пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 жовтня 2025 року Справа № 903/526/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до Державного підприємства “Нововолинський ремонтно-механічний завод», м. Нововолинськ
про стягнення 136000 грн.,
за участю представників:
від позивача: Сигляк І.Я. - діє в порядку самопредставництва,
від відповідача: Брожко Н.І. - адвокат (ордер серії АІ №1915707 від 05.06.2025),
19.05.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Державного підприємства “Нововолинський ремонтно-механічний завод» про стягнення 136000 грн., з них: 68000 грн. штрафу згідно з рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/73-р/к від 06.08.2020, 68000 грн. пені; 2422,40 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 26.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.06.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 16.06.2025.
16.06.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
18.06.2025 в судовому засіданні представник позивача просила надати час для ознайомлення із відзивом на позов та подачі відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 18.06.2025 було відкладено підготовче засідання на 23.07.2025; постановлено позивачу подати суду до 21.07.2025 відповідь на відзив відповідача.
21.07.2025 сформовано в системі “Електронний суд», а 22.007.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відповідь позивача на відзив відповідача.
23.07.2025 в судовому засіданні представник відповідача просив відкласти підготовче засідання для подачі заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.07.2025 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 24.08.2025 включно; відкладено підготовче засідання на 20.08.2025, постановлено відповідачу подати суду у строк 18.08.2025 заперечення на відповідь на відзив.
01.08.2025 через систему електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
15.08.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач повідомляє про те, що у зв'язку із перебуванням представника позивача у відпустці, забезпечити явку у судовому засіданні 20.08.2025 відсутня можливість, також позивач не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
20.08.2025 в судовому засіданні представник відповідача висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 20.08.2025 було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2025 року.
17.09.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника позивача у відпустці з 15.09. по 19.09.2025.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2025 не заперечувала проти задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи по суті.
З метою дотримання основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності, було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду від 17.09.2025 відкладено розгляд справи по суті на 01.10.2025.
01.10.2025 в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі.
01.10.2025 в судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 01.10.2025 було оголошено перерву до 29.10.2025.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: у рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Справу №903/526/25 розглянуто у розумний строк, що був об'єктивно необхідним для її розгляду.
У процесі розгляду справи суд встановив, що за результатами розгляду справи № 63/1-01-66-2019/143-26.13/103-18 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод ПРОМЛИТ» та Державним підприємством «Нововолинський ремонтно - механічний завод» законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - відділення, позивач) було прийнято рішення від 06.08.2020 № 63/73-р/к (надалі - рішення № 63/73-р/к).
Пунктом 1 резолютивної частини рішення №63/73-р/к визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ПРОМЛИТ» та Державне підприємство «Нововолинський ремонтно - механічний завод» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у закупівлі « 33.12.24-00.00 -Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування для гірничих робіт, робіт у кар'єрі та для будівництва» в kотах №№1,2, 4, 5, 6 (дата оприлюднення і номер оголошення про проведення процедури закупівлі, опублікованого в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 29.12.2015 №410, оголошення №2588 (ТЕХ)) , що проводилась ДП «Львіввугілля».
За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення № 63/73-р/к на Державне підприємство «Нововолинський ремонтно - механічний завод» накладено штраф у розмірі 68 000 грн.
Як зазначено у рішенні адміністративної колегії №63/73-р/к від 06.08.2020, штрафи підлягають сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Відповідно до ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом 5 днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу
Статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.
Як визначено частиною першою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Копію витягу з рішення № 63/73-р/к разом із супровідним листом від 10.08.2020 № 63-02/9361 було направлено відділенням рекомендованим листом Державному підприємству «Нововолинський ремонтно - механічний завод», що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень №340 від 11.08.2020, списком згрупованих поштових відправлень №1808 від 11.08.2020.
Факт отримання відповідачем поштового відправлення від позивача підтверджується відстеженням із офіційного сайту в автоматизованій системі АТ «Укрпошта», згідно з яким поштове відправлення №7900061971056 було вручено відповідачу 18.08.2020.
Таким чином, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України здійснило належні заходи для надання відповідачу рішення адміністративної колегії № 63/73-р/к від 06.08.2020.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.
Відповідач не скористався наданим йому статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правом на оскарження рішення № 63/73-р/к в судовому порядку, а отже, воно на підставі частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, штраф, накладений рішенням № 63/73-р/к від 06.08.2020 на Державне підприємство «Нововолинський ремонтно - механічний завод», підлягав сплаті з урахуванням приписів статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до 19.10.2020 включно.
Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти днів з дня сплати штрафу надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Згідно із частиною п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу.
Як зазначає позивачу позовній заяві, станом на дату звернення з позовом до суду жодних документів на підтвердження сплати штрафу та пені Державне підприємство «Нововолинський ремонтно - механічний завод» не подавало.
