вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.10.2025 Справа № 917/1130/23
Суддя Киричук О.А. , розглянувши матеріали
за заявою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем про ухвалення додаткового рішення по справі
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» (вх. № 3518 від 17.03.25)
на дії Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлорембудсервіс» (Юридична адреса: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Полковника Гегечкорі, будинок № 32, Фактична адреса: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, будинок № 32, код ЄДРПОУ 35868968, Адреса електронної пошти: grbs.kremen@ukr.net)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» (Вул. Івана Мазепи буд. 25 кв. 12 , м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 44211104, Адреса електронної пошти: shvlbo@i.ua)
про видачу судового наказу про стягнення боргу за договором № 1/2446 від 18.07.2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 15.09.2021 року по 31.05.2023 року включно, у тому числі: основний борг в розмірі 108262 гривні 00 коп., 3% річних в розмірі 2553 гривні 94 коп., інфляційні нарахування в розмірі 17055 гривень 04 коп.
представники сторін не викликалися,
Господарським судом Полтавської області 03.07.2023р. по справі за № 917/1130/23 видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлорембудсервіс» боргу за договором № 1/2446 від 18.07.2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 15.09.2021 року по 31.05.2023 року включно, у тому числі: основний борг в розмірі 108262 гривні 00 коп., 3% річних в розмірі 2553 гривні 94 коп., інфляційні нарахування в розмірі 17055 гривень 04 коп., а також суми судових витрат у розмірі 268,40 грн. за видачу судового наказу.
Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем (надалі - ПВ Скрипник В.Л.) постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023 відкрито виконавче провадження №72666280 з примусового виконання судового наказу № 917/1130/23, виданого 03.07.2023 Господарським судом Полтавської області.
В рамах виконавчого провадження №72666280 винесені, зокрема, Постанова від 01.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, Постанова від 01.09.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, Постанова від 11.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
11.09.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72666280 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою від 01.08.24 суд постановив заяву боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» про поворот виконання рішення - судового наказу від 03.07.2023р. по справі за № 917/1130/23 задовольнити частково; у поворот виконання судового наказу від 03.07.2023р. по справі за № 917/1130/23 стягнути з Товариства з обмежено ювідповідальністю “Житлорембудсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» грошові кошти в розмірі 128139,38грн. грн.38 коп.; у задоволенні решти вимог заяви провадження у справі закрити.
01.08.24 на виконання вказаної ухвали судом видано наказ.
17.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» надійшли:
- скарга (вх. № 3518 від 17.03.25) на дії Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23, згідно якої скаржник просить суд визнати протиправними та скасувати Постанову від 01.09.2023 про відкриття виконавчого провадження та Постанову від 11.09.2023 про закінчення виконавчого провадження, винесені Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23.
- клопотання про поновлення строків для подання скарги у порядку ст.339-1 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 3521 від 17.03.25), згідно якого заявник просить суд поновити строк для подання Скарга (у порядку ст.339-1 Господарського процесуального кодексу України по справі №917/1130/23) про визнання протиправними та скасування Постанови від 01.09.2023 про відкриття виконавчого провадження та Постанови від 11.09.2023 про закінчення виконавчого провадження, винесених Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем у виконавчому провадженні №72666280.
Ухвалою від 25.03.2025р. суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» задовольнити; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» строк для подачі скарги на дії державного виконавця; скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» (вх. № 3518 від 17.03.25) на дії Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23 прийняти до розгляду; розгляд скарги призначити на 10.04.2025; приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипнику Володимиру Леонідовичу до судового засідання надати суду письмові пояснення по скарзі; матеріали виконавчого провадження по виконанню судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23; учасникам справи до судового засідання надати суду письмові пояснення по скарзі.
Ухвалою від 24.04.2025р. суд постановив у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» на дії Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем про визнання протиправними та скасування Постанови від 01.09.2023 про відкриття виконавчого провадження та Постанови від 11.09.2023 про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23 відмовити повністю.
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №5990), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з скаржника витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 14.05.2025р. суд постановив прийняти заяву Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем до розгляду, розгляд заяви призначити на 05.06.2025.
Разом з тим, 15.05.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 14.05.25, згідно якої суд постановив витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі №917/1130/23, необхідні для розгляду скарги (п.4 резолютивної частини ухвали).
Ухвалою від 19.05.25 суд постановив зупинити провадження у справі № 917/1130/23 з розгляду заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем про ухвалення додаткового рішення по справі до закінчення перегляду ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі № 917/1130/23 в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів оскарження ухвали до Господарського суду Полтавської області.
