пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 жовтня 2025 року Справа № 903/830/25
за позовом Приватного акціонерного товариство "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА"
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС"
про стягнення 283 333,33грн.
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
в позовній заяві Приватне акціонерне товариство "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" 283 333,33 грн. основного боргу, а також 3 400,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу транспортного засобу за №483 від 07.12.2023.
Ухвалою суду від 25.08.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 28.03.2025 направлялась на електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС"та отримана останнім - 25.08.2025.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між Приватним акціонерним товариством "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА"та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу за №483 від 07.12.2023.
Відповідно до умов п. 1.1 договору ТзОВ «ВЕСТ ІНФО ПЛЮС» передає Покупцю транспортний засіб марки MENCI SA105, 2008р.в., колір сірий, № шасі НОМЕР_1 , а покупець зобов'язується сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму на нижче викладених умовах.
На виконання умов договору Позивач 07.12.2023 здійснив оплату Відповідачу грошові кошти у розмірі 1700 000,00 грн. , в тому числі ПДВ 283 333,33 грн.. сума без ПДВ 1 416 666,67 грн., що підтверджується платіжною інструкцію №51594 від 07.12.2023.
На виконання умов договору №483, 07.12.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі №484 від 07.12.2023, відповідно до якого Позивач отримав від Відповідача транспортний засіб марки MENCI SA105, 2008р.в., колір сірий, № шасі НОМЕР_1 загальною вартістю 1 700 000,00 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною №37 від 07.12.2023.
Позивач зазначає, що відповідач склав податвоку накладну за №4 від 07.12.2023. Водночас, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова за №4 від 07.12.2023 знаходиться в статусі, як не зареєстрована.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС"не було здійснено реєстрацію податкової накладної за операціями з постачання товарно-матеріальних цінностей в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з чим відповідач позбавив позивача права на віднесення сум ПДВ по даних операціях до складу податкового кредиту у розмірі 283 333,33 грн. внаслідом чого позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 283 333,33 грн.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 283 333,33 грн. у відшкодування завданих підприємству збитків.
Оскільки відповідач не зареєстрував податкову накладну за операцією за договором №483 від 07.12.2023,суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 по справі №917/877/17 дійшов висновку, що в результаті позбавлення права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
За таких обставин, беручи до уваги те, що на відповідача, умовами договору покладено обов'язок в установлені ПК України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), а також те, що позивачем втрачено право на податковий кредит, тому у даному випадку існує прямий причинно- наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України, між відсутністю факту належної реєстрації Відповідачем податкової накладної та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту Позивача в аналогічному обсязі.
Подібні ж правові висновки наведені в Постанові Верховного суду від 31 січня 2023 року по справі № 904/72/22.
Позивач правомірно вважає таку бездіяльність відповідача у формі спричинення позивачеві збитків у виді неотриманого податкового кредиту по ПДВ в сумі 283 333,33 грн. Позивач використав належний спосіб захисту порушеного права та його відновлення, що підтверджено правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.01.2022 №910/3338/21.
Законодавець дає визначення збитків у диспозиції ст. 22 ЦК України загальна норма, та ст. 225 ГК України спеціальна норма.
Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником висновок п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України підставою для відшкодування збитків є порушення зобов'язання стороною.
Оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні за операціями за договором купівлі - продажу транспортного засобу за №483 від 07.12.2023,суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 283 333,33 грн. у відшкодування завданих підприємству збитків.
Суд дійшов висновку, що нарахований розмір збитків в сумі 283 333,33грн. є підставною та підлягає стягненню з відповідача.
Доводи та обґрунтування позивача відповідачем не спростовані та не заперечені.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 283 333,33 грн. збитків підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 400,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" (вул. Рівненська, 76-к, місто Луцьк, Волинська обл., 43020, код ЄДРПОУ 44980013) на користь Приватного акціонерного товариства "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї, Тернопільський р-он, Тернопільська обл., 47722, код ЄДРПОУ 033691777, IBAN: НОМЕР_2 ) 283 333,33 грн. збитків та 3 400.00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України
Суддя Микола ШУМ