8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3283/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області, м. Ізюм 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, м. Ізюм
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, м. Харків
про стягнення 80481,38 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області, м. Ізюм звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача в рахунок компенсації витрат балансоутримувача на комунальну послугу з постачання електричної енергії та послуги з розподілу та перетину електричної енергії кошти в сумі 71753,00 грн основного боргу за спожиту електроенергію та послуги з розподілу електричної енергії, інфляційні витрати в сумі 7057,75 грн та 3% річних в сумі 1116,20 грн, а разом 80481,38 грн. Також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3283/25; постановлено розгляд справи № 922/3283/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради.
22 вересня 2025 року через систему "Електронний суд", Квартирно-експлуатаційним відділом подано відзив (вхідний № 21816) на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
23 вересня 2025 року через систему "Електронний суд", Управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області подано заяву (вхідний № 22007), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог і просить їх задовольнити у повному обсязі.
26 вересня 2025 року через систему "Електронний суд", Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради подано пояснення (вхідний № 22357), в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підтримує заявлені позивачем позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
04 квітня 2024 року на підставі розпорядження начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області №0190-ВС від 29 січня 2024 року було укладено тристоронній договір № 34/24/164 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном між Управлінням освіти Ізюмської міської ради (позивачем, балансоутримувачем), Військовою частиною НОМЕР_1 (користувачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (відповідачем, платником).
Відповідно до пункту 1.1. договору позивач надає Військовій частині НОМЕР_1 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном балансоутримувача: нежитлові приміщення: загальною площею 429,8 кв. м., які розташовані за адресою: вул. Грабовського, 3, м. Ізюм; нежитлові приміщення загальною площею 2126,3 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Педагогічна, 3, м. Ізюм та нежитлові приміщення загальною площею 147,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту приймання передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 04 квітня 2024 року Управління освіти Ізюмської міської ради передало, а Військова частина НОМЕР_1 відповідно до договору № 34/24/164 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном прийняла нерухоме майно - нежитлові приміщення: загальною площею 429,8 кв. м., які розташовані за адресою: вул. Грабовського, 3, м. Ізюм. Показники лічильника електроенергії на момент укладання договору №042598 - 27975; №035567 - 58254, станом на 01 вересня 2024 року №042598 - 27975; №035567 -71710; загальною площею 2126,3 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Педагогічна, 3, м. Ізюм. Показники лічильника електроенергії на момент укладання договору №46256 - 305636, №47729 - 355021, станом на 01 вересня 2024 року №46256 - 313179, №47729 - 361398; загальною площею 147,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Показники лічильника електроенергії на момент укладання договору №2600471 - 009364, станом на 01 вересня 2024 року №2600471 - 009929.
Відповідно до пункту 1.2 договору балансоутримувач надає користувачу можливість скористатись своїм майном для власних потреб.
Згідно пункту 1.2. договору користувач вступає в спільне тимчасове використання майна у термін вказаний у цьому договорі та актах передачі майна.
Відповідно до пункту 3.2. договору за використану електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії. Платник компенсує ці витрати на основі окремих тристоронніх договорів укладених між балансоутримувачем з однієї сторони та користувачем і платником з іншої сторони.
Згідно пункту 8.2. договору платник зобов'язаний відшкодовувати балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті користувачем у процесі виконання цього договору.
Відповідно до пункту 10.1. договору дія цього договору відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 20 березня 2024 року до 31 грудня 2024 року включно, але не довше дії воєнного стану.
Додатковою угодою №1 від 27 січня 2025 року строк дії договору № 34/24/164 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном продовжено до 31 грудня 2025 року.
Згідно пункту 6.4 договору на виконання умов договору балансоутримувач, користувач та платник зобов'язані були укласти договір на відшкодування витрат балансоутримувача.
Примірники договору №30/24 від 20 березня 2024 року "Про відшкодування витрат балансоутримувача" були направлені сторонам договору які повинні були підписати його і повернути Управлінню освіти підписаний користувачем та платником примірник договору. Користувач відповідно до умов договору 34/24/164 від 04 квітня 2024 року договір на відшкодування витрат балансоутримувача № 30/24 від 20 березня 2024 року, підписав, і на його виконання своєчасно надавав дані показників лічильника, щодо використаної кількості кіловат електричної енергії та підписував акти виконаних робіт. Даний факт підтверджується копіями актів фіксації показників лічильників та виконаних робіт підписаними, користувачем, детальним розрахунком заборгованості.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач до вересня 2024 року на виконання вищезазначеного договору належним чином виконував свої обов'язки щодо оплати комунальних послуг використаної електроенергії та розподілу електричної енергії, але станом на 06березня 2025 року за використані у вересні 2274кВт. та жовтні 5082 кВт. 2024 року на суму 71753,00 грн обсяги електроенергії та розподілу електричної енергії, не оплатив, чим порушив умови пунктів 3.2, 3.3 договору про спільне користування нерухомим майном позивача. Загальна сума боргу відповідача за вересень та жовтень 2024 року з урахування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України складає 80481,38 грн з яких основний борг за спожиту електричну енергію та послуг з розподілу електричної енергії в сумі 71753,00 грн, інфляційні втрати 7057,75 грн та 3% річних в сумі1116,20 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість за спожиту електроенергію та послуги з розподілу електричної енергії, у розмірі 71753,00 грн, а також інфляційні витрати в розмірі 7057,75 грн та 3% річних в розмірі 1116,20 грн
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено безоплатне користування.
Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Предмет регулювання даного Закону поширює свою дію до відносин, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Таким чином послуги з постачання та розподілу електричної енергію, є комунальними послугами.
Суд вважає безпідставними аргументи відповідача щодо несплати боргу за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії у зв'язку з закінченням бюджетного періоду та відсутністю відповідних коштів, посилаючись на наступне.
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: введення воєнного стану; оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Згідно статті 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі. Зміст Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були отримані орендарем за договором № 34/24/168 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04 квітня 2024 року. Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (Постанова Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №916/770/19).
Згідно статті 904 Цивільного кодексу України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71753,00 грн основного боргу за спожиту електроенергію та послуги з розподілу електричної енергії задовольнити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1116,20 грн 3% річних та 7057,75 грн інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача вказаних сум 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1116,20 грн 3% річних та 7057,75 грн інфляційних витрат є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харкiв, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області (64300, Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Васильківського, 4, код ЄДРПОУ 02146245) в рахунок компенсації витрат балансоутримувача на комунальну послугу з постачання електричної енергії та послуги з розподілу та перетину електричної енергії кошти в сумі 71753 грн основного боргу за спожиту електроенергію та послуги з розподілу електричної енергії, інфляційні витрати в сумі 7057,75 грн, 3% річних в сумі 1116,20 грн та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "31" жовтня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець