ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/7878/25
За позовом Антимонопольного комітету України;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро";
про стягнення пені у розмірі 510 811,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Григоренко С.В.
Представники:
Від позивача: Прохоров Є.І., в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Прокопець О.М., керівник, в порядку самопредставництва.
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" пені у розмірі 510 811,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконано рішення Антимонопольного комітету України від 21.11.2024 № 467-р у справі № 126-26.13/86-23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у встановлений законодавством строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 позовну заяву Антимонопольного комітету України залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
01.07.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/7878/25, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 09.09.2025.
23.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У підготовчому засіданні 09.09.2025 розглядалася заява Антимонопольного комітету України про зменшення розміру позовних вимог та стягнення пені у розмірі 360 121,76 грн, проти якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" не заперечувало, та яка було прийнята, а розгляд справи продовжено з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7878/25 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.10.2025 представник Антимонопольного комітету України позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" у судовому засіданні 28.10.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
28.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Антимонопольний комітет України (далі - Комітет, позивач) розглянувши матеріали справи № 126-26.13/86-23 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" (далі - ТОВ "Волиця-Агро", відповідач) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 21.11.2024 № 467-р (далі - рішення № 467-р), яким на відповідача накладено штраф у розмірі 510 811,00 грн.
Копія рішення № 467-р була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 15.01.2025 № 126-26.13/05-428е та отримана відповідачем 21.01.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0505236153775.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Враховуючи викладене вище, строк сплати штрафу, накладеного рішенням № 467-р, закінчився 21.03.2025.
Відповідач не оскаржував рішення № 467-р в судовому порядку.
Отже, рішення № 467-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати де комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач, 07.05.2025, платіжною інструкцією № 4514 від 07.05.2025 сплатив 562 342,10 грн по виконавчому провадженню № 78004578, з яких 510 811,00 грн штраф, накладений рішенням № 467-р та 51 081,10 грн - виконавчий збір/винагорода приватного виконавця.
Таким чином, штраф, накладений рішенням Комітету № 467-р, фактично сплачений 07.05.2025.
Суд зазначає, що постановою від 08.05.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві закінчено виконавче провадження № 78004578.
При цьому суд вказує, що доказом сплати штрафу відповідачем у розмірі 510 811,00 грн є саме платіжна інструкція № 4514 від 07.05.2025, оскільки постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 08.05.2025 засвідчує факт закінчення самого виконавчого провадження № 78004578 і є його завершальною стадією.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.
Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17.
Позивач нараховує відповідачеві пеню у розмірі 360 121,76 грн за наступним розрахунком.
Сума штрафу, накладеного рішенням відповідача складає 510 811,00 гривень. Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 7 662,165 грн (510 811,00 грн х 1.5% = 7 662,165 грн). Період нарахування пені, визначений позивачем, за прострочення сплати штрафу: з 22.03.2025 по 07.05.2025 включно, тобто 47.
Однак суд вказує, що оскільки відповідачем сплачено штраф саме 07.05.2025, то періодом нарахування пені за прострочення сплати штрафу є з 22.03.2025 по 06.05.2025 включно, тобто 46 днів.
За 46 дні прострочення сплати штрафу сума пені становить: 7 662,165 грн х 46 = 352 459,59 грн.
Станом на день розгляду спору пеня не сплачена, доказів на підтвердження її оплати відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, вимога позивача підлягає частковому задоволенню у розмірі 352 459,59 грн.
В свою чергу, відповідачем, по тексту відзиву на позовну заяву, зазначалося про зменшення пені, з приводу чого суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Закон, на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
У даному випадку, накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Відносини, пов'язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Комітету, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Комітету не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.
При застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21 тощо.
Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Комітетом на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.
Тобто, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку, на відміну від норм цивільного законодавства, приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" можливість зменшення розміру пені, заявленої до стягнення не передбачено, оскільки такий вид нарахування пені є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код юридичної особи 41027144) пеню у розмірі 352 459 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 59 коп. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві/ Соломян.р-н., код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця-Агро" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код юридичної особи 41027144) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767) судовий збір у розмірі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 77 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.10.2025.
Суддя О.В. Мандриченко