31 жовтня 2025 року Справа № 915/1223/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Кристал", вул.Паланка, буд.96, Тарутинська ТГ, село Виноградівка, Болградський р-н, Одеська обл., 68550
електронна адреса: kristallsfg@gmail.com
представник позивача: Скороход А.О.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче", вул.Слобідська перша, буд.35, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54055
про: стягнення 368 939,08 грн.
Селянське (фермерське) господарство "Кристал" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №116/15/08/25 від 20.08.2025 (вх.№12060/25 від 21.08.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче" грошових коштів у розмірі 368 938,08 грн, які були набуті без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позову зазначає, що 31 липня 2025 року Селянське (фермерське) господарство "Кристал" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче" грошові кошти у розмірі 510 002,64. Вказана сума грошових коштів була перерахована на підставі рахунка-фактури №АФ-0000168 від 29.07.2025. Вказує, що будь-які договірні відносини між Селянським (Фермерським) господарством «КРИСТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФ'ЮЧЕ» - відсутні. Фактично, сума грошових коштів на підставі платіжної інструкції № 1810 була перерахована без достатньої правової підстави. Зазначає, що позивач скерував на адресу відповідача лист за вих.№ 59 від 12.08.2025 з проханням повернути помилково сплачені кошти. Відповідач виконав вимогу позивача лише в частині, а саме: частково повернув кошти згідно листа №59 від 12.08.2025 р. у розмірі 141 064,56 грн. Вказує, що станом на 20 серпня 2025 року, розмір грошових коштів, які продовжує зберігати відповідач без достатньої правової підстави становить 368 938,08 (510 002,64 - 141 064,56). Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2025 позовну заяву №116/15/08/25 від 20.08.2025 (вх.№12060/25 від 21.08.2025) Селянського (фермерського) господарства "Кристал" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків №118/15/08/25 від 26.08.2025 (вх.№12284/25 від 26.08.2025).
Позивач у позовній заяві просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними документами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1223/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул.Слобідська перша, буд.35, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54055, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 06 102 7708 14 85).
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання", не може вважатися днем вручення копії ухвали.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та неможливістю констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 ухвалу суду від 01.09.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повторно направлено на поштову адресу відповідача із поміткою "Судова повістка".
Ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 та ухвала суду від 01.09.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №915/1223/25 отримані відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №06 102 824 313 03, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
31 липня 2025 року Селянське (фермерське) господарство "Кристал" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче" грошові кошти у розмірі 510 002,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1810 від 31.07.2025 (призначення платежу - оплата за пірінекс Супер к.е. 5 л згідно рахунку №АФ-0000168 від 29.07.2025 у т.ч. ПДВ).
Позивач у позовній заяві зазначає, що грошові кошти були перераховані на підставі рахунку - фактури №АФ-0000168 від 29.07.2025.
У матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури №АФ-0000168 від 29.07.2025 р., на загальну суму 510 002,64 грн., на оплату товару: «пірінекс Супер к.е. 5 л», відповідно до якого постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче", а одержувачем - Селянське (фермерське) господарство "Кристал".
Проте, як зазначає позивач будь-які договірні відносини між Селянським (фермерським) господарством "Кристал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче" відсутні.
Позивач зазначає, що вказані грошові кошти були перераховані без достатньої правової підстави.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу - ТОВ "Компанія "Агроф'юче" лист №59 від 12.08.2025 в якому просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 510 002,64 грн.
Відповідач на підставі платіжної інструкції від 19.08.2025 перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 141 064,56 грн. (призначення платежу: часткове повернення коштів згідно листа №59 від 12.08.2025).
Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 368 938,08 грн. (510 002,64 грн. - 141 064,56 грн.), позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 368 938,08 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №АФ-0000168 від 29.07.2025, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроф'юче", як постачальником Селянському (фермерському) господарству "Кристал", як одержувачу, який позивачем сплачений у повному обсязі із зазначенням усіх реквізитів, що підтверджується платіжною інструкцією №1810 від 31.07.2025, у зв'язку з цим суд не вбачає підстав констатувати відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Судом враховано, що вказаний рахунок-фактура надано саме позивачем, а відтак отримано у відповідача (раніше).
Як вбачається із вказаного рахунку, в ньому міститься найменування товару, його ціна та кількість.
Незважаючи на твердження позивача про відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, з матеріалів справи вбачається, що відповідна оплата була проведена ним на користь відповідача на підставі виставленого ним рахунку-фактури, копія якого міститься у справі; платіжна інструкція містить посилання саме на цей рахунок. Тож, відсутні підстави стверджувати про відсутність між сторонами будь-яких правовідносин та помилкову сплату спірних коштів (сама по собі відсутність письмового договору не свідчить про це).
Також, самим позивачем у позовній заяві зазначено, що: «Вказана сума грошових коштів була перерахована на підставі рахунку-фактури №АФ-0000168 від 29.07.2025».
З урахуванням викладеного, враховуючи оплату позивачем рахунку - фактури №АФ-0000168 від 29.07.2025 суд зазначає, що позивачем вчинено дії на визнання договору укладеним.
За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
З урахуванням викладеного вище, суд не погоджується з доводами позивача, що сплачені ним кошти в розмірі 368 938,08 грн., є такими, що безпідставно набуті відповідачем оскільки з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що навпаки підстава набуття існувала, що унеможливлює задоволення позову.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом у випадку невиконання відповідачем саме договірного зобов'язання.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За вказаних обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
У відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Суддя Н.О.Семенчук