Ухвала від 30.10.2025 по справі 910/13348/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.10.2025Справа № 910/13348/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс»

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс» (04053, місто Київ, провулок Киянівський, буд. 3-7, офіс 104В; код ЄДРПОУ 45266589)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ОНЛАЙН» (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337; код ЄДРПОУ 45781810)

відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Жулавського Матвія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідача 3 Фізичної особи-підприємця Степанцова Максима Олександровича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

відповідача 4 Фізичної особи-підприємця Ружин Івана Сергійовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 2 422 400 грн 00 коп.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.2025 через відділу документообігу суду до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс» до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ОНЛАЙН», відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Жулавського Матвія Сергійовича, відповідача 3 Фізичної особи-підприємця Степанцова Максима Олександровича, відповідача 4 Фізичної особи-підприємця Ружин Івана Сергійовича про зобов'язання припинення дії, що порушують майнові права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс» шляхом заборони використання комп'ютерної програми «Відеогра «UKRAINE GTA» та її складових частин у мобільному додатку (мобільні грі) «UA Online», включаючи, але не обмежуючись, забороною відтворення, розповсюдження, публікації мобільного додатку (мобільної гри) «UA Online», та інші способи використання без згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс»; видалити та вилучити усі елементи мобільного додатку (мобільної гри) «UA Online» з Google Play; стягнути компенсацію (разове грошове стягнення) у розмірі 605 600 грн з кожного відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс».

Так, 28.10.2025 одночасно з пред'явленням позову подано заяву про забезпечення позову від 28.10.2025, предметом якої є:

- заборона Відповідачу 1 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮА ОНЛАЙН" (код ЄДРПОУ: 45781810), Відповідачу 2 Фізичній особі-підприємцю Жулавському Матвію Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Відповідачу 3 Фізичній особі-підприємцю Степанову Максиму Олександровичу (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Відповідачу 4 Фізичній особі-підприємцю Ружину Івану Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у будь-який спосіб передавати (відчужувати) повністю чи частково майнові права інтелектуальної власності на мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online", або його складові частини (коди, інші об?єкти авторського права) на користь будь-яких третіх осіб, надавати будь-яким третім особам дозвіл на використання мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин (кодів, інших об'єктів авторського права), в тому числі на підставі ліцензійного договору, а також укладати з будь-якими третіми особами будь-які інші договори щодо розпорядження майновими авторськими правами;

- заборона Відповідачу 1 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮА ОНЛАЙН" (код ЄДРПОУ: 45781810), Відповідачу 2 Фізичній особі-підприємцю Жулавському Матвію Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Відповідачу 3 Фізичній особі-підприємцю Степанцову Максиму Олександровичу (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Відповідачу 4 Фізичній особі-підприємцю Ружину Івану Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ) вносити будь-які зміни до мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин (коди, інші об'єкти авторського права), вчиняти будь-які інші дії, які спотворюватимуть мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online", або його складові частини (коди, інші об'єкти авторського права), в тому числі дії на Google Play, App Store та інших платформах;

У заяві про забезпечення позову заявник зазначає про наступні обставини:

- відповідачі протягом розгляду справи можуть продовжувати використання комп'ютерної програми "Відеогра "UKRAINE GTA" та її складових частин у мобільному додатку (мобільній rpi) "UA Online" , розширювати свою діяльність, що матиме наслідком продовження завдання шкоди діловій репутації, зменшення доходу, порушення економічного інтересу Позивача, введення в оману користувачів. Заявник звертає увагу, що на дату подання позовної заяви кількість завантажень мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online" на платформі Google Play становить 500 000 та кількість користувачів в середньому становить 3 200. При цьому, Відповідачі розширюють свою діяльність та мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online" буде доступним на мобільній операційній системі iOS. Зазначене може свідчити про те, що у випадку тривалого розгляду справи, матиме місце довгострокове порушення майнових прав інтелектуальної власності Позивача;

- відповідачі можуть в будь-який момент здійснити передачу (відчуження) майнових прав на мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online" або його складові частини на користь третіх осіб, або надати їх у виключне користування третім особам. Зазначене спричинить потребу в додаткових процесуальних діях з виявлення та залучення нових відповідачів, чи подачі нових позовів;

