вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" жовтня 2025 р. м. Київ Справа №911/2974/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7)
до Калинівської селищної ради (08623, Київська обл., Фастівський р-н, селище Калинівка, вул. Центральна, буд. 57)
про стягнення 68136,45 грн
Суддя Третьякова О.О.
Без участі (виклику) представників сторін
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Калинівської селищної ради (відповідач) заборгованості в загальній сумі 68136,45 грн, з яких 63965,55 грн основного боргу, 368,02 грн 3% річних та 3802,88 грн інфляційних втрат з підстав неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором постачання електричної енергії (з розподілом та передачею) споживачу від 02.01.2023 №3012/24.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2025 у справі №911/2974/25 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, в тому числі 15-денний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
17.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву на позов, у якому відповідач просить суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву на 15 днів, надалі - клопотання про продовження строку на подання відзиву. У клопотанні про продовження строку на подання відзиву відповідач зазначає, що ухвалу суду від 01.10.2025 про відкриття провадження у справі він отримав 02.10.2025, останній день для подання відзиву припадає на 17.10.2025, однак через триваючу військову агресію РФ проти України, повітряні тривоги, екстрені та стабілізаційні відключення електроенергії у відповідача існують об'єктивні труднощі для підготовки відзиву на позов у межах встановленого строку.
Дослідивши вказане клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 6 частини 2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частинами 1-4 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Згідно з частинами 2 та 4 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до частини 1 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Частина 1 ст.252 ГПК України передбачає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені в статті 251 ГПК України, відповідно до частини 1 якої відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, згідно з частиною 1 статті 251 ГПК України процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у спрощеному позовному провадженні встановлений законом імперативно.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.10.2025 про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 02.10.2025, отже останнім днем процесуального строку для надання відповідачем відзиву на позовну заяву, який встановлений законом - статтею 251 ГПК України, є 17.10.2025.
Відповідач у клопотанні від 17.10.2025 просить суд продовжити вказаний процесуального строк на подання відзиву на 15 днів, тобто фактично до 03.11.2025, враховуючи, що 01 та 02 листопада 2025 є неробочими днями. Однак приписи ст.119 ГПК України не передбачають можливості продовження встановленого законом строку, зокрема, строку на подачу відзиву на позов у спрощеному провадженні. Частина 1 статті 119 ГПК України надає суду право за заявою учасника справи лише поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, оскільки у ГПК України імперативно закріплено 15-ти денний строк на подання відзиву на позов, який не може бути продовжений судом, тому господарський суд відмовляє відповідачу у продовженні строку для подачі відзиву на позовну заяву.
Водночас суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначено у частинах 1 та 5 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд враховує, що відзив на позовну заяву є різновидом заяв по суті справи, подання якого є правом учасника справи та в якому відповідач, як правило, викладає свої заперечення щодо позову із посиланням на відповідні докази та норми права.
Тобто по своїй суті відзив - це інструмент доведення відповідачем до суду своєї позиції (доводів, заперечень, спростувань) щодо суті спірних правовідносин та предметом спору. А для справ, розгляд яких здійснюється у спрощеному позовному провадженні за відсутності сторін, - це фактично єдина можливість викласти свої аргументи щодо позову.
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа могла скористатись своїм правом висловити свою позицію щодо позову. Так, у справі "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99; пункт 30).
Отже, права на доступ до суду, на змагальний розгляд і на ефективний засіб захисту права є основоположними правами, які гарантуються Конвенцією. Попри свою важливість, цілі досягнення ефективності та прискорення здійснення судочинства не виправдовують порушення цих прав.
В даному випадку суд враховує, що оскільки наразі в державі діє воєнний стан та на території Київської області застосовуються відключення електроенергії, тому обмеження відповідача в праві подати відзив на позов у розумний строк з урахуванням конкретних обставин не буде відповідати загальним засадам справедливого судового розгляду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому суд виходить з того, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
У зв'язку з цим суд зазначає, що хоча суд відмовляє відповідачу у продовженні на 15 днів (до 03.11.2025) процесуального строку на подання відзиву на позов, тим не менше суд одночасно роз'яснює, що відповідач не позбавлений можливості до 03.11.2025 подати суду відзив на позов разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання відзив.
Відповідно до частин 7 та 8 ст.119 Господарського процесуального кодексу України про відмову у продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст.2, 3, 7, 13, 11, 119, 251, 252, 234-236, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання від 17.10.2024 про продовження процесуального строку на подання відзиву (вх.№9255 від 17.10.2024).
2. Роз'яснити відповідачу, що відмова суду у продовженні відповідачу процесуального строку на подання відзиву не виключає право відповідача на подання до суду заяви про поновлення (а не про продовження) процесуального строку із обґрунтуванням поважних причин його пропуску в порядку частини 1 ст.119 ГПК України. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина 4 ст.119 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Третьякова