31 жовтня 2025 року Справа № 915/1741/23(915/1197/25)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали справи
за позовом
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, код ЄДРПОУ 33231825)
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
встановив:
Позивачі звернулися до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 13.08.2025 до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:02:000:0699 площею 5,4485 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладений 30.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ “ДІОНІСІЙ VN».
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 19.08.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 4, 9 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.08.2025 позивачами подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачі просять суд:
1. Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381200:02:000:0699 площею 5,4485 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладений 30.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ “ДІОНІСІЙ VN».
2. Стягнути з ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» на користь позивачів 6056,00 грн судових витрат, понесених внаслідок сплати судового збору.
3. Витребувати у ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» копію договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381200:02:000:0699 площею 5,4485 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладеного 30.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ “ДІОНІСІЙ VN».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1741/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN».
Постановою суду від 13.09.2024, зокрема припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (код ЄДРПОУ 33231825), припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (код ЄДРПОУ 33231825) арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (код ЄДРПОУ 33231825) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (код ЄДРПОУ 33231825) арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 284 від 31.05.2013; адреса: вул. Садова, 18, оф. 5, м. Одеса, 65023, РНОКПП НОМЕР_3 ).
Ухвалою від 01.09.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду в межах справи №915/1741/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІОНІСІЙ VN» (код ЄДРПОУ 33231825), відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер №915/1741/23(915/1197/25); розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; витребувати у ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» копію договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381200:02:000:0699 площею 5,4485 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладеного 30.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ “ДІОНІСІЙ VN». Витребувані докази надати суду у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Ухвалу суду від 01.09.2025 ліквідатору ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» арбітражному керуючому Дарієнко В.Д. доставлено до зареєстрованого електронного кабінету 02.09.2025.
Ліквідатором Дарієнко В.Д. вимоги ухвали суду від 01.09.2025 не виконано, витребувані документи у встановлений строк суду не подано, суду не повідомлено про причини неподання витребуваних доказів.
Ухвалою від 02.10.2025 суд постановив: зобов'язати ліквідатора ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. повідомити суду про причини ненадання витребуваних доказів в п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали; попередити ліквідатора ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про наслідки неподання витребуваних доказів без поважних причин, передбачені ст. 132 ГПК України.
Зазначену ухвалу ліквідатору ТОВ “ДІОНІСІЙ VN» арбітражному керуючому Дарієнко В.Д. доставлено до зареєстрованого електронного кабінету 02.10.2025
Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно ч. 7-9 ст. 81 ГПК України, будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Ліквідатором Дарієнко В.Д. вимоги ухвал суду від 01.09.2025 та від 02.10.2025 не виконано, витребувані документи у встановлений строк суду не подано, суду не повідомлено про причини неподання витребуваних доказів.
Частиною 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним зобов'язати позивачів у справі надати суду письмові пояснення щодо доцільності застосування положень ч. 10 ст. 81, ч. 1 ст. 134 ГПК України.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Враховуючи обставини даної справи, з метою виконання завдань господарського судочинства, суд вважає необхідним розглянути справу № 915/1741/23(915/1197/25) поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. 81, 134, 232, 234, 235, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Здійснювати розгляд справи №915/1741/23(915/1197/25) поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк.
2. Позивачам у справі в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо доцільності застосування господарським судом в цій справі положень ч. 10 ст. 81 ГПК України та (або) ч. 1 ст. 134 ГПК України.
3. Ухвалу направити учасникам справи.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.О.Ржепецький