вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"31" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/421/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.»), подану представником Митровкою Ярославом Васильовичем від 21.10.2025 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/9235/25 від 22.10.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.», код ЄДРПОУ 36357996, місцезнаходження 88017, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок 23/30,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича, РНОКПП НОМЕР_1 Адреса: АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком,
без повідомлення (виклику) сторін,
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2025 у справі №907/421/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» до Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» 212677,99 грн, з яких: основна сума боргу в розмірі 150440,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 48446,10 грн, 3% річних у розмірі 11043,09 грн, пеня у розмірі 2748,74 грн, та 2552,14 грн сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено. Повне рішення складено і підписано 27.10.2025.
Розгляд справи здійснено у загальному позовному провадженні.
22.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Митровки Ярослава Васильовича надійшла заява від 21.10.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9235/25 від 22.10.2025) (далі - заява).
У заяві сторона позивача просить суд:
- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» строк на подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв?язку із розглядом справи №907/421/25, а причини пропуску такого строку визнати поважними;
- приєднати до матеріалів справи №907/421/25 докази понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв?язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції;
- ухвалити додаткове рішення у справі №907/421/25 та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» із Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича 7219 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв?язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції;
- заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі №907/421/25 розглянути без участі позивача та його уповноваженого представника.
Обгрунтовуючи причини пропуску строку подачі доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заяві зазначено, що позивач та його представник були відсутні під час оголошення рішення у цій справі - 15.10.2025. Про результат розгляду цієї справи та задоволення позовних вимог як процесуальну підставу для відшкодування судових витрат позивач дізнався тільки 16.10.2025 - у день, коли рішення в цій справі було надіслано в Електронний кабінет представника позивача. Отже, позивач був об'єктивно позбавлений можливості дізнатися про ухвалення рішення у день його проголошення та ознайомитися зі змістом такого рішення. З урахуванням цього, а також того, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, позивач просить поновити строк на подачу таких доказів.
До заяви представника позивача адвоката Митровки Я.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу долучено опис вкладень поштового відправлення накладної №1779572, яке було надіслано відповідачу Фізичній особі-підприємцю Яворському Івану Михайловичу, на адресу: АДРЕСА_1 , та докази понесення ТОВ «Наш-Добробут.» витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1 - 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Поряд з цим, суд враховує, що у відповідності до ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді заяви представника позивача адвоката Митровки Я.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що в позовній заяві від 08.04.2025 (зареєстрованій за вхідним №02.3.1-05/463/25 від 09.04.2025) позивач щодо попереднього розрахунку судових витрат зазначає, що позивачем понесені судові витрати які складаються із судового збору за подання позову та витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 15000 грн в суді першої інстанції, 9000 грн в суді апеляційної інстанції та 7000 грн в суді касаційної інстанції. Також позивач в даному позові заявляє у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про наявність у нього витрат на професійну правничу допомогу, та вказує, що докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі (з урахуванням застосування АО «Греца і партнери» погодинного обліку наданої правничої допомоги).
Крім цього, під час проведення розгляду справи по суті, 15.10.2025 до закінчення судових дебатів представник позивача - адвокат Митрвка Я.В. подав усну заяву, що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (про що також вказано у протоколі судового засідання).
Щодо поновлення строку для подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та визнання причин пропуску строку поважними, суд зазначає таке.
Частинами 1 і 4 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Приписами ч. 5 і 6 ст. 119 ГПК України передбачено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
У силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України), що зумовлює обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд зобов'язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).
Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши доводи заявника щодо поважності причини пропущення строку для подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що позивач і його представник дійсно не були присутні 15.10.2025 о 14:48 в судовому засіданні під час ухвалення судом вступної та резолютивної частини рішення у справі (що встановлено, зокрема, з протоколу судового засідання №5287128), врахувавши отримання позивачем і його представником в електронному кабінеті в системі «Електронний суд» вступної та резолютивної частини рішення суду від 15.10.2025 - 16.10.2025 о 04:00 (що встановлено з довідок про доставку електронного листа, отриманих на запит суду з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»), суд вбачає підстави для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку і долучення доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи.
Також суд зазначає, що у випадку відмови у поновленні такого строку, з урахуванням його пропуску лише на 1 день, дана обставина свідчила б про надмірний формалізм при вирішенні питання про поновлення строку.
За таких обставин, з метою надання сторонам можливості реалізації прав, наданих їм ГПК України; беручи до уваги доводи, наведені у заяві від 21.10.2025; враховуючи принцип змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст.13 ГПК України), що зумовлює обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; положення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року, "Мала проти України" від 03.07.2014, "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії» від 28.10.1998, згідно з якими принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них; беручи до уваги приписи ст. 119 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав до задоволення заяви представника позивача про поновлення строку і долучення доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про призначення заяви від 21.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» подану представником Митровкою Ярославом Васильовичем (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/9235/25 від 22.10.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/421/25 до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників процесу.
Одночасно суд звертає увагу відповідача на приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України ГПК України, згідно з якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Поряд з цим, відповідно до наказу №02.4-08/47-к від 27.10.2025, суддя Сисин С.В. з 03.11.2025 по 07.11.2025 перебуватиме у черговій відпустці.
А тому, враховуючи необхідність повідомлення ФОП Яворського І.М. про призначене судове засідання шляхом направлення йому рекомендованою поштовою кореспонденцією даної ухвали (через відсутність у нього зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд»), а також перебування судді Сисина С.В. у відпустці з 03.11.2025 по 07.11.2025 відповідно до наказу №02.4-08/47-к від 27.10.2025, розгляд справи призначено на 17.11.2025.
З цього приводу суд враховує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України», №4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
А тому з врахуванням мотивів цієї ухвали, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про можливість призначення розгляду справи по заяві позивача поза межами встановленого процесуального строку, визначеного ч. 3 ст. 244 ГПК України.
Керуючись ст. 12, 162, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву представника позивача - адвоката Митровки Ярослава Васильовича про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» строку на подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв?язку із розглядом справи №907/421/25, визнавши причини пропуску такого строку поважними; долучити до матеріалів справи №907/421/25 докази понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв?язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції.
2. Заяву від 21.10.2025 позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.»), подану його представником - адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/9235/25 від 22.10.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/421/25 призначити до розгляду в судовому засіданні на17 листопада 2025 р. на 13:45 та повідомити учасників справи, що засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, зал судового засідання № 1.
3. На підставі статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В. Сисин