ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/9598/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства “Львіввугілля» 80001, Львівська область, Червоноградський район, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26
до Державного підприємства “Укрвугілля» 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, офіс 19
про стягнення 2 635 575,19 грн.
Представники сторін:
від позивача: Радик А.В.
від відповідача: Царенко Є.П.
Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Укрвугілля» про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 2 635 575,19 грн., а саме 2 235 204,41 грн. основного боргу, 70 265,54 грн. процентів річних, 330 105,24 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умом Договору поставки вугілля № 03-22/ЕН від 29 квітня 2022 року та додаткової угоди № 1 від 19.08.2022 року до нього в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року у справі № 910/9598/23, позов Державного підприємства "Львіввугілля" Львівської області задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Укрвугілля" на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вуглезбут" Державного підприємства "Львіввугілля" 2 235 204,41 грн. боргу, 330 105,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70 265,54 грн. три проценти річних з простроченої суми, 39 534,86 грн. витрат по оплаті судового збору.
На примусове виконання рішення суду у даній справі Господарським судом міста Києва 03.03.2025 року видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 року заяву Державного підприємства "Укрвугілля" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині задоволено. Визнано наказ Господарського суду міста Києва у справі № 910/9598/23 від 03.03.2025 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 235 204,41 грн. боргу.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі № 910/9598/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 року справу № 910/9598/23 передано на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 року справу прийнято до розгляду суддею Селівоном А.М. та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.07.2025.
Проте, враховуючи, що у зв'язку з короткостроковим службовим відрядженням судді Селівона А.М. призначене на 02.07.2025 підготовче засідання не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 підготовче засідання призначено на 23.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 року закрито провадження у справі № 910/9598/23 в частині позовних вимог Державного підприємства “Львіввугілля» до Державного підприємства “Укрвугілля» про стягнення основного боргу в сумі 2 235 204 (два мільйони двісті тридцять п'ять тисяч двісті чотири) грн. 41 коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору, а також продовжено розгляд спору в частині решти заявлених Державним підприємством “Львіввугілля» у справі № 910/9598/23 позовних вимог, а саме стягнення 70 265,54 грн. процентів річних, 330 105,24 грн. втрат від інфляції та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.09.25.
У підготовче засідання 10.09.2025 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
В свою чергу судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" 06.08.2025 представником позивача подано заяву № 0471/06 від 05.08.2025 про затвердження мирової угоди до якої долучено примірник підписаної керівниками позивача та відповідача мирової угоди від 05.08.2025.
В подальшому 22.08.2025 систему "Електронний суд" та 27.08.2025 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли ідентичні за змістом клопотання №0492/06 від 14.08.2025 про долучення до матеріалів справи документів, а саме ухвали Господарського суду Львівської області від 06.08.2025, а також примірника мирової угоди від 05.08.2025.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення підготовчого судового засідання 10.09.2025 року від сторін до суду не надходило.
У підготовчому засіданні 10.09.2025 року представники сторін підтримали подані ними клопотання про затвердження мирової угоди, а також про закриття провадження у справі.
Так, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання сторін про затвердження мирової угоди справі суд зазначає, що учасники справи згідно п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до приписів стаття 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Судом встановлено, що Господарським судом Львівської області розглядалась справа № 914/425/25 за позовом Державного підприємства “Укрвугілля» до Державного підприємства “Львіввугілля» про стягнення 2 541 767, 29 грн, з яких: 1 862 766, 67 грн збитків, 529 189, 67 грн інфляційних втрат та 149 810, 95 грн 3% річних, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 24.02.2025 року.
При цьому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 закрито провадження у справі № 914/425/25 за наслідками затвердження мирової угоди від 05.08.2025 між Державним підприємством “Укрвугілля» та Державним підприємством “Львіввугілля».
За змістом затвердженої у справі № 914/425/25 мирової угоди встановлено, що згідно п. 3 сторони підтверджують, що на момент укладення цієї мирової угоди ДП “Укрвугілля» проведено погашення основного боргу на суму 2235204,41 грн. у справі №910/9598/23, а ДП “Львіввугілля» здійснено оплату збитків згідно з вимогою ДП “Укрвугілля» №0563/06 від 27.08.2024 в сумі 1862766,67 грн. у справі № 914/425/25, що є підставою для часткового закриття провадження у справах.
Також, як вбачається з п. 4.1 мирової угоди Державне підприємство “Львівугілля» відмовляється від стягнення з Державного підприємства “Укрвугілля» інфляційних втрат в сумі 330105,24 грн. та 3% річних в сумі 70265,54 грн. згідно з договором поставки вугілля №03-22/ЕН від 29.04.2022 у справі № 910/9598/23.
Таким чином, за змістом ухвали Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі № 914/425/25, яка набрала законної сили встановлено, що останньою затверджено мирову угоду від 05.08.2025, якою прийнято відмову від стягнення з Державного підприємства “Укрвугілля» інфляційних втрат в сумі 330105,24 грн. та 3% річних в сумі 70265,54 грн., що є предметом у даній справі № 910/9598/23.
Отже, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предмету та підстав затвердженої мирової угоди у справі № 914/425/25 та позовних вимог у справі № 910/9598/23 суд доходить до висновку, що вирішення судом спору у даній справі фактично полягатиме у повторному дослідженні позовних вимог в частині інфляційних втрат, 3% річних та обставин, встановлених ухвалою суду у справі № 914/425/25, яка набрала законної сили, відповідно, і ухвалення рішення з цього ж предмету.
Судом враховано, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
При цьому, для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.
Тобто, зі змісту вищевказаних п.2 ч. 1 ст. 175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що скасування остаточних судових рішень є порушенням принципів неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи і правової визначеності, а отже положень ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Принцип неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної судом справи закріплює, що жодна із сторін не може вимагати перегляд остаточного і того, що набрало законної сили рішення тільки з метою проведення повторного слухання та отримання нового рішення. Повноваження щодо перегляду справи здійснюється з метою виправлення судових помилок, неправильного відправлення правосуддя, а не перегляд у по суті (справи “Бурлеску проти Румунії», “Пономарьов проти України», “Христов проти України»).
З урахуванням викладеного, а також з огляду на постановлення Господарським судом Львівської області ухвали у справі № 914/425/25 про затвердження мирової угоди, яка на час розгляду цієї справи набрала законної сили, зокрема, щодо частини позовних вимог, заявлених в межах даної справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі, проте з вищенаведених підстав відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, та, відповідно, залишити без розгляду спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди у справі № 910/9598/23.
Згідно до ч.4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на вказане, оскільки судом закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 46, 192, 231, 233-235, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву відповідача про затвердження мирової угоди від 05.08.2025 року залишити без розгляду.
2. Заяву позивача про закриття провадження у справі № 910/9598/25 задовольнити.
3. Провадження у справі № 910/9598/23 за позовом Державного підприємства “Львіввугілля» до Державного підприємства “Укрвугілля» про стягнення 70 265,54 грн. процентів річних, 330 105,24 грн. втрат від інфляції закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон