вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Cправа № 902/699/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представників:
позивача - Ткача Ю.А.,
відповідача - Сидорука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" (вул. Мічуріна, 32-А, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21000)
до: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 15 719 644,4 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" про стягнення з Вінницьких міських електричних мереж 3 189 566,36 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на протиправне самовільне відключення відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" від електромережі, внаслідок чого Товариство зазнало матеріальних збитків в сумі 3189566,36 грн, які заявлено до стягнення.
Ухвалою від 02.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
03.06.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про усунення виявлених недоліків, відповідно до якої, зокрема, конкретизовано відповідача як Акціонерне товариство "Вінницяобленерго".
09.06.2025 року судом відкрито провадження у справі № 902/699/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" (позивач, ТОВ "Керамік-Вінниця") про стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (відповідач, АТ "Вінницяобленерго") 3189566,36 грн. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.07.2025 на 10.00 год.
25.06.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечувались в повному обсязі, а також містилося прохання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України.
05.08.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення з приводу відсутності підстав для закриття провадження у справі через наявність уже вирішеного по суті тотожного господарського спору.
Крім того, цього ж дня позивачем на підставі ст.46 ГПК України також подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, у прохальній частині якої він просив стягнути з відповідача збитки в сумі 15 719 644,4 грн, які він поніс за увесь період відключення від електроенергії.
Оскільки збільшена ціна позову не була оплачена судовим збором, ухвалою суду від 07.08.2025 заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху.
08.08.2025 позивачем усунуто зазначені в ухвалі недоліки, у зв'язку із чим суд в засіданні протокольною ухвалою від 14.08.2025 суд прийняв збільшення позовних вимог до розгляду.
Також в судовому засіданні від 07.08.2025 судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі виходячи із такого.
Зокрема, відповідач звертав увагу, що у іншій господарській справі №902/547/24 за позовом ТОВ "Керамік-Вінниця" до АТ "Вінницяобленерго" про визнання протиправними дій щодо відключення від електроенергії, зобов'язання відновити постачання електроенергії та стягнення збитків в сумі 3 500 000 грн судом уже надавалася оцінка позовним вимогам щодо стягнення збитків, а тому є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак дані обставини, на думку представника відповідача, є підставами для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Натоміть позивач у додаткових поясненнях зазначив, що дані справи не є тотожними, оскільки Верховний Суд у своєму судовому акті у справі №902/547/24 чітко вказав на що саме необхідно звернути увагу і при цьому позивач продовжував нести збити через протиправність дій відповідача до 24.02.2025. Відтак в даному конкретному випадку - це не є повторним зверненням з тими самими вимогами і з тими самими підставами.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд звертається до положень ст.231 ГК України, а також до правових висновків ВС КГС, викладених у постанові від 31.05.2022 у справі № 914/1859/21. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
За змістом наведених норм однією з цілей їх запровадження законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
А тому передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.
З метою з'ясування підстав для закриття провадження у справі судом задовольнялося клопотання представника відповідача та витребувалися для огляду в судовому засіданні матеріали справи 902/547/24.
Досліджуючи дані справи на предмет їх тотожності, суд дійшов висновку і встановив, що не зважаючи на однаковий суб'єктний склад та предмет позову (матеріально-правова вимога в частині стягнення збитків), відмінними є докази та обставини, на які позивач посилається. Зокрема, підставами позову у цій справі, окрім обставин, зазначених у попередній, є залишена Верховним Судом в силі постанова Північно-західного апеляційного суду від 14.01.2025, якою визнано неправомірними дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання та зобов'язано відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
Крім того, позивачем надано низку доказів на підтвердження збитків в контексті режимів роботи дизельних електростанцій, обліку споживання пального, кількості споживання пального виходячи із технічних характеристик, калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем. Даних доказів матеріали справи під час первісного звернення не містили. Більше того період нарахування збитків також є відмінним.
Таким чином, підстави позову у вже розглянутій господарській справі та у цій справі не є ідентичними, тому, на думку суду, доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі є помилковими.
Також під час підготовчого судового провадження судом відхилялися клопотання АТ "Вінницяобленерго" від 13.08.2025 та від 09.09.2025 про витребування доказів на підставі ст.81 ГПК України через подання їх з пропуском строків, визначених ст.80 ГПК України (відповідні протокольні ухвали містяться в протоколах судових засідань від 14.08.2025 та від 09.09.2025).
Натомість ухвалою суду від 19.09.2025 з власної ініціативи в силу вимог ч.7 ст.81 ГПК України у позивача та ФОП Скомаровського В.В. витребовувалися додаткові докази, які надійшли на адресу суду 02 та 03.09.2025 відповідно.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом завершено дану стадію та призначено справу до розгляду по суті на 02.10.2025, про що свідчить постановлена за результатами судового засідання протокольна ухвала від 09.09.2025.
01.10.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення АТ "Вінницяобленерго".
Розгляд справи по суті за наслідками засідання від 02.10.2025 відкладено до 13.10.2025.
Також в судовому засіданні в межах розгляду справи оголошувалася перерва до 20.10.2025.
На визначену дату в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача. При цьому представником позивача подано клопотання про долучення доказів від 20.10.2025, до якого додано договір суперфіцію, договір купівлі-продажу товарів, довіреності на отримання товару та видаткові накладні. У свою чергу представником відповідача подано клопотання щодо відмови у долученні доказів, оскільки вони подані в порушення вимог ч.2 ст.80 ГПК України, тобто з порушення визначеного строку.
Суд долучив подані докази до матеріалів справи, оскільки вимоги процесуального закону не передбачають протилежного.
Разом із тим, оскільки позивачем не доведено неможливість їх подання у відповідний строк з причин, що не залежали від нього, суд в силу вимог ч.8 ст.80 ГПК України позбавлений можливості їх прийняти до розгляду, окрім договору купівлі-продажу товарів №17 від 11.09.2025, на який містять посилання вчасно подані інші докази (платіжні інструкції), тобто він, на думку суду, не є новим доказом.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Посилаючись на преюдиційні обставини, встановлені в судових актах за наслідками розгляду господарської справи №902/547/24, відповідно до яких визнано протиправними дії відповідача щодо відключення об'єкту нерухомості позивача від електропостачання та зобов'язання здійснити підключення, позивач під час будівництва на своєму об'єкті був змушений використовувати альтернативні джерела електропостачання у період з березня 2024 по лютий 2025, чим зазнав значних матеріальних збитків.
Таким чином, позивач вважає що відповідно до вимог ст.217, 224 ГК України та ст.22 ЦК України дані збитки підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі. Розміри вказаних збитків наведені у неодноразово долучених до матеріалів справи розрахунках.
Представник відповідача проти позову категорично заперечив з мотивів детально наведених у відзиві (а.с.102-106), додаткових поясненнях (а.с.219-221, 229-233). Зокрема, представником відповідача наголошувалось, що наданий розрахунок не відповідає параметрам та вихідним даним, які б, на думу суду апеляційної інстанції, могли бути використані у обрахунку збитків (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №902/547/24). При здійсненні відповідної калькуляції позивач вказав на витрати в середньому на електроенергію від міських електромереж, розмір яких становить у місяць 98884,19 грн. Розрахунок даних витрат здійснено за попередні періоди, а не за періоди, у яких позивач здійснював виробництво електроенергії, та які між собою відрізняються за об'ємом споживання. Тобто при здійсненні розрахунку так званих збитків, позивач мав надати калькуляцію різниці між витратами та альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені на споживання за звичайних умов.
Також представник відповідача вказав на відсутність в матеріалах справи належних технічних характеристик генераторних установок, зокрема перекладених на державну мову, виду палива, на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження відпрацьованих годин генераторних установок. Адже із долучених копій журналу обліку роботи генератора не можливо встановити де саме відповідна установка працювала, хто саме є відповідальними особами, чи взагалі перебувають вказані в журналі особи у трудових відносинах з позивачем. До того ж обґрунтовані сумніви викликає і кількість роботи генераторних установок щоденно по 15 годин, оскільки позивачем не надано доказів режиму роботи підприємства з 07 до 22 год, у тому числі і у вихідні дні.
Крім того, представник відповідача вважає, що фактично відсутні шкода та причинний зв'язок між діями відповідача і так званою шкодою. Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у позивача економічна діяльність не пов'язана із будівництвом, а за даними про фінансові результати та балансу підприємства позивач уже тривалий час не здійснює економічну діяльність за адресою знеструмлення. Тобто дані обставини спростовують необхідність постачання позивачу такого значного розміру електроенергії в контексті розміру нарахованих збитків. Такий заявлений об'єм споживання міг би свідчити про передачу позивачем електроенергії іншим субспоживачам, проте за договірними умовами право на передачу електроенергії субспоживачам у позивача відсутнє.
