року на виконання вищезазначеного рішення судом було видано наказ.
Наказ 30 квітня 2025 року було пред'явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області.
01 травня 2025 року, приватним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним виконанням судового рішення (а.с.14).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору про надання послуг вже встановлено судом та не підлягає повторному доказуванню.
Під час розгляду справи №924/849/24, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимогу про стягнення 1 101 753 грн. 27 коп. - інфляційних втрат нарахованих за період з 19 січня 2022 року по 05 вересня 2024 року та 231 807 грн.78 коп. - 3% річних нарахованих за період з 19 січня 2022 року по 13 вересня 2024 року на суму боргу в розмірі 2 918 677 грн. 89 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даній справі, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 330 314 грн. 43 коп. - інфляційних втрат та 54 863 грн. 67 коп. - 3% річних нарахованих за період з 14 вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року.
Судом враховано, що приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вже зазначалося вище, рішення Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року зі справи №924/849/24 виконано відповідачем та закрито виконавче провадження 01 травня 2025 року, що підтверджується копією постанови про закриття виконавчого провадження (а.с.14).
Доказів того, що грошове зобов'язання по договору боржником було виконано раніше, матеріали справи не містять.
Отже, відповідач доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних позивачем нараховано вірно, відповідачем не спростовано, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що 09 лютого 2024 року між фізичною особою-підприємцем Шароварським В.А. та адвокатом Худняком В.А. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги за №14/24.
Згідно п. 4.1 договору за надання правової допомоги відповідно до даного договору, за послуги передбачені п. 1.1 клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якої(го) визначений в сумі - 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень за годину роботи, що оплачується відповідно до об'єму наданих послуг, зміст яких відображається у відповідному розрахунку, що надається клієнту - адвокатом. Фактичний розрахунок (платіж) за роботу, яка є предметом договору, проводиться в період часу - не пізніше 90 календарних днів з моменту прийняття рішення судом відповідної інстанції, в якій здійснюється представництво.
Відповідно до п. 4.3 при досягненні позитивного результату, а саме: (задоволення позову повністю чи частково) та інший позитивний результат, обумовлений сторонами, клієнт може сплачувати адвокату додатковий гонорар у розмірі визначеному сторонами.
Згідно акту приймання - передавання робіт до Договору про надання професійної правничої допомоги №14/24 від 09 лютого 2024 року позивачу було надано наступні послуги:
- Надання первинної консультації клієнту. Проведення консультацій з клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці);
- Аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів (витрачено часу - 2 год. 30 хв. праці);
- Вивчення наданих замовником документів для забезпечення належного представництва правової позиції позивача у господарських відносинах з контрагентом (витрачено часу - 1 год. 30хв. праці);
- Підготовка тексту позовної заяви із проведенням відповідного розрахунку, підготовкою відповідних додатків (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві (через відділення AT «Укрпошта») та інших процесуальних документів (витрачено часу - 5 год. 30 хв. праці);
- Участь адвоката з метою представництва інтересів клієнта у судових засіданнях у Господарському суді Черкаської області (витрачено часу - 1 год. 30 хв. праці).
Всього загальна вартість наданих послуг складає 30 000 грн. 00 коп.
Позивачу було надано рахунок-фактуру №23/09/25 від 23 вересня 2025 року.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Від відповідача не надходило до суду заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.
Проте, судом враховано, що місцевим господарським судом вже розглядалася між сторонами аналогічна справа, і адвокатом вже надавалися позивачу аналогічні за своїм змістом послуги.
Крім того, надання адвокатом таких послуг, як первинної консультації клієнту, проведення консультацій з клієнтом правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ, а також погодження умов співпраці, надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, тощо, фактично є аналогічною за своїм змістом іншим вказаним в акті роботам (послугам), зокрема: аналізу правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, вивчення наданих замовником документів, складання та направлення відповідачу процесуальних та інших документів.
Водночас, враховуючи кваліфікацію і значний досвід адвоката, а також ту обставину, що дана справа не є складною, суд вважає, що витрачений адвокатом час для підготовки даного тексту позовної заяви (яка по суті є повторною після позову зі справи №924/849/24) із проведенням відповідного розрахунку, підготовки та направлення відповідачу копій процесуальних документів є дещо завищеним.
З урахуванням зазначеного, розмір витрат позивача на послуги адвоката в розмірі 30 000 грн. 00 коп. в даному випадку суд не вважає розумним, обґрунтованим та пропорційним.
У зв'язку з чим, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України суд вирішив: витрати позивача в розмірі 20 000 грн. 00 коп. на послуги адвоката покласти на самого позивача, а решту адвокатських витрат в розмірі 10 000 гнр.00 коп. на підставі п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України покласти на відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво вул. Енергетиків, 65 місто Канів, Черкаська обл., ідентифікаційний код 33757711, на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 -- 330 314 грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 54 863 грн. 67 коп. - 3% річних, 5 777 грн. 67 коп. судового збору та 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович