вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4284/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агротайм" (52005, смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської обл., вул. 8 Березня, буд. 23; ідентифікаційний код 40212392)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (52930, с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 74; ідентифікаційний код 30927164)
про стягнення 80 213 грн. 99 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агротайм" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4057/25 від 05.08.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" 80 213 грн. 99 коп., що складає 61 180 грн. 00 коп. - основного боргу за послуги, надані відповідно до умов Договору від 04.06.2019 №С-04/06-П, 4 504 грн. 14 коп. - пені, 2 973 грн. 31 коп. - 3% річних за користування коштами та 11 556 грн. 54 коп. - інфляційних нарахувань.
Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - суму судового збору та 10 000 грн. 00 коп. - витрат на правничу (правову) допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 18.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 19.08.2025 о 10:28 год. (а.с. 56).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 18.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 27.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності. До того ж відповідачем було подано копію платіжної інструкції від 13.03.2025 №901 про сплату позивачеві 10 000 грн. 00 коп., будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.
Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі №904/767/25, що підтверджується наданим відповідачем клопотанням (вх.№15682/25 від 14.04.2025) з долученою до нього копією платіжної інструкції від 13.03.2025 №901 про сплату 10 000 грн. 00 коп., проте, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Агротайм", як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога", як замовником, було укладено договір від 04.06.2019 №С-04/06-П про надання послуг (надалі - Договір) (а.с. 8-11).
Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе послуги по ремонту сільгосптехніки замовника.
Під послугами розуміються: - проведення діагностичних робіт; - проведення капітального ремонту; - проведення поточного та оперативного ремонту; - проведення технічного обслуговування; - проведення ідентифікації запасних частин; - перевірка відповідностей каталожних номерів; - передпродажна підготовка; - запуск техніки в експлуатацію; з використанням для цього запасних частин за рахунок замовника.
У пункті 2.1 Договору визначено обов'язки виконавця, зокрема, виходячи з умов експлуатації, вимог заводу-виробника, інструкцій по експлуатації, технічному і гарантійному обслуговуванню, забезпечувати швидке і якісне проведення обслуговування та ремонту с/г техніки замовника, а також надавати рекомендації по усуненню недоліків (поломок, неполадок тощо) техніки (підпункт 2.1.1 Договору).
Відповідно до підпункту 2.2.4 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати рахунки виконавця.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за проведені послуги по ремонту сільгосптехніки замовника проводиться за існуючими тарифами виконавця. Тарифи виконавця описані в Додатку № 1 до даного договору.
Оплата за запасні частини і матеріали, що використовуються при наданні послуг, проводиться на основі рахунку-фактури окремо (пункт 4.3 Договору).
Замовник оплачує виконавцю витрати на відрядження представника виконавця до с/г техніки замовника для проведення сервісного обслуговування. Сума цих витрат визначається виконавцем за допомогою калькуляції, підкріплюється копією необхідних документів і вказується в акті виконаних робіт, як "виклик спеціаліста" (пункт 4.4 Договору).
Виконавець має право змінити тарифи, визначені в пункт 4.2. даного договору, письмово повідомивши про це замовника за 10 днів. Розцінки на запасні частини і матеріали виконавець визначає самостійно (пункт 4.5 Договору).
Вартість наданих послуг по ремонту сільгосптехніки, використаних запасних частин та витрати пов'язані з відрядженням представника виконавця до обладнання (техніки) замовника по даному договору вказуються в рахунках виконавця окремо по кожному сервісному обслуговуванню (пункт 4.6 Договору).
По закінченню надання послуг по ремонту або ТО с/г техніки замовника, виконавець оформляє сервісний звіт та акт наданих послуг, складений на основі наряду-замовлення, який повинен бути підписаний уповноваженою особою замовника (пункт 4.7 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору підставою для оплати за сервісне обслуговування та продані запасні частини є рахунок, оформлений виконавцем на основі підписного сторонами сервісного звіту та акту наданих послуг або заявки замовника на придбання запчастин.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що термін оплати рахунка становить - 4 (чотири) банківських дні, з моменту підписання уповноваженим представником замовника акту наданих послуг. Оригінал рахунка передається представнику замовника або відправляється поштою та за проханням замовника може бути одночасно направлений йому по факсимільному зв'язку або електронною поштою.
Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року (пункт 7.1 Договору).
У разі якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не сповістить іншу про його розірвання, договір вважається продовженим на невизначений термін (пункт 7.2 Договору).
Також сторонами було підписано "Вартість послуг виконавця" (додаток №1 до Договору) (а.с. 10).
В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 01.09.2022 №1 до Договору якою сторони виклали пункт 4.2 Договору у наступній редакції: "Оплата за проведені послуги по ремонту сільгосптехніки замовника проводиться за існуючими тарифами виконавця. Тарифи виконавця описані в Додатку № 3 до даного договору (а.с. 11) та підписано додаток №3 до Договору (Вартість послуг виконавця" (а.с. 11 на звороті).
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з 03.01.2023 по 24.10.2024 включно було надано відповідачу послуги на загальну суму 61 180 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, про що свідчать підписані обома сторонами акти надання послуг, копії яких містять в матеріалах справи (а.с. 18-19), а саме:
- від 03.01.2023 №9 на суму 26 780 грн.00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 04.07.2024 №1080 на суму 7 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 02.09.2024 №1400 на суму 23 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 24.10.2024 №1641 на суму 3 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
Як вбачається, позивачем було сформовано рахунки на оплату (а.с. 12-13), а саме:
- від 22.09.2021 №23483 на суму 26 780 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 04.07.2024 №ТД30573 на суму 7 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 02.09.2024 №31035 на суму 23 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 08.07.2024 №30606 на суму 3 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сформовано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по операціям з надання послуг (а.с. 14-17), а саме:
- від 03.01.2023 №25 на суму 26 780 грн. 00 коп. (вказана податкова накладна містить штамп "Документ прийнято контрагентом" та "Зареєстровано у ЄРПН");
- від 04.07.2024 №64 на суму 7 500 грн. 00 коп. (вказана податкова накладна містить штамп "Документ прийнято контрагентом" та "Зареєстровано у ЄРПН");
- від 02.09.2024 №41 на суму 23 000 грн. 00 коп. (вказана податкова накладна містить штамп "Документ прийнято контрагентом" та "Зареєстровано у ЄРПН");
- від 24.10.2024 №108 на суму 3 900 грн. 00 коп. (вказана податкова накладна містить штамп "Документ прийнято контрагентом" та "Зареєстровано у ЄРПН").
Також позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків за 1 квартал 2025, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 412 723 грн. 13 коп., з накладеними електронними печатками сторін та відміткою про прийняття контрагентом (а.с. 30).
Позивач зазначає, що відповідачем сплата за надані за Договором послуги не проведена, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №1/2024 про виконання грошового зобов'язання за Договором (а.с. 20-24).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за надані послуги не проведена, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 61 180 грн. 00 коп. Крім того, позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем строку сплати за надані послуги нараховано пеню у розмірі 4 504 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 2 973 грн. 31 коп., а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 11 556 грн. 54 коп. Зазначене і стало причиною виникнення спору та звернення зпозивача позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між позивачем та відповідачем було укладено договір від 04.06.2019 №С-04/06-П про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.
Отже, предметом договору про надання послуг є надання послуг різного роду за завданням замовника та вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19 від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.
У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору (пункт 5.2 Договору) строк оплати за надані послуги є таким, що настав, а саме:
- від 03.01.2023 №9 - 09.01.2023 (03.01.2023 + 4 банківські дні);
- від 04.07.2024 №1080 - 10.07.2024 (04.07.2024 + 4 банківські дні);
- від 02.09.2024 №1400 - 06.09.2024 (02.09.2024 + 4 банківські дні);
- від 24.10.2024 №1641 - 30.10.2024 (24.10.2024 + 4 банківські дні).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 61 180 грн. 00 коп. відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги, надані за Договором у розмірі 61 180 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 6.3.1 Договору у разі несвоєчасної оплати замовником наданих послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за надані за Договором послуги, нарахована пеня у розмірі 4 504 грн. 14 коп.