Також представник відповідача поставив під сумнів можливість ФОП Скомаровського В.В. здійснити продаж дизпалива в об'ємі 281190 л, оскільки в силу вимог чинного законодавства на підтвердження таких обставин цим підприємцем не надано усіх належних та необхідних доказів, зокрема, ліцензії на право здійснення продажу пального, акцизних накладних на реалізацію товару, тощо.
Таким чином, наведене вище, на переконання представника відповідача, вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у зв'язку із недоведеністю належними та допустимими доказами складу збитків.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив таке.
19.09.2019 між ТОВ "Керамік - Вінниця" та АТ "Віницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №ВІ-000802 (а.с.6-14).
У відповідності до умов погодженого Договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Додатком № 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №ВІ-000802 від 19.09.2019 Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії визначено вид об'єкту: Комплекс будівель і споруд (ТП-27); адреса об'єкту: Вінницька обл., м. Вінниця, пров. Цегельний, 12 (а.с.16).
До даного Договору також укладалися такі додатки: Додаток №3 Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, включаючи субспоживачів; Додаток №4 Порядок розрахунків; Додаток №5 Порядок участі в графіках обмеження електроспоживання та графіків відключення; Додаток №6 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №1; Додаток №7 Однолінійна схема №1; Додаток №8 Порядок розрахунків втрат електроенергії в мережах Споживача; Додаток №9 Порядок визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача; Додаток №10 Обсяги споживання електричної енергії Споживачу та субспоживачам на 2019 рік; Додаток №11 Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць (а.с.16-30).
Даний об'єкт знаходиться у приватній власності ТП-27, яке розташоване за адресою: провулок Цегельний, 12 у місті Вінниця, куди заходить три мережі по 10 кВ і два трансформатори ТМ-630/10/0,4 потужністю 630 кВт (додаток №7 укладеного Договору).
Також судом встановлено, що зверненню ТОВ "Вінниця-Керамік" до суду із цією позовною заявою передували обставини, встановлені в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (справа №902/547/24), залишеній в силі постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.04.2025 (а.с.57-62). Так, позивачем подавалася позовна заява до АТ "Вінницяобленерго", яка була мотивована тим, що 22.03.2024 о 14 год. 30 хв. представниками Вінницьких міських електромереж було проведено самовільне відключення підприємства від електромережі без належного та передбаченого законодавством і укладеним Договором попередженням/повідомлення, внаслідок якого ТОВ "Керамік-Вінниця" завдано великих матеріальних збитків у зв'язку із використанням альтернативних джерел електричної енергії.
За результатами судового провадження №902/547/24 судом визнано дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання неправомірними та зобов'язано АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
Посилаючись на наведені обставини та заявляючи позов у даній справі, позивач стверджує, що у зв'язку із відсутністю електропостачання на його об'єкті протягом березня 2024 - лютого 2025 він був змушений орендувати та використовувати як альтернативні джерела електропостачання автоматичну шафову генераторну установку та дизельну електростанцію.
В матеріалах справи міститься договір оренди рухомого майна від 23.03.2024 №23/03/24, укладений між Приватним підприємством "Вінбуд-СВ" (Орендодавець) та ТОВ "Керамік-Вінниця" (Орендар), відповідно до п.1.1 якого в оренду передається дизельна електростанція SDMO J275К (Франція) (далі - генераторна установка 1), потужністю 220 кВт в режимі Stand-By (резервний), в номінальному режимі 200 кВт, 3 фази (а.с.37-38).
Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата за користування майном становить 8000 грн з ПДВ за добу.
На виконання умов вказаного Договору сторони підписали акт приймання-передачі від 23.03.2024 (а.с.38 на звороті).
01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Авіс" (Орендодавець) та ТОВ "Керамік-Вінниця" (Орендар) укладено договір оренди рухомого майна №01/04/24, а саме: автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA (далі - генераторна установка 2).
Згідно із п.4.1 Договору оренда плата встановлюється у розмір 8000 грн з ПДВ за добу.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2024 дане рухоме майно було передано позивачу в оренду (а.с.36 на звороті).
Даний договір, як пояснив представник позивача під час судового розгляду, було укладено через те, що дизельна електростанція SDMO J275К не виробляла необхідної для підприємства потужності.
Крім того, матеріали господарської справи містять договори купівлі-продажу товарів №12 від 23.02.2024 (а.с.39-40) та №17 від 11.09.2024, які укладені між позивачем та ФОП Скомаровським В.В. За умовами даних договорів вартість пального, яке постачалося позивачеві становить 50 грн за літр.
Витрати пального та режим обліку часу роботи електричної дизельної електростанції та автоматичної шафової генераторної установки відображено в доданому до позовної заяви журналі обліку роботи генератора (а.с.42-43, 148-153).
Що стосується самого розміру збитків, то позивачем окремо подано розрахунок (а.с.63), пояснення детального розрахунку (а.с.195), а також витрати на споживання та користування дизельною електростанцією і генераторною установкою за період з березня 2024 по лютий 2025, які відображені у табличному вигляді, та відповідні до них акти на списання матеріальних цінностей (а.с.63 на звороті - 64, 64 на звороті, 136-146, 146 на звороті).
Відповідно до наявних у справі платіжних інструкцій (а.с.51-53, 154-161) та зазначених у них реквізитів щодо призначення платежу позивачем оплачено коштів по оренді рухомого майна на загальну суму 680 000 грн та придбано пального на суму 5 640 000 грн. Решта розміру понесених збитків, які відображено у розрахунку, на оренду майна та оплату пального позивачем відображено у вигляді заборгованості у актах звірки із своїми контрагентами ФОП Скомаровським В.В. (а.с.136) та ПП "Вінбуд-СВ" (а.с.137).
Отже, судом встановлено, що господарсько-правовий спір виник у результаті відключення об'єкта позивача від електроенергії і полягає у з'ясуванні правових підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які могли бути спричинені діями від знеструмлення.
Визначаючись щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, наявних у справі доказів, суд врахував таке.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача із до суду) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включає:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки особи; наявності збитків з доведенням їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками; вини особи, що завдала збитки.
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Особа, якій завдані збитки, вимагаючи їх відшкодування, має довести три перші умови відповідальності, зокрема: протиправність поведінки особи, яка завдала збитки, наявність і розмір збитків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками. Вина особи, яка завдала збитки, презюмується та не підлягає доведенню особою, якій завдано збитки.
Системний аналіз наведених вище положень ЦК України та ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення з позовом до суду, зобов'язує суд до детального розгляду кожної складової збитків окремо та у їхньому сукупному взаємозв'язку через призму доведеності належними, допустимими та достовірними доказами.
Що стосується протиправної поведінки особи, яка завдала збитки.
Як зазначалося судом, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи, в даному випадку позивача у справі.
Цей елемент складу збитків - протиправна поведінка АТ "Вінницяобленерго" у договірних правовідносинах з позивачем безумовно підтверджується судовим актом Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (справа №902/547/24), залишеним в силі постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.04.2025 (а.с.57-62).
Тобто, у іншому господарському провадженні між цими ж сторонами визнано дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання неправомірними та зобов'язано АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
Відповідно до ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники (п.66 постанови ВС у справі № 140/6115/2 від 02.11.2022).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
З огляду на викладені положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, судом під час судового розгляду справи встановлено, що існує судове рішення у справі №902/547/24 у спорі між ТОВ "Керамік-Вінниця" та АТ "Вінницяобленерго", яке 14.01.2025 набрало законної сили, і яке має преюдиційне значення для цієї справи в часині протиправності дій "АТ Вінницяобленерго", пов'язаних із відключенням об'єкта позивача від електричного постачання.
Отже, даний елемент складу збитків підтверджується відповідними доказами і вважається позивачем доведеним.
Що стосується причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Надаючи оцінку даному елементу складу збитків, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено споживання позивачем електричної енергії у різних об'ємах до моменту відключення у березні 2024, про дані обставини свідчать акти приймання-здачі надання послуг з розподілу електричної енергії, акти приймання-передачі електричної енергії за період грудень 2023 - січень 2024 та платіжні документи про оплату наданих послуг та продукції (а.с.44-50). При цьому відповідачем також надано витяг обсягу розподілу електроенергії ТОВ "Керамік-Вінниця" за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 (а.с.112), який також свідчить про стабільне та постійне споживання позивачем електроенергії.
Таким чином, очевидним є те, що протиправне відключення позивача від електричної енергії протягом такого тривалого періоду як 12 місяців стало об'єктивною та прямою причиною для використання ним альтернативних джерел електропостачання, зокрема використання дизельних електростанції та автоматичної шафової генераторної установки. Адже отримувати послуги з розподілу та постачання електричної енергії у інших осіб позивач технічно не міг. Тобто саме такі конкретні дії відповідача стали причиною завданої шкоди, відтак вони перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку.
Отже, і даний елемент складу збитків є доведеним.
Що стосується вини, то ч. 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Під час перевірки об'єкта позивача перед його відключенням від електроенергії працівники АТ "Вінницобленерго" склали акт про відмову в допуску уповноважених осіб електропостачальника на належний споживачу об'єкт в односторонньому порядку з низкою недоліків, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції у своєму рішенні по справі №902/547/24.
Відтак, розуміючи наявність обґрунтованих сумнівів щодо дійсності вказаного акту та відсутність у зв'язку із цим правових підстав для відключення об'єкта позивача від електропостачання, відповідач вчинив так дії свідомо, що свідчить про їх умисний характер.
Оскільки в процесі розгляду справи зазначена презумпція відповідачем не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Що стосується самого розміру збитків.
Позивачем заявлено позовні вимоги у якості понесених збитків в загальному розмірі 15 719 644,4 грн.
За твердженнями позивача до складу збитків входять витрати здійснені на оренду (рухомого майна) альтернативних джерел постачання електричної енергії: дизельної електростанція SDMO J275К (Франція) та автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA, а також витрати здійсненні на придбання палива для заправки вказаних джерел електроенергії.
Під збитками у теорії права розуміється об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Стаття 22 ЦК України поділяє збитки на реальні та упущену вигоду. Так, ч.2 цієї статті під збитками розуміє:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підстави поданого позову обґрунтовують саме реальні збитки, тобто витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Здійснюючи оцінку доказів щодо розміру понесених позивачем витрат на оренду, суд не вбачає підстав, щоб не врахувати висновки, викладені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025.
Як зазначалося судом вище, даним судовим актом встановлено преюдиційні факти щодо неправомірності відключення об'єкта позивача від електроенергії.
Зокрема, судом апеляційної інстанції відмічалося, що для визначення реального розміру збитків позивачу необхідно було здійснити розрахунки виходячи з наступних параметрів:
- кількість споживання пального дизельною електростанцією та автоматичною шафовою генераторною установкою за годину роботи (виходячи з підтверджених технічних характеристик);
- кількість відпрацьованих годин дизельною електростанцією та автоматичною шафовою генераторною установкою (підтверджена відповідними обліковими даними);
- калькуляція витраченого пального помножена на кількість відпрацьованих годин;
- калькуляція різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем.
В матеріалах справи наявні підписані бухгалтером ТОВ "Керамік-Вінниця" Далахаджієвою В.В. та скріплені печаткою документи під назвою "Витрати на споживання та користування дизельною електростанцією (генераторною установкою)" за період березень 2024 - лютий 2025. Зі змісту поданих документів вбачається інформація про: кількість відпрацьованих генераторною установкою та дизельною електростанцією годин у день та днів у місяці; кількість витраченого пального; середню витрату палива на годину; ціну палива; вартість орендної плати на добу; суму по вартості палива; суму по вартості оренди; загальну суму витрат за місяць.
Крім того, у справі наявний журнал обліку роботи генератора, у якому відображена інформація щодо назви генератора, його час роботи, кількості пального яке заправлялося, підпис відповідальної особи.
За даним цього журналу генераторна установка 1 працювала в період з 23.03.2024 по 31.03.2024 по 15 год на день з 7.00 год. по 22.00 год, а генераторна установка 2 - з 01.04.2024 по 22.02.2025 також по 15 год на день з 7.00 год. по 22.00 год.
У свою чергу вартість пального у розмірі 50 грн за літр та вартість оренди рухомого майна (генераторних установок) у розмірі 8000 грн з ПДВ підтверджується пунктами 3.3 договорами купівлі-продажу товарів №12 від 23.03.2024 та №17 від 11.09.2024, а також пунктами 4.1. договорів оренди рухомого майна №23/03/24 від 23.03.2024 та №01/04/24 від 01.04.2024 відповідно.
Отже, наведені вище документи підтверджують витрати позивача на користування генераторними установками з 23.03.2024 по 31.03.2024 у загальному розмірі 2 696 000 грн та витрати спожите електроустановками пальне у загальному розмірі 14 059 500 грн. При цьому кількість витраченого за цей період пального склала 281 190 літрів. На підтвердження цих даних в матеріалах справи також наявні акти на списання товарно-матеріальних цінностей.
Як свідчать відповідні платіжні документи (а.с.51-53, 154-161), і як судом уже встановлено, позивачем здійснено оплату орендної плати дизельних установок на загальну суму 680 000 грн та придбано пального на суму 5 640 000 грн. Решта розміру понесених збитків, які відображено у розрахунку, на оренду майна та оплату пального позивачем відображено у вигляді заборгованості у актах звірки із своїми контрагентами ФОП Скомаровським В.В. (а.с.136) та ПП "Вінбуд-СВ" (а.с.137). Зокрема, заборгованість по оренді склала 2 016 000 грн, а по пальному - 8 419 500 грн.
З даному приводу суд вважає, що ця заборгованість позивача щодо оплати оренди та вартості отриманого пального перед контрагентами у розумінні положень ст.22 ЦК України підпадає під правове поняття збитків, оскільки пальне використане, а генераторні установки працювали для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ "Керамік-Вінниця".
Надаючи оцінку вірогідності та необхідності споживання позивачем палива у зазначених об'ємах, на що звертав увагу представник відповідача, суд виходив в даному випадку із наявних у справі технічних характеристик генераторних установок.
Дизельна електростанція SDMO J275К (Франція) має потужність основну - 250 кВА (200 кВт), потужність резервну - 275 кВА (220 кВт), споживання палива 37,4 л/год при навантаженні у 70% (а.с.202 на звороті).
З наданих позивачем документів вбачається, що споживання палива у період використання даної генераторної установки було на рівні 42 л/год, що дещо відрізняється від споживання за технічними характеристиками з огляду на номінальну потужність (навантаження у 70%) для її стабільної та тривалої роботи, що у свою чергу викликає у суду обґрунтовані сумніви. Відтак, на думку суду, більш вірогіднішими були витрати палива у 37,4 л/год. Враховуючи користування даною генераторною установкою протягом 9 днів по 15 год, позивач мав би використати палива на 4,6 л в годину менше, що в грошовому еквіваленті, виходячи із вартості палива у 50 гривень, склало би на 31050 грн менше, ніж ним заявлено витрат по даній генераторній установці.
Автоматична шафова генераторна установка PG-S 630 kVA має потужність у номінальному режимі (стабільна потужність для тривалої роботи) (prime) 567 kVA (510 kW) та режимі максимальної потужності (stand by) 630 kVA (504 kW). При цьому слід враховувати коефіцієнт потужності 0,8. Споживання пального у даної генераторної установки складає:
- 45,5 л/год при навантаженні у 50%;
- 68,2 л/год при навантаженні у 75%;
- 91 л/год при навантаженні у 100%.
У своїх розрахунках та документах позивач зазначив витрати палива на рівні 56 л/год, що складає близько 61% використання потужності генераторної установки і призводить до виробництва близько 249 кВт/год (510 кВт х 0,8 (коефіцієнт потужності) х 61%).
Тобто, враховуючи наведені характеристики таке споживання пального є розумним і співмірним.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт проведення замірів витрат паливно-мастильних матеріалів для встановлення норм витрат під час роботи генератора без навантаження (на "холостому ходу"), відповідно до якого споживання становить 37,5 л/год. Ця інформація стосується автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA. Тобто, використовуючи дану установку навіть без навантаження протягом спірного періоду (майже 12 місяців (328 днів), позивач цілком вірогідно використав би 184 500 літрів пального (37,5л/год х 15 год х 328 днів = 184 500 літрів), що з урахуванням ціни пального (50 грн) еквівалентно 9 225 500 грн.
Більше того у наведеному контексті, очевидним на думку суду є те, що виробництво електричної енергії дизельними електростанціями (генераторами) та звичайне її отримання від постачальника через оператора розподілу суттєво відрізняється як якісно-технічними, так і вартісними характеристиками. Оскільки споживання енергії від електричних мереж відбувається за фактом її отримання у разі користування обладнанням, яке живиться від мережі. Водночас для забезпечення електроенергією приладів, які живляться від неї, за допомогою роботи генератора необхідним є постійне його увімкнення незалежно від того чи у даний момент електричний прилад працює, що зумовлює безперервне споживання генератором пального навіть у холостому режимі. У цьому розумінні співвідношення розрахунку наданого відповідачем і розрахунком позивача не є релевантним.
