30.10.2025 р. Справа № 914/2888/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали
за позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м.Львів-Винники
про:витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м.Львів-Винники про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Предметом заявленого прокурором позову у межах даної справи є вимога про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:11:016:0084, площею 0,1964 га у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради.
Суд зазначає, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025, яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст.388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Згаданим законом, зокрема, було доповнено ст. 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою, згідно з якою у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Предметом спору у даній справі, є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність. Прокурор скористався речово-правовим способом захисту цивільного права, зокрема правом власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація), що передбачено ст. 387 Цивільного кодексу України.
В той же час, як вбачається з матеріалів позову, прокурором не було долучено експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, як і не долучено документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Разом з тим, суд бере до уваги ту обставину, що станом на момент вирішення питання про відкриття провадження в даній справі існує виключна правова проблема. Про наявність цієї проблеми зазначив Касаційний господарський суд в ухвалі від 10.09.2025 у справі №922/2555/21, у зв'язку з чим передав її вирішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Так, як вбачається з вказаної ухвали Верховного Суду, виключна правова проблема, зокрема, стосується такого:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини 6 статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта?
- чи має саме прокурор як самостійний позивач, а не органи державної влади або органи місцевого самоврядування, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?
- чи підлягає застосуванню частина 6 статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?
Зважаючи на наявність виключної правової проблеми, описаної вище, суд вважає за можливе прийняти до розгляду подану прокурором позовну заяву та відкрити провадження в даній справі.
Вказане забезпечить гарантоване статтею 55 Конституції України право кожного захищати свої права та інтереси в суді і не позбавить суд можливості залишити позовну заяву без руху в порядку положень частини 11 статті 176 ГПК України після вирішення цієї проблеми Верховним Судом.
Щодо строку прийняття рішення про відкриття провадження у справі суддя зазначає таке.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 28.07.2025 відкрив провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, якими позовну заяву прокурора повернено у зв'язку з допущенням недоліків, аналогічних тим, які допущено прокурором при зверненні з позовом у цій справі, а саме у зв'язку з невнесенням на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості майна, що витребовується в порядку заявлення віндикаційного позову, та недолученням до матеріалів справи експертно-грошової оцінки спірного майна.
При цьому, судом враховано, що доповнення статті 164 ГПК України частиною шостою, відповідно до якої передбачено обов'язки, що не були виконані прокурором при зверненні з позовом до суду, внесені Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12.03.2025.
Враховуючи нещодавній характер зазначених законодавчих змін, на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі єдині підходи в судовій практиці, зокрема правові позиції Верховного Суду з відповідного питання, ще не сформувалися, оскільки такі справи фактично не розглядалися в касаційному порядку.
Відсутність усталеної судової практики з цього питання свідчить про наявність правової невизначеності та необхідність зваженого підходу при застосуванні відповідних положень процесуального закону судами першої інстанції.
Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у статті 13 встановлює обов'язковість врахування висновків Верховного Суду іншими судами при застосуванні таких норм.
Отже, правова позиція, викладена у постанові, ухваленій за результатами розгляду питання щодо застосування нової редакції статті 164 ГПК України, буде обов'язковою для суду.
Зважаючи на це, керуючись принципом пропорційності, необхідністю забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з метою запобігання порушенню права на доступ до суду, зокрема, права прокурора звернутися до суду, та, водночас, недопущення відкриття провадження за заявою, яка не відповідає вимогам частини шостої статті 164 ГПК України, суд при прийнятті вказаного рішення виходив з принципу «розумності строків».
Відповідно до частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відтак, суд вважав за необхідне розгляд питання про відкриття провадження у справі здійснювати з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування вимог частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід забезпечує одночасне збереження прав обох сторін і дає змогу уникнути безпідставного обмеження у доступі до правосуддя.
Строк розгляду питання про відкриття провадження відповідав як об'єктивним обставинам справи, так і завданню господарського судочинства - забезпечити справедливий, неупереджений та ефективний розгляд справи. Суд забезпечив баланс між правом прокурора на доступ до суду та обов'язком дотримання процесуальних вимог, уникаючи формального підходу у контексті конкретної процесуальної ситуації.
Обґрунтованість застосування цього підходу підтверджується також тим, що Верховним Судом при розгляді питання щодо застосування нової редакції норм процесуального закону встановлено наявність виключних правових проблем, у зв'язку з чим справу № 922/2555/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якою вирішуватимуться особливості застосування нової редакції статті 164 ГПК України.
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення “Бараона проти Португалії», 1987 рік, “Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; “Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; “Бочан проти України», 2007 рік).
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Отже, беручи до уваги складність справи та відсутність усталеної правової позиції на момент подання позову, суд відкрив провадження із застосуванням принципу “розумного строку» й розглядав питання з урахуванням об'єктивних обставин, щоб забезпечити належну реалізацію прав усіх учасників процесу.
Суд наголошує, що відкриття провадження у справі не позбавляє суд права, у разі потреби, залишити позовну заяву без руху після вирішення відповідних правових питань, зокрема після ухвалення Верховним Судом правової позиції з окресленої проблематики.
Враховуючи предмет позову, значення справи для сторін, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, категорію та складність справи, а також обсяг і характер наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що господарське судочинство у даній справі слід здійснювати за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.
В той же час, як вже зазначалось судом, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 10.09.2025 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 922/2555/21 за позовом прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця та фізичної особи про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.
При цьому зі змісту пункту 34 вказаної ухвали вбачається, що підставами передачі справи №922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стала необхідність вирішення виключної правової проблеми щодо застосування судом частини 6 статті 164 ГПК України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, а також враховуючи, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2555/21 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №914/2888/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2555/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Аналогічної позиції дотримується також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 07.10.2025 у справі №906/233/25.
Суд наголошує, що при прийнятті процесуального рішення про зупинення провадження у справі суд керується принципом процесуальної економії та дотримання строків підготовчого провадження і, у випадку не прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21, провадження у справі №914/2888/25 буде поновлено судом.
Керуючись ст. 12, 20, 162, 164, 176, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Зупинити провадження у справі №914/2888/25 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» про витребування майна з чужого незаконного володіння до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2555/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
4. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України.
5. Ухвалу може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255-257 ГПК України.
6. Ухвалу підписано 30.10.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.