про залишення позовної заяви без руху
31 жовтня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/623/25
Суддя Охотницька Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 24.10.2025 (вх.№712 від 27.10.2025)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни, АДРЕСА_1
до відповідача - Meest-Germany GmbH, адреса: Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, Germany (HRB7400 Amtsgericht Montabaur 236013206, DE236013206, Sparkasse Westerwald Sieg DE48 5735 1030 0002 1244 85 MALADE51AKI)
про стягнення 33 869,59 Євро, що еквівалентно 1 644 375,37 грн
Встановила:
27.10.2025 до Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни про стягнення з відповідача - Meest-Germany GmbH, Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, заборгованості в загальній сумі 33 869,59 євро, що еквівалентно 1 644 375,37 грн, в тому числі 12 644,40 Євро боргу та 20 823,57 Євро пені.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 справу №921/623/25 розподілено судді Охотницькій Н.В.
Перевіряючи поданий позов на його відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що він не в повній мірі відповідає приписам цього правового акта, з наступних підстав.
Загальні вимоги до форми, змісту та додатків до позовної заяви визначені ст.ст.162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Відповідно до ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
За приписами ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно ст.3 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Позивачем визначено відповідачем - Meest-Germany GmbH, поряд з цим не подано доказів правосуб'єктності відповідача за відповідним іноземним законом в підтвердження реєстрації, ідентифікаційних даних (повна (оригінальна) назва юридичної особи, ідентифікаційний номер), юридична адреса місцезнаходження, за іноземним законодавством.
Відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення судом статусу відповідача як іноземної юридичної особи, що в свою чергу унеможливлює встановлення наявності процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи як учасника господарського процесу, адже це є обов'язком господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України.
Так, згідно зі ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст.77 ГПК України підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Обґрунтовуючи підсудність цього спору Господарському суду Тернопільської області, позивач посилається на пункт 10.3 Договору поставки №РЕ09112023 від 09.11.2023, яким передбачено, що всі суперечки і розбіжності, що виникають з цього Договору чи пов'язані з ним, будуть вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки, які виникли у зв'язку із укладенням, тлумаченням, порушенням, виконанням і припиненням, розірванням цього Договору, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення в Господарський суд Тернопільської області. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору застосовуватиметься матеріальне і процесуальне право України.
Поряд з цим, заявником не додано доказів в підтвердження тієї обставини, що сторони не дійшли згоди щодо сплати заявленої до стягнення суми коштів (долучене листування стосується повернення товару).
Також заявником у позовній заяві вказується про те, що скан підписаного Договору було надіслано відповідачем позивачу електронною поштою, оригінал Договору відповідач позивачу не направив. Отже, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами в письмовій формі угоди про вибір суду та не доведено підстав для звернення із цим позовом до Господарського суду Тернопільської області.
У зв'язку із наведеним, суд вважає недостатньо обґрунтованими твердження позивача про підсудність вказаного спору саме Господарському суду Тернопільської області.
При цьому, розгляд справи судом, яка йому не підсудна, є безумовною підставою для скасування судового рішення прийнятого за результатами вирішення судового спору, а також може розцінюватись як перевищення повноважень, компетенції, прийняття завідомо неправосудного рішення тощо.
Також, відповідно до пунктів 3-5 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Слід зазначити, що обґрунтований розрахунок позовних вимог - це такий розрахунок, що містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами угоди, відображення проведених оплат, тощо.
Обґрунтований розрахунок позовних вимог вимагає посилання на первинні документи (рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні тощо). Такі посилання слід пов'язувати з відповідними юридичними фактами, які мали місце і впливали на розмір суми боргу, з обов'язковим зазначенням часу їх настання.
Водночас, долучений до позовної заяви розрахунок не містить посилання на первинні документи, на підставі яких виник борг, а також на первинні документи в підтвердження часткового погашення боргу (з урахуванням обсягу та вартості проданого відповідачем товару).
Отже, обґрунтованого розрахунку суми позову до позовної заяви не додано.
Частиною 2 ст.164 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Поряд з цим, подані матеріали не містять доказів в підтвердження обставин, на які останній посилається в обґрунтування своїх вимог, зокрема: щодо поставки відповідачу товару на суму 13356,00 Євро на виконання умов Договору поставки №РЕ09112023 від 09.11.2023 (належним чином оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR); відмови відповідача оплачувати товар, який було поставлено відповідно до його Замовлення; тоді як зміст долученого позивачем листування станом на листопад 2024 року вказує на існування перемовин щодо повернення товару позивачу; наявності заборгованості в заявленій до стягнення сумі.
Наведене свідчить про недотримання заявником пунктів 3, 4 частини 3 ст.162, ч.2 ст.164 ГПК України.
Також пунктом 1 ч.1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ч.7 ст.42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Водночас, до позовної заяви не додано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів у паперовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати заявнику можливість усунути недоліки, допущені при поданні позовної заяви, а саме шляхом:
- долучення доказів правосуб'єктності відповідача як нерезидента України;
- обґрунтування підстав підсудності даної справи Господарському суду Тернопільської області (зокрема, подання оригіналу договору поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023, укладеного в письмовій формі);
- подання обґрунтованого розрахунку суми позову з посиланням на первинні документи;
- подання доказів в підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: (зокрема щодо поставки товару відповідачу на суму 13 356,00 Євро на виконання умов Договору поставки №РЕ09112023 від 09.11.2023; відмови відповідача оплачувати товар, який було поставлено відповідно до його Замовлення; наявності заборгованості в заявленій до стягнення сумі) або додаткових пояснень з цього приводу;
- подання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів у паперовій формі.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частин 3, 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 42, 162, 163, 164, 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву б/н від 24.10.2025 (вх.№712 від 27.10.2025) Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни - залишити без руху.
2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Попередити заявника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
4. Копію ухвали надіслати Фізичній особі-підприємцю Мельник Тетяні Сергіївні відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.10.2025, та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Охотницька