Що стосується режиму роботи генераторних установок у вихідні дні протягом 15 год щоденно та розміру потужності у кіловатах за годину, то суд звертається до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а саме до його Додатку №3, де визначена дозволена потужність у розмірі 983 кВт, а режим роботи 24 год 7 днів на тиждень. Дані характеристики узгоджується з вихідними даними, у межах яких позивачем здійснювався розрахунок, відтак доводи відповідача про протилежне суд оцінює критично.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до актів приймання-передачі генераторних установок від 23.03.2024 (а.с.38 на звороті) та від 01.04.2024 (а.с.36 на звороті) позивач отримав їх у користування о 10.00 год, в той час як за даними журналу обліку роботи генератора їх використання відбувалося із 7.00 год у дні 23.03.2024 та 01.04.2024, що фактично не відповідає дійсності.
З огляду на що, робота генераторної установки 1 зранку 23.03.2024 з 07.00 по 10.00 та генераторної установки 2 зранку 01.04.2025 не могла мати місце, а тому 3 год роботи генераторної установки 1 зі споживанням пального 42 л/год та 3 години роботи генераторної установки 2 зі споживанням пального 56 л/год є непідтвердженими документально, що з урахуванням вартості пального (50 грн) еквівалентно коштам у розмірі 14700 грн.
Також, пояснюючи великі об'єми споживання електроенергії, позивач послався на інтенсивне здійснення за адрескою об'єкту споживання будівництва масивного багатоквартирного житлового комплексу, наслідком чого є використання великої кількості будівельної техніки.
На противагу цим поясненням представник відповідача вказав, що значне споживання можливо дійсно і пов'язано із будівництвом, яке є загальновідомим фактом, водночас оскільки позивач не може відповідно до довідки з ЄДРПОУ займатися таким видом економічної діяльності, це свідчить про вірогідність надання електроенергії субспоживачам. Однак така можливість за умовами Договору не передбачена.
Суд, оцінюючи доводи сторін з наведених обставин, приходить до висновку, по-перше, що обставини щодо здійснення за адрескою об'єкту споживання будівництва масивного багатоквартирного житлового комплексу сторонами не заперечуються, тобто визнаються, відтак в силу ч.1 ст.75 ГПК України не потребують доказування та відповідно підтверджують необхідність споживання значної кількості електроенергії. По-друге, відсутність у долученій до справи довідці позивача з ЄДРПОУ (а.с.33) такого виду економічної діяльності як "будівництво" не спростовує наявність даного виду на момент звернення з позовом до суду, оскільки дана довідка датована - 10.10.2021. Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідач не надав. При цьому якщо у відповідача є підозра стосовно використання електроенергії субспоживачами, а не ТОВ "Керамік-Вінниця", він не позбавлений як оператор системи розподілу, який здійснює ліцензовану діяльність на території Вінницької області, ініціювати відповідні заходи та достеменно з'ясувати ці обставини.
Стосовно посилання відповідача на відсутність можливостей у ФОП Скомаровського В.В. на продаж дизпалива через не надання усіх необхідних документів (ліцензії, акцизних накладних, документів про допущення до перевезень небезпечних вантажів), як того вимагає чинне законодавство та Податковий кодекс України, то, суд вважає, що відсутність даних документів, які витребовувалися у ФОП Скомаровського, беззаперечно не спростовує факту поставки ним пального позивачу. Адже, позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.
Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.
Натомість в матеріалах справи наявні пояснення ФОП Скомаровського В.В., договір оренди обладнання №01/11 від 01.11.2023, договір оренди транспортного засобу від 14.09.2023 (а.с.204-208), які підтверджують договірні правовідносини між ним та позивачем, а також пояснюють механізм поставки пального.
Таким чином наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру збитків є цілком вірогідними, розумними та обґрунтованими, за виключенням тих, які судом наведено вище. При цьому об'єктивно оцінюючи обставини справи через призму положень таких загальних засад цивільного законодавства (ч.1 ст.3 ЦК України) як справедливість, розумність та добросовісність, суд переконаний, що розмір заявлених збитків з огляду на відсутність на об'єкті споживача електричної енергії протягом майже року цим засадам відповідає, а дії відповідача з приводу відключення електроенергії - ні.