Матеріали справи № 917/1130/23 повернулися до господарського суду Полтавської області.
Ухвалою від 29.10.25 суд постановив поновити провадження у справі № 917/1130/23 з розгляду заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем про ухвалення додаткового рішення, розгляд заяви здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно пунктів 1-3 частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови.
Тобто, у разі, якщо закінчено судове провадження і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі, яким закінчено провадження у справі.
Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.
Водночас порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та статтею 344 ГПК України (розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги).
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59).
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За приписами ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
В постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Статтею 344 ГПК України унормовано, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що приватний виконавець Скрипник В. Л. у поданій заяві (пояснення по скарзі) на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор.ЛТД» на його дії у виконавчому провадженні №72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23 заявив про те, що орієнтовний розрахунок витрат, що має понести приватний виконавець у зв'язку з розглядом даної скарги, складає 6 000,00 грн.
Отже, заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Суд встановив, що на підтвердження понесених витрат приватний виконавець надав: копії договору про надання правничої допомоги № 03-01/25 від 03.01.2025, акта приймання-передачі послуг № 1 від 30.04.2025 та рахунку № 1 від 30.04.2025.
Згідно з пунктами 1.1, 3.1- 3.3 договору № 03-01/25, укладеного 03.01.2025 між адвокатом Лейковською А. О. (Адвокат) і приватним виконавцем Скрипником В. Л. (клієнт), клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правничу допомогу щодо захисту прав там інтересів останнього, представляти інтереси клієнта в суді та надавати інші види правничої допомоги в межах правового супроводу судових справ клієнта за його усним дорученням в обсязі, порядку та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При визначенні вартості послуг за цим договором сторони виходять із тарифу 1500 грн за одну годину роботи, витрачену Адвокатом на виконання відповідного доручення клієнта. Загальна вартість наданих послуг та їх детальний перелік відображається Адвокатом в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами за результатами надання правничої допомоги в межах кожного із доручень клієнта, що є невід'ємною частиною договору. На підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг, наданих в межах відповідного доручення згідно з цим договором, Адвокат виставляє рахунок, який Клієнт зобов'язується оплатити не пізніше 15 робочих днів з дня його отримання.
30.04.2025 між адвокатом Лейковською А. О. (виконавець) та приватним виконавцем Скрипником В. Л. (замовник) складено та підписано акт № 1, за змістом якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з підготовки пояснень на скаргу ТОВ "Вектор. ЛТД" на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. загальною вартістю 6000 грн.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем Скрипником В. Л. доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом скарги ТОВ "Вектор. ЛТД" на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. по даній справі, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу, що, аналізуючи положення статей 339, 343, 344 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 64, 65 постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 виснувала про те, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень. Приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
Разом з тим, згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом враховано, що ТОВ “Вектор.ЛТД» у додаткових пояснень по справі (вх. № 4688 від 08.04.25) надав заперечення, у яких вказав, що ПВ Скрипник В.Л. як фахівець права та особа, уповноважена державою на примусове виконання рішень, діє в рамках своєї безпосередньої професійної діяльності, тому ці дії мають для нього звичайний характер, а предмет спору є типовим для даного виду відносин та не потребує значних витрат часу та додаткових витрат, пов'язаних з певною процесуальною дією. За таких обставин, ТОВ «Вектор.ЛТД» вважає, що повідомлення про орієнтовний розрахунок витрат, що має понести приватний виконавець у зв'язку з розглядом даної скарги, не має під собою правового та практичного підгрунття, тому відхиляє його у повному обсягу.
Зважаючи на заперечення відповідача, а також те, що дана справа з розгляду скарги на дії приватного виконавця не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та не підлягають розподілу на користь ПВ Скрипник В.Л. в заявленому розмірі.
При цьому, враховуючи загальне правило розподілу судових витрат, відмову у задоволенні скарги, а також критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ПВ Скрипника В.Л. про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на ТОВ «Вектор.ЛТД» у розмірі 3 000,00 грн.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини ПВ Скрипника В.Л. з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на ТОВ «Вектор.ЛТД» не в повній сумі, про яку домовились ПВ Скрипник В.Л. та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 123,129, 237-238, 240-241, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВ «Вектор ЛТД» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 25, кв.12, ЄДРПОУ 44211104) на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, 15, офіс 72, РНОКПП НОМЕР_1 ) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковою ухвалою законної сили видати наказ.
Повний текст ухвали складений 30.10.2025 року.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч. 5 ст. 231, ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Киричук О.А.