ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/885/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос"
до відповідача: Ligos Europa GmbH
про стягнення заборгованості в сумі 61 336, 33 євро
представники сторін не з"явилися
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос" з позовною заявою до Ligos Europa GmbH про стягнення 61336,33 Євро, що еквівалентно на день подання позову 2992642 грн 48 коп. заборгованості за поставлений товар за контрактом №05/06/2022 від 28.06.2022.
Вирішення судом процесуальних питань.
28.07.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.09.2025.
При постановлені ухвали суд врахував, що відповідачем у справі є іноземна юридична особа - нерезидент Ligos Europa GmbH, який не має свого представництва на території України. Місцезнаходженням відповідача є Brotweg, 12, 65806, Villmar, Germany (вул. Бротвег, 12, 65606, м. Фільмард, Німеччина).
Згідно із ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього закону.
Додатковою угодою №1/1 від 01.02.2023 до контракту від 17.10.2022 №10/10/2022 сторони внесли зміни в п. 9.3 контракту, в якому обумовили таке: "Якщо сторони не можуть дійти згоди, спірні питання передаються на вирішення до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України або до відповідного господарського суду за місцем знаходження продавця - Господарського суду Івано-Франківської області, на вибір позивача".
Отже, з урахуванням предметної, суб'єктної та територіальної юрисдикції господарських судів, встановленої ст. 20, 29 ГПК України, цей спір належить до розгляду Господарським судом Івано-Франківської області.
Виходячи з того, що матеріали справи містять копію довіреності від 04.01.2024, виданої Ligos Europa GmbH на ім'я Яковини Анастасії Йосифівни, що уповноважує її представляти товариство перед судами, органами влади, іншими державними установами та приватними особами як у судових, так і позасудових справах, а також вчиняти процесуальні дії від імені товариства, перебування представника відповідача на території України, суд вважає за доцільне не направляти доручення про вручення судових документів до федеративного органу Німеччини та здійснювати обмін процесуальними документами з представницею відповідача в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
13.08.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№13336/25.
22.09.2025 суд постановив підготовче провадження закрити та призначити розгляд справи по суті на 20.10.2025.
20.10.2025 позивач в судове засідання не з"явився, в клопотанні вх.№15179/25 від 18.09.2025 просив суд розглядати справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету представника відповідача.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його присутності в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.10.2025 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов"язання щодо оплати товару, відповідно до контракту №05/06/2022 від 28.06.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 61 336 євро 33 центи. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями статтями 525, 526, 625, 655, 692 ЦК України.
Позиція відповідача:
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в повному обсязі. Вказав, що у зв"язку із складним фінансовим становищем не може сплатити заборгованість. Зазначив, що у разі покращення матеріального стану заборгованість оплатить.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
28.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос"(продавець) та Ligos Europa GmbH (покупець) уклали контракт №05/06/2022 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1. Контракту, продавець зобов'язався виготовити та продати товар, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити товар - продукти харчування виробництва ТОВ "Лігос" в асортименті, за цінами та згідно з умовами оплати, зазначеними у специфікаціях та рахунках - фактурах (далі "Інвойсах"), що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Поставка кожної партії товару буде здійснюватися відповідно до замовлень покупця, де вказано асортимент і кількість товару, що постачається. На підставі замовлень покупця продавець протягом 2 (двох) календарних днів надає покупцю рахунок - фактуру та специфікацію для підписання та остаточного підтвердження замовлення (п. 2.1.).
Продавець здійснює доставку товару на основі DAP ("INCOTERMS" 2010), Лімбург-ан-дер-Лан, Німеччина (п. 2.2.).
Датою поставки Товару вважається дата прибуття транспортного засобу в пункт призначення згідно з п. 2.2. цього Контракту (п. 2.3.).
Загальна вартість Контракту становить 900 000 євро (п. 3.3.).
Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового переказу суми згідно з Інвойсом на банківський рахунок продавця протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 3.4.).
Кількість товару відповідно до кожної поставки вказується в транспортних документах на кожну відвантажену партію товару (п. 4.1.).
Якість товару повинна відповідати відомостям, зазначеним у сертифікатах (п. 4.2.).
Цей Контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2025 (п. 10.1., 10.2.).
Сторони вносили зміни до Контракту шляхом підписання додаткових угод №1 від 22.08.2022, № 2 від 26.09.2022, №3 від 05.12.2022 та №4 від 01.06.2023, №5 від 29.12.2023, №6 від 12.12.2024, відповідно до яких вносились зміни щодо загальної вартості товару, строку оплати та строку дії Контракту.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71866 євро 56 центів, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, міжнародно товарно-транспортними накладними (CMR) №24UA206020018414U5, №25UA206020000884U7, №25UA206020000885U6, №25UA206020000886U5, №25UA206020001056U7, №25UA206020001055U8, №25UA206020001250U7, №25UA206020001557U2 , №25UA206020002449U2 та інвойсами №119 від 13.12.2024, №02 від 15.01.2025, №05 від 22.01.2025 №02/1 від 15.01.2025) №04 від 20.01.2025, №04/1 від 20.01.2025, №07 від 28.01.2025, №03 від 20.01.2025), №17 від 19.02.2025, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково в сумі 10 530 євро 23 центи, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 61 336 євро 33 центи.
Станом на 22.07.2025 вказана заборгованість залишалась непогашеною, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Встановлюючи обставини справи, суд також керувався приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 11 ЦК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою, виходячи з відносин сторін укладений між сторонами договір є договором поставки.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач частково позовні вимоги визнав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 61 336 євро 33 центи заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 44 889 грн 64 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2219 від 22 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи задоволення позову та визнання його відповідачем, судовий збір в сумі 22 444 грн 82 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 22 444 грн 82 коп. належить повернути позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" до Ligos Europa GmbH про стягнення заборгованості в сумі 61 336, 33 євро.
Стягнути Ligos Europa GmbH (55566, Bad Sobernheim, Industriepark Pferdsfeld Gebaude, 235 HRB 6777, IBAN DE: 39 5115 0018 0000 0505 91, BIC: HELADEFILIM) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" (вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018, код 20547427) 61 336 (шістдесят одна тисяча триста тридцять шість) євро 33 центи заборгованості за поставлений товар за контрактом №05/06/2022 від 28.06.2022, а також 22 444 (двадцять дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 82 коп. судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос" (вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018, код 20547427) з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 22 444 (двадцять дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 82 коп., сплачених згідно з платіжною інструкцією №2219 від 22 липня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 31.10.2025
Суддя Т. В. Максимів