Рішення від 21.10.2025 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2025 Справа № 914/2441/15(914/2691/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп»

про:стягнення 45662295 грн. 15 коп. (з яких: 22887875,36 грн. - основний борг; 3772104,84 грн. - 3 % річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати)

у межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. - керуючий санацією; Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури санації боржника (Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 р., повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

01.09.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2997 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» про стягнення 45662295 грн. 15 коп. (з яких: 22887875,36 грн. - основний борг; 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) заборгованості за Договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 від 28.12.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025 р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2441/15(914/2691/25); постановлено справу № 914/2441/15(914/2691/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2025 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

28.12.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» (Замовник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (Виконавець, позивач у справі) укладено Договір на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець (позивач) прийняв на себе обов'язки по наданню послуг перевезення, погрузки та опробування на якість вугільної продукції в вагони (п. 1.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 22887875,36 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2021 р. на суму 533120,40 грн., № 2 від 31.01.2021 р. на суму 2308272,72 грн., № 3 від 31.01.2021 р. на суму 27329,28 грн., № 4 від 31.01.2021 р. на суму 1488646,75 грн., № 5 від 28.02.2021 р. на суму 417926,16 грн., № 6 від 28.02.2021 р. на суму 1780903,08 грн., № 7 від 28.02.2021 р. на суму 123120,00 грн., № 8 від 28.02.2021 р. на суму 8338935,97 грн., № 9 від 28.02.2021 р. на суму 7869621,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата послуг проводиться на підставі рахунків-фактур.

Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату. Однак, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату за надані послуги.

Станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором становить 22887875,36 грн. зазначена заборгованість підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків по договору № 28-12/20 від 28.12.2020 р. станом на 01.06.2021 р.

Станом на час розгляду справи, відповідача проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3772104,84 грн. 3 % річних та 19002314,95 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 від 28.12.2020 р. становить 22887875,36 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, актом звірки взаєморозрахунків по договору № 28-12/20 від 28.12.2020 р. станом на 01.06.2021 р.

Відповідач вказану заборгованість не заперечив, доказів погашення такої не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3772104,84 грн. 3 % річних та 19002314,95 грн. інфляційних втрат.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період 01.03.2020 р. - 28.08.2025 р. на заборгованість у розмірі 22887875,36 грн.

Суд зазначає, що право позивача на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України, виникає саме з моменту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що Договір на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 укладено між сторонами 28.12.2020 р., а послуги за таким Договором, стягнення заборгованості за які є предметом даного спору, надавались у січні та лютому 2021 року, початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не може бути 01.03.2020 р. (дата яка передує укладення Договору та надання послуг).

Отже, позивачем невірно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

У зв'язку з тим, що позивачем не вірно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, вимога позивача про стягнення з відповідача 3772104,84 грн. 3 % річних та 19002314,95 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» про стягнення 45662295 грн. 15 коп. (з яких: 22887875,36 грн. - основний борг; 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) заборгованості за Договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 від 28.12.2020 р. обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню в частині стягнення 22887875,36 грн. (основний борг).

В задоволенні позову в частині стягнення 22774419 грн. 79 коп. (з яких: 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) слід відмовити.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» про стягнення 45662295 грн. 15 коп. (з яких: 22887875,36 грн. - основний борг; 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) заборгованості за Договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 від 28.12.2020 р. подана до суду в електронній формі.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 547947 грн. 54 коп. (45662295,15*1,5%*0,8).

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025р. про відкриття провадження у даній справі задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та постановлено відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (50,12%), судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі у розмірі 547947 грн. 54 коп. слід стягнути в дохід Державного бюджету України із сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» про стягнення 45662295 грн. 15 коп. (з яких: 22887875,36 грн. - основний борг; 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) заборгованості за Договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 28-12/20 від 28.12.2020 р. - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» (пр. Гагаріна Юрія, буд. 14, оф. 32, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 43828521) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 22887875 грн. 36 коп. заборгованості за Договором № 4/01-2021 від 01.01.2021 р.

3. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» в частині стягнення 22774419 грн. 79 коп. (з яких: 3772104,84 грн. - 3% річних; 19002314,95 грн. - інфляційні втрати) - відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) в дохід Державного бюджету України 273316 грн. 23 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення груп» (пр. Гагаріна Юрія, буд. 14, оф. 32, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 43828521) в дохід Державного бюджету України 274631 грн. 31 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.