79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.10.2025 Справа № 914/2213/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А, розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс», с. Зубра, Львівська область
про стягнення 936 671,93 грн
за участю представників:
від позивача: Микитюк А.І. - представник;
від відповідача: Закалюжна І.В. - представник
Обставини розгляду справи.
17.07.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс», с. Зубра, Львівська область про стягнення 936 671,93 грн.
Ухвалою від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2025.
07.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20793/25 від 07.08.2025).
Ухвалою від 01.09.2025 суд відклав судове засідання на 15.09.2025.
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшла відповідь на відзив (вх. №23179/25 від 04.09.2025).
09.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №20793/25 від 09.09.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, суд ухвалою від 15.09.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2025.
В судовому засіданні 02.10.2025 було оголошено перерву до 16.10.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.09.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір №81-2023 оренди нерухомого військового майна. Також 03.04.2024 сторонами було укладено договір відшкодування витрат на оплату послуг з постачання/розподілу електричної енергії №55, заборгованість за яким становить 760 706,49 грн. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 120 587,60 грн, 3% річних у розмірі 12 834,39 грн та інфляційні у розмірі 42 543,45 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 936 671,93 грн.
У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення пені, оскільки ні умовами договору, ні чинним законодавством на відповідача не покладено обов'язок сплати пені у спірних правовідносинах. В підготовчому засіданні 15.09.2025 представник відповідача позов в частині основного боргу визнав повністю.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
04.09.2023 між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» (орендар) було укладено договір №81-2023 оренди нерухомого військового майна (далі - договір оренди).
Відповідно до умов договору оренди орендарю передано в користування технічний майданчик №2, площею 100 кв.м, технічний майданчик №3, площею 100 кв.м та технічний майданчик №4, площею 100 кв.м за адресою: Івано-Франківська область Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. Авіаційна для здійснення господарської діяльності.
03.04.2024 між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» (орендар) було укладено договір відшкодування витрат на оплату послуг з постачання/розподілу електричної енергії №55 (далі - договір відшкодування електроенергії).
За цим договором балансоутримувач (позивач) забезпечує надання орендарю (відповідачу) послуг з постачання/розподілу електричної енергії в переданому майні, а орендар зобов'язується відшкодувати витрати за спожиті ним послуги з постачання/розподілу електричної енергії, які поніс балансоутримувач.
Відповідно до п. 2.2. договору відшкодування електроенергії, вартість послуг визначається сторонами по факту її надання за результатами календарного місяця та фіксується в акті наданих послуг.
Згідно з п. 2.3. договору відшкодування електроенергії, даний акт підписується сторонами до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
На виконання умов договору відшкодування електроенергії сторонами складено та підписано акт надання послуг №100 від 12.11.2024 на суму 35 981,34 грн за спожиту електроенергію за березень 2024, акт надання послуг №102 від 12.11.2024 на суму 117 295,24 грн за спожиту електроенергію за жовтень 2024, акт надання послуг №211 від 18.12.2024 на суму 411 208,31 грн за спожиту електроенергію за листопад 2024, акт надання послуг №8 від 15.01.2025 на суму 349 498,18 грн за спожиту електроенергію за грудень 2024.
Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги згідно договору відшкодування електроенергії на загальну суму 913 983,07 грн.
Відповідно до п. 2.5. договору відшкодування електроенергії, оплата за послуги з постачання/розподілу електричної енергії перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно не пізніше 10 днів з дня отримання акту на відшкодування вартості використаної електричної енергії.
11.03.2025 відповідач частково оплатив вартість спожитої електроенергії в сумі 153 276,58 грн.
Згідно з п. 4.1. договору відшкодування електроенергії, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача згідно договору відшкодування витрат на оплату послуг з постачання/розподілу електричної енергії 760 706,49 грн основного боргу, 120 587,60 грн пені, 12 834,39 грн 3% річних, 42 543,45 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 120 587,60 грн, 3% річних у сумі 12 834,39 грн, інфляційні у сумі 42 543,45 грн.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстав для їх застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.
Як вбачається із договору відшкодування електроенергії, у ньому відсутні умови про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для їх застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами письмового правочину про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов'язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, в задоволені вимоги про стягнення пені в сумі 120 587,60 грн слід відмовити.
Судом перевірено розрахунок нарахованих позивачем сум 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 760 706,49 грн основного боргу, 12 834,39 грн 3% річних, 42 543,45 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача з урахуванням наведених нижче вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом, у підготовчому засіданні до початку розгляду справи №914/2213/25 по суті відповідач визнав позов в частині основного боргу.
Позивачем при поданні позову згідно платіжної інструкції №3001 від 15.12.2023 було сплачено 11 240,05 грн судового збору.
Оскільки судом було відмовлено в стягненні пені, судовий збір, пропорційний розміру пені, підлягає покладенню на позивача (1 446,59 грн).
Водночас, позивачу підлягатиме повернення 50% сплаченого ним судового збору пропорційно розміру основного боргу у разі подання відповідного клопотання (4 564,24 грн).
Решту 50% судового збору, пропорційного сумі основного боргу, а також частина судового збору, пропорційного сумі 3% річних та інфляційних, необхідно покласти на відповідача (5 229,22 грн).
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс», с. Зубра, вул. Стуса, 6-Б, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 39880486) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, буд. 14Г (ідентифікаційний код 08494013) 760 706,49 грн основного боргу, 12 834,39 грн 3% річних, 42 543,45 грн інфляційних, 5 229,22 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.10.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.