Також відповідач не подав доказів оплати штрафу й пені суду.
Звертаючись з позовом до суду, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення сплати штрафу за період з 20.10.2020 по 25.12.2020 включно (67 днів), виходячи з розрахунку: 1020 грн. х 67 днів = 68340 грн.
Розмір пені за один день прострочення визначена наступним чином: 68000 грн. (розмір штрафу, накладеного рішенням № 63/73-р/к : 100% х 1,5% (відсоток від суми штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») = 1020 грн.
Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Враховуючи наведену вимогу Закону, позивач заявив до стягнення лише 68000 грн. пені із 68340 грн. нарахованої.
У п. 37 постанови від 16.06.2022 у справі №917/530/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що накладений рішенням №783-р на товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також представляти територіальне відділення Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді.
Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, перевіривши розрахунки штрафу та пені, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення.
Щодо усної заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
У частині 1 статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.
Цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції. Відносини сторін у цій справі не є цивільно - правовими, а тому й позовна давність, як інститут саме цивільного права, до цих відносин не може бути застосована.
Порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу накладеного на відповідача, передбачено спеціальним законом, яким в цьому випадку є Закон України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.13-16 ст.50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Вищевказана стаття встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМКУ, а не судом під час вирішення спору про стягнення пені, нарахованої за порушення строків сплати штрафу, накладеного рішенням органу АМКУ.
Крім цього, ст.42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як сам Закон України "Про захист економічної конкуренції" відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню, як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ.
Таким чином, строк позовної давності, визначений ЦК України, не може застосовуватися до правовідносин у цій справі, оскільки вони регулюються не цивільним законодавством, а нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Правила нарахування пені у спірних правовідносинах регулюються спеціальною нормою - ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції, а тому загальна норми, визначені цивільним законодавством, застосуванню не підлягає.
З урахуванням наведеного, усна заява представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу і пені до задоволення не підлягає.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Докази, надані позивачем, є більш вірогідними, і у сукупності підтверджують факт надіслання відповідачу рішення адміністративної колегії № 63/73-р/к від 06.08.2020, ніж докази, надані відповідачем на спростування цього факту.
На спростування того факту, що він не отримував поштового відправлення з рішенням адміністративної колегії, відповідач подав трекінг відстеження з офіційного сайту в автоматизованої системи АТ «Укрпошта» станом на 16.06.2025, згідно з яким дані про відправлення за номером №7900061971056 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Проте, цей доказ не спростовує доводів позивача про надіслання рішення адміністративної колегії №63/73-р/к від 06.08.2020 і його отримання відповідачем 18.08.2020, оскільки в автоматизованій системі АТ «Укрпошта» відомості про трекінги поштових відправлень зберігаються протягом шести місяців та протягом шести місяців АТ «Укрпошта» здійснює перевірку та надає інформацію про пересилання та вручення поштових відправлень на підставі штрихованого кодового ідентифікатора поштового відправлення.
Та обставина, що позивач як кредитор не звертався до відповідача, який перебуває у стані припинення, з вимогами про сплату штрафу і пені, не позбавляє права позивача звертатися з позовом про їх стягнення до суду.
Щодо доводів відповідача про те, що не додано доказів ані початку розгляду справи адміністративною колегією, ані вчинення процесуальних (процедурних) дій, які стали підставою для прийняття рішення.
Предметом спору у справі № 903/526/25 є стягнення штрафу та пені, а не визнання недійсним рішення адміністративної колегії № 63/73-р/к від 06.08.2020, до позовної заяви позивач приєднав належні докази на підтвердження вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені. З огляду на предмет позову у цій справі, зважаючи на чинність рішення адміністративної колегії № 63/73-р/к від 06.08.2020, його неоскарження відповідачем, відсутність доказів початку розгляду справи щодо відповідача адміністративною колегією, доказів вчинення процесуальних (процедурних) дій, які стали підставою для прийняття рішення №63/73-р/к, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафу та пені.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13817/20 зазначено, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні приписів статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акту державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 910/14222/17, від 14.08.2018 зі справи № 922/4374/17, від 30.05.2019 зі справи № 904/3535/18, від 23.07.2019 зі справи № 924/964/18.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі у розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Нововолинський ремонтно - механічний завод» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, буд. 53, код ЄДРПОУ 00179000)
- штраф у розмірі 68 000 грн.,
- пеню у розмірі 68 000 грн.,
а всього 136 000 грн. із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України.
3. Стягнути з Державного підприємства «Нововолинський ремонтно - механічний завод» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, буд. 53, код ЄДРПОУ 00179000) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013)
- 2422 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 31.10.2025.
Суддя І. О. Якушева