У свою чергу доводи відповідача про те, що із наявних у справі характеристик генераторної установки 2 не вбачається вид палива, який вона використовує, не заслуговують на увагу, оскільки він не спростував будь-якими доказами, що це не є дизельне паливо. Поряд із цим технічні характеристики даної моделі генераторної установки (автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA) не є обмеженою інформацією, знаходяться у вільному доступі в мережі "Інтернет", що не заважало представнику відповідача здійснити їх аналіз на державній, а не на іноземній мові, надати відповідні конкретизовані заперечення, якщо були сумніви щодо наявної у справі інформації.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача, що позивачем не доведено у якому саме місці використовувалися зазначені генераторні установки, оскільки вони спростовуються пунктами 3.2 договорів оренди рухомого майна, де зазначено адресу передачі майна: м. Вінниця, провулок Цегельний, 12.
Також під час судового засідання представник відповідача вказував, що договори та додаткова угода до одного із них не дає можливості достеменно встановити власників генераторних установок. З цього приводу суд зазначає, що наявність дефектів оформлення первинних документів несе позивач, проте дані обставини не мають переважного значення поряд із усією сукупністю наявних у справі доказів у спростування підстав для задоволення позову.
Що стосується поданих позивачем розрахунків, то у поясненнях до детального розрахунку (а.с.195) позивачем відображено механізм здійснення калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні, на що звертав увагу суд апеляційної інстанції. Проводячи перевірку розрахунків, суд погоджується з тим, що розмір збитків має буди виражено саме у різниці здійснених витрати з витратами понесеними за звичайних умов. Відтак необхідним є встановлення таких витрат за попередні періоди споживання.
Так, позивачем узято середнє значення витрат на оплату вартості послуг з розподілу та поставки електроенергії за попередні перед відключенням три місяці (грудень 2023 - лютий 2024), що склало 93884,19 грн.
Оскільки витрати на споживання електричної енергії позивачем помісячно різняться, суд знаходить логічним та вірним такий підхід позивача щодо усередненого значення показників споживання за попередні періоди. При цьому посилання представника відповідача на витяг з обсягу розподіленої електроенергії ТОВ "Керамік-Вінниця" за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 (а.с.112), з урахуванням якого при обрахунку слід виходити із значно менших середніх показників, є помилковими, оскільки, по-перше, в період перед відключенням об'єми споживання суттєво збільшилися, а, по-друге, більший розмір споживання за звичайних умов в контексті калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання арифметично зменшує розмір нарахованих збитків, що позитивним чином впливає на позицію сторони відповідача.
Здійснивши перевірку розрахунку збитків в контексті різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем, судом арифметично вірними визначено розрахунки витрати за період квітень 2024 - січень 2025.
Разом із тим обраховуючи витрати по генераторних установках за 9 днів березня 2024 та за 22 дні лютого 2025, позивач для обрахунку в середньому на електроенергію від міських мереж не врахував, що березень місяць містить 31 календарний день, а лютий 28. Відтак від'ємник у березні 2024 році мав становити 27256,7 грн, а не 28165,26 грн, натомість у лютому 2025 - 73766,15 грн замість 68848,41 грн. При цьому перше значення не впливає на ціну позову, позаяк не виходить за межі позовних вимог, проте друге значення є наслідком не підтвердження розміру збитків на суму 4917,71 грн.
Отже, з огляду на усі вище зазначені обставини позивачем доведено наявність усіх необхідних елементів складу завданих йому збитків, водночас відповідачем не спростовано наявність у його діях вини, тому під час розгляду справи знайшли своє підтвердження належними та допустимими докази завдані позивачу збитки у розмірі 15 668 976,69 грн (15 719 644,4 грн - 14700 грн - 31050 грн - 4917,71 грн = 15 668 976,69 грн).
Тобто позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, тому в частині позову щодо стягнення 50667,71 грн слід відмовити.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 904/1103/20 від 01.12.2020: "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі усього вище викладеного, з урахуванням положень ст. 79, 86 ГПК України, суд приходить до переконання про більшу вірогідність наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, аніж заперечень відповідача, тому позов підлягає задоволенню частково, у визначеному та зазначеному вище розміру.
При постановлені цього рішення, суд також враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України".
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, суд зазначає, що інші доводи відповідача жодним чином не спростовують наявність складу збитків та викладених судом підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак пропорційно до задоволених вимог в сумі 15 668 976,69 грн з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 188027,72 грн. При цьому витрати на сплату судового збору в розмірі 608,02 підлягають залишенню за відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" (вул. Мічуріна, 32-А, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 40037900) 15 668 976,69 грн та 188 027,72 грн витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 50 667,71 грн відмовити, у зв'язку із чим судові витрати в сумі 608,02 грн залишити за позивачем.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31 жовтня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.