вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 283/12-05/26
Суддя Черногуз А. Ф., у підготовчому судовому засіданні
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код 22927045) в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 1, код ЄДРПОУ 00131334)
до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 5А, код ЄДРПОУ 43141377), що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вул.Героїв 72-ї Бригади, будинок 12, код ЄДРПОУ ВП 44096797)
про стягнення 199806,29 грн,
за участю представників:
позивача: Грибець Валентин Анатолійови;
відповідача: Янковий Дмитро Володимирович,
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про стягнення 199806,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2025 поновлено провадження у справі №283/12-05/26 та призначено проведення підготовчого судового засідання на 08.09.2025. Крім того, здійснено заміну позивача та відповідача на його правонаступника.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 06.10.2025. Змінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377), що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.10.2025.
20.10.2025 та 21.10.2025 через систему «Електронний суд» від учасників справи надійшли заяви про закриття провадження у справі № 283/12-05/26 та передачу справи №283/12-05/26 за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
У судове засідання 27.10.2025 з'явилися учасники справи.
Перевіривши матеріали справи, заяви учасників процесу про направлення справи за встановленою юрисдикцією, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.
Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з ст. 5, 7, 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом» у розумінні статті 6 Конвенції.
Формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах “Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), “Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)].
У частині 3 статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто справи, які віднесенні законом до юрисдикції господарського суду визначені в ст. 20 ГПК України.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб'єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.
01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень збоку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно- правового спору надано такому суб'єкту законом.
За визначеннями ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно ч. 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України (у редакції станом на 01.09.2005), до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається ГПК України.
За приписами ч. 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України (у редакції станом на 01.09.2005), після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. Такі заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху або повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року або ГПК України 1991 року.
За приписами ч. 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України (у редакції станом на 01.11.2005), адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.
Як вбачається з обставин справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2005 провадження у справі № 283/12-05/26 зупинено до розгляду справи № 15/76-б про банкрутство, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2025 поновлено провадження у справі № 283/12-05/26 та призначено проведення підготовчого судового засідання.
За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
Положення статті 227 ГПК України не передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт п'ятий частини першої статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт четвертий частини першої статті 229 ГПК України).
Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
Зупинення провадження як правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Тобто в період набрання законної сили Кодексом адміністративного судочинства України провадження у справі №283/12-05/26 було зупинено та фактично справа не перебувала на розгляді Господарського суду Київської області. Разом з тим, згідно п. 10 ч. 1 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України у чинній редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Як визначено ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Предметом спору у справі № 283/12-05/26 є визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Обухівському районі (правонаступник - ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (суб'єкт владних повноважень)) щодо нарахування пені за період з 13.02.2002 по 03.02.2004 в сумі 199806,29 грн по оплаті за воду, по забрудненню (фонд охорони), по земельному податку та податку на прибуток та зобов'язання вчинити Державну податкову інспекцію в Обухівському районі (правонаступник - ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (суб'єкт владних повноважень)) дії щодо зарахування надміру сплаченої пені в сумі 811077, 44 грн в рахунок погашення податкових зобов'язань майбутніх періодів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно правових відносин.
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб'єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, реєстраційний № 76596894 в ЄДРСРУ).
Застосування наведеної вище норми пов'язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, порушені за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, реєстраційний №75241905 в ЄДРСРУ).
Так, справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Зважаючи на суть права (інтересу), за захистом якого звернувся Позивач, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, про які зазначено вище, дозволяє дійти висновку що даний спір є публічно-правовим, оскільки правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю то спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права. Юрисдикцію суду має визначати закон.
Частинами 1 та 3 ст. 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Зі змісту ст. 20 ГПК України, Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу не вбачається права господарських судів розглядати заяви у справах, які відносяться до адміністративної юрисдикції.
Розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружних адміністративних судів, відповідно до вимог КАС України.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.09.2020 у справі № 368/561/19, питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією правомочний вирішувати суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не суд апеляційної чи касаційної інстанцій.
Судом враховується, що норма ч. 2 ст. 231 ГПК України спрямована на реалізацію гарантій доступу суб'єктів до правосуддя. Способом реалізації таких гарантій є звернення до відповідного суду про направлення справи за встановленою юрисдикцією (ухвала Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 910/11141/21).
Враховуючи, вищенаведене суд вирішив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та беручи до уваги те, що сторони звернулися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, суд дійшов висновку про передачу даної справи №283/12-05/26 за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду, що сприятиме реалізації права на доступ до правосуддя.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч. 2 ст. 231, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Головного управління ДПС у Київській області про направлення справи за встановленою юрисдикцією та закриття провадження у справі № 283/12-05/26.
2. Закрити провадження у справі № 283/12-05/26 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Головного управління ДПС у Київській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про стягнення 199806,29 грн
3. Передати справу № 283/12-05/26 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Головного управління ДПС у Київській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про стягнення 199806,29 грн за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвали суду підлягають оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 30.10.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз