ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.10.2025Справа № 910/13494/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про забезпечення позову до подання позовної заяви
Особи, які отримають статус учасників справи:
позивач: Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»
відповідач: Антимонопольний комітет України
Представники: без виклику сторін.
Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі;
- зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р, яким накладено на Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» штраф у розмірі 2 432 403 190 гривень.
Дослідивши заяву Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Пунктами 1-2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Однак, суд зазначає, що у поданій до суду заяві заявник просить суд зупинити виконання рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі та зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р, яким накладено на Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» штраф у розмірі 2 432 403 190 гривень.
При цьому, як зазначено самим заявником рішення Антимонопольного комітету України №370-р оскаржено позивачем в судовому порядку (справа № 910/11233/25).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 (суддя Блажівська О.Є.) відкрито провадження у справі № 910/11233/25 за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування Рішення Антимонопольного комітету України №370-р від 31.07.2025 у справі №126-26.13/102-24 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Фарм, ЛТД».
Тобто, рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р вже оскаржується позивачем в судовому порядку, проте заявник подає до суду заяву про забезпечення позову саме до подачі позовної заяви, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України, оскільки така заява про забезпечення позову в частині рішення Антимонопольного комітету України №370-р від 31.07.2025 у справі №126-26.13/102-24 не може бути розглянута господарським судом поза межами справи № 910/11233/25 та повинна розглядатися судом під час розгляду справи № 910/11233/25.
Відтак, у поданій до суду заяві, заявником об'єднано вимоги, які не можуть розглядатися судом в межах однієї заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, оскільки рішення Антимонопольного комітету України №370-р від 31.07.2025 у справі №126-26.13/102-24 вже оскаржується заявником у справі № 910/11233/25, що виключає розгляд судом питання про забезпечення позову/ відмову у забезпеченні позову до пред'явлення позову в частині рішення Антимонопольного комітету України №370-р від 31.07.2025 у справі №126-26.13/102-24.
Таким чином, суд відзначає, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Крім того, суд також зазначає, що частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
У контексті можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11.
Так, в наведеній постанові, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №905/1956/15, від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12, від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Водночас ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Таким чином, вказаною процесуальною нормою врегульовано питання повернення заяви у разі, якщо порушено правила об'єднання вимог.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що наведені положення можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін за аналогією закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про забезпечення позову підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 174 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Заяву Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про забезпечення позову - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 31.10.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.