вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
31.10.2025м. Дніпро№ 904/6162/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Мілєва І.В., розглянувши заяву:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А, ідентифікаційний код 39287145)
до: Фізичної особи-підприємця Бут Лариси Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1996234 від 29.07.2025 у розмірі 12 544,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по кредиту, 5544,00 грн - заборгованість по відсотках
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор» про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бут Лариси Костянтинівни заборгованості за кредитним договором № 1996234 від 29.07.2025 у розмірі 12 544,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по кредиту, 5544,00 грн - заборгованість по відсотках.
Розглянувши заяву та подані Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор» докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу (ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України).
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ч. 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України).
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником (ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України).
У заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету (п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України).
Заявник в якості боржника зазначив Фізичну особу-підприємця Бут Ларису Костянтинівну.
В прохальній частині заяви про видачу судового наказу заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення заборгованості саме з Фізичної особи-підприємця Бут Лариси Костянтинівни.
Заявник у заяві про видачу судового наказу зазначає, що електронний кредитний договір № 1996234 від 29.07.2025 було укладено між заявником та Фізичною особою-підприємцем Бут Ларисою Костянтинівною.
В той же час господарський суд зазначає, що позичальником за кредитним договором № 1996234 від 29.07.2025 є Бут Лариса Костянтинівна як фізична особа. Будь-яких відомостей, посилань, тощо, які б свідчили про те, що у спірних правовідносинах Бут Лариса Костянтинівна виступає саме як фізична особа-підприємець, ані кредитний договір № 1996234 від 29.07.2025, ані додатки до нього не містять.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України).
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, в постановах від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17).
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позичальником за кредитним договором № 1996234 від 29.07.2025 є Бут Лариса Костянтинівна як фізична особа.
Подання позовної заяви/заяви про видачу судового наказу за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Заява з вимогами до фізичної особи за суб'єктним складом не підлягає розгляду в господарському суді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з ч. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу, якщо наявні обставини, зазначені у ч. 1 ст. 175 цього Кодексу.
Керуючись ст. 147, 148, 150, 152, 175 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор» у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бут Лариси Костянтинівни заборгованості за кредитним договором № 1996234 від 29.07.2025 у розмірі 12 544,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по кредиту, 5544,00 грн - заборгованість по відсотках.
Ухвала набирає законної сили 31.10.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Мілєва