- відповідачі можуть вчиняти такі дії, як внесення змін до мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин, таких як коди, або інші об?єкти авторського права. Це не сприятиме ефективному захисту порушених прав Позивача, з огляду на те, що таке спотворення чи викривлення не відображатиме дійсного стану мобільного додатку на момент виявлення порушення;

- відповідачі можуть видалити (знищити) мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online", або його складові частини, такі як коди, або інші об?єкти авторського права. Це унеможливить захист порушених авторських прав Позивача;

- мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online" активно завантажується та використовується. Відповідно Відповідачі отримують дохід, тоді як Позивач зазнає втрат у зв'язку з порушенням його авторських прав.

Представник заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс») зазначає, що такий захід забезпечення позову, який визначеній у даній заяві є співмірним заявленим вимогам, відповідають предмету позову та безпосередньо пов'язані з ним, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи до суті, є адекватним та ефективним способами забезпечення позову, є необхідним та достатнім для забезпечення виконання судового рішення.

До даної заяви про забезпечення позову заявником було долучено, в якості додатків копію: платіжної інструкції №382 від 24.10.2025, в «призначення платежу» зазначено - 101 22030101 Судовий збір, за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс», Господарський суд міста Києва.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 матеріали позовної заяви №910/13348/25 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.

Матеріали позовної заяви № 910/13348/25 та Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. - 29.10.2025 відповідно до реєстру передачі документів/справ.

Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред'явленням позову заявника (представника позивача) про забезпечення позову та додані матеріали, проаналізувавши положення чинного законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.

ВСТАНОВИВ:

У заяві про забезпечення позову від 28.10.2025 заявник зазначає про наступні обставини.

Представник заявника зазначає, що зазначений захід забезпечення позову, який визначений у заяві про забезпечення позову яка подана одночасно з пред'явленням позову є співмірним заявленим вимогам, відповідають предмету позову та безпосередньо пов'язані з ним, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи до суті, є адекватним та ефективним способами забезпечення позову, є необхідним та достатнім для забезпечення виконання судового рішення.

Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заявником зазначено щодо пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення: «Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. На виконання вказаних вимог ч. 1 ст. 139 ГПК України Позивач зазначає, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні».

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.

Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Крім того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч.3 ст.141 ГПК, і у разі порушення цього принципу під час визначення судом розміру зустрічного забезпечення заявник також має право оскаржити ухвалу суду про застосування зустрічного забезпечення (якщо це не одна ухвала, в якій ідеться про задоволення заяви про забезпечення позову); принцип змагальності може діяти в цьому випадку дещо обмежено, оскільки з огляду на положення ст.141 ГПК суд може або самостійно, або за клопотанням відповідача вимагати від заявника надання зустрічного забезпечення позову.

Таким чином, на підставі узагальнення зазначених ознак і підходів до правової природи зустрічного забезпечення можна сформулювати відповідне визначення поняття, за яким під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти складову частину інституту забезпечення позову (субінститут), яка є механізмом, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду та сторін, що наділені обмежувальним характером для заявника і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову у передбачених законом випадках, за яких зберігається право відповідача на відшкодування завданих йому збитків внаслідок забезпечення позову.

Судом також враховано викладені у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).

В обґрунтування поданої заяви заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») зазначає, що відповідачі протягом розгляду справи можуть продовжувати використання комп'ютерної програми "Відеогра "UKRAINE GTA" та її складових частин у мобільному додатку (мобільній rpi) "UA Online" , розширювати свою діяльність, що матиме наслідком продовження завдання шкоди діловій репутації, зменшення доходу, порушення економічного інтересу Позивача, введення в оману користувачів. Заявник звертає увагу, що на дату подання позовної заяви кількість завантажень мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online" на платформі Google Play становить 500 000 та кількість користувачів в середньому становить 3 200. При цьому, Відповідачі розширюють свою діяльність та мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online" буде доступним на мобільній операційній системі iOS. Зазначене може свідчити про те, що у випадку тривалого розгляду справи, матиме місце довгострокове порушення майнових прав інтелектуальної власності Позивача; відповідачі можуть в будь-який момент здійснити передачу (відчуження) майнових прав на мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online" або його складові частини на користь третіх осіб, або надати їх у виключне користування третім особам. Зазначене спричинить потребу в додаткових процесуальних діях з виявлення та залучення нових відповідачів, чи подачі нових позовів; відповідачі можуть вчиняти такі дії, як внесення змін до мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин, таких як коди, або інші об?єкти авторського права. Це не сприятиме ефективному захисту порушених прав Позивача, з огляду на те, що таке спотворення чи викривлення не відображатиме дійсного стану мобільного додатку на момент виявлення порушення; відповідачі можуть видалити (знищити) мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online", або його складові частини, такі як коди, або інші об?єкти авторського права. Це унеможливить захист порушених авторських прав Позивача; мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online" активно завантажується та використовується. Відповідно Відповідачі отримують дохід, тоді як Позивач зазнає втрат у зв'язку з порушенням його авторських прав.

В заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що метою заяви про забезпечення позову є забезпечення гарантії виконання рішення суду у разі задоволення позову у даній справі.

Відтак, заявник в заяві про забезпечення позову не наводить належних підстав з обґрунтуванням, також ним не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).

Разом із тим, до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс») не надано належних доказів вчинення відповідачем 1, 2, 3, 4 та/або третіми особами подальших дій. Крім того, підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Отже, ураховуючи обставини, викладені у заяві про забезпечення позову та зазначенням позовних вимог, у даному випадку повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співставлення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з недоведеністю заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 06.03.2024 у cправі № 925/34/24).

Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд не оцінює позовну заяву та додані до неї додатки під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки розглядає лише наявність підстав для застосування заходів забезпечення.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову щодо:

- заборони Відповідачу 1 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮА ОНЛАЙН" (код ЄДРПОУ: 45781810), Відповідачу 2 Фізичній особі-підприємцю Жулавському Матвію Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Відповідачу 3 Фізичній особі-підприємцю Степанову Максиму Олександровичу (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Відповідачу 4 Фізичній особі-підприємцю Ружину Івану Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у будь-який спосіб передавати (відчужувати) повністю чи частково майнові права інтелектуальної власності на мобільний додаток (мобільну гру) "UA Online", або його складові частини (коди, інші об?єкти авторського права) на користь будь-яких третіх осіб, надавати будь-яким третім особам дозвіл на використання мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин (кодів, інших об?єктів авторського права), в тому числі на підставі ліцензійного договору, а також укладати з будь-якими третіми особами будь-які інші договори щодо розпорядження майновими авторськими правами;

- заборони Відповідачу 1 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮА ОНЛАЙН" (код ЄДРПОУ: 45781810), Відповідачу 2 Фізичній особі-підприємцю Жулавському Матвію Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Відповідачу 3 Фізичній особі-підприємцю Степанцову Максиму Олександровичу (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Відповідачу 4 Фізичній особі-підприємцю Ружину Івану Сергійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ) вносити будь-які зміни до мобільного додатку (мобільної гри) "UA Online", або його складових частин (коди, інші об?єкти авторського права), вчиняти будь-які інші дії, які спотворюватимуть мобільний додаток (мобільна гра) "UA Online", або його складові частини (коди, інші об?єкти авторського права), в тому числі дії на Google Play, App Store та інших платформах;

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, окрім платіжної інструкції №382 від 24.10.2025, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову, відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс» від 28.10.2025.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити заявнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Геймс» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 28.10.2025.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА

Попередній документ

131423616

Наступний документ

131423618

Інформація про рішення:

№ рішення:	131423617
№ справи:	910/13348/25
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (04.11.2025)
Дата надходження:	04.11.2025
Предмет позову:	про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЛАЖІВСЬКА О Є

відповідач (боржник):

Фізична особа-підприємець Жулавський Матвій Сергійович

Фізична особа-підприємець Ружин Іван Сергійович

Фізична особа-підприємець Степанцов Максим Олександрович

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА Онлайн"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Геймс"

представник позивача:

Барабашин Сергій Дмитрович