Суд звертає увагу на те, що з наданого позивачем розрахунку не вбачається, за який саме період нарахована пеня, натомість лише зазначена кількість днів прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, з розрахунку вбачається, що пеня позивачем нарахована в межах строку, встановленого частиною 6 статтею 232 Господарського кодексу України (був чинний на момент пред'явлення позову).
При перевірці розрахунку судом встановлено, що пеню нараховано за загальний період з 11.07.2024 по 01.05.2025 включно.
Після перевірки розрахунку судом розмір пені за загальний період з 11.07.2024 по 01.05.2025 включно становить 4 634 грн. 83 коп., що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4 504 грн. 14 коп. за загальний період з 11.07.2024 по 01.05.2025 включно.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 973 грн. 31 коп. за, а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 11 556 грн. 54 коп.
Суд зауважує, що період розрахунку позивачем не зазначено, натомість вказано кількість днів прострочення за кожним актом, за які здійснено нарахування, а також те, що нарахування здійснено станом на 18.07.2025.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, а саме:
- за актом від 03.01.2023 №9 строк оплати є таким, що настав - 09.01.2023 (03.01.2023 + 4 банківські дні); першим днем прострочення є 10.01.2023;
- за актом від 04.07.2024 №1080 строк оплати є таким, що настав - 10.07.2024 (04.07.2024 + 4 банківські дні); першим днем прострочення є 11.07.2024;
- за актом від 02.09.2024 №1400 строк оплати є таким, що настав - 06.09.2024 (02.09.2024 + 4 банківські дні); першим днем прострочення є 07.09.2024;
- за актом від 24.10.2024 №1641 строк оплати є таким, що настав - 30.10.2024 (24.10.2024 + 4 банківські дні); першим днем прострочення є 31.10.2024.
Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 2 933 грн. 14 коп. за загальний період з 10.01.2023 по 18.07.2025 включно, а також інфляційні нарахування у розмірі 11 234 грн. 70 коп. за загальний період з січня 2023 по липень 2025 включно.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України
Як вбачається, у позовній заяві позивач просить встановити органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене в цій справі, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати пеню на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з дати ухвалення господарським судом рішенням у цій справі до моменту повної оплати основного боргу за формулою: С*О*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому є непогашена заборгованість), а також стягнути вказану суму пені з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи, що наведена частина статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачає право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків до моменту його виконання, а позовна заява не містить обґрунтування необхідності такого зазначення, враховуючи обставини справи, господарський суд не вбачає достатніх підстав для застосуванні під ухвалення рішення по даній справі положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Окремо суд зауважує. що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу (був чинний на момент звернення позивача з позовом до суду) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, нормами Господарського кодексу, який був чинний на момент звернення позивача з позовом до суду, визначено граничний строк нарахування пені, який складає 6 місяців та який сплинув 01.05.2025. Умови Договору не містять положень про збільшення граничного строку нарахування пені.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 411 грн. 47 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агротайм" (52005, смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської обл., вул. 8 Березня, буд. 23; ідентифікаційний код 40212392) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (52930, с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 74; ідентифікаційний код 30927164) про стягнення 80 213 грн. 99 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (52930, с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 74; ідентифікаційний код 30927164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агротайм" (52005, смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської обл., вул. 8 Березня, буд. 23; ідентифікаційний код 40212392) 61 180 (шістдесят одна тисяча сто вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 4 504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 14 коп. - пені, 2 933 (дві тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 14 коп. - 3% річних, 11 234 (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 70 коп. - інфляційних нарахувань та 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 47 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
30.10.2025