28 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1716/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представник позивача: (в залі суду) - Біленко О.О.; ордер серія АХ №1288185 від 08.05.2025;
представник відповідача (в режимі відеоконференції): Радигін Є.С., довіреність від 19.05.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вх. №1976 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Юрченко В.С. 25.08.2025 (повний текст складений 01.09.2025) у справі №922/1716/25
за позовом Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення коштів
Харківська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення суми заборгованості за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01 липня 2023 року за період лютий 2025 року - квітень 2025 року в сумі 8670203,37грн, 501763,28грн - пені, 49170,74грн - три проценти річних, 110169,39грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протягом спірного періоду (з лютого 2025 по квітень 2025) ним в повному обсязі було виконано зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу. Натомість, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2025 по квітень 2025 виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 8670203,37грн.
Відповідач у відзиві не заперечує наявності основної заборгованості, однак заперечує щодо розрахунку сум інфляційних витрат, пені та 3 % річних та зазначає, що нарахування зазначених сум здійснено позивачем неправомірно, а саме з початку поточного місяця, а не з моменту виникнення зобов'язань, як це передбачено за пунктом 6.6 Договору, де зазначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Також у відзиві відповідач просить зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" суму заборгованості у розмірі 8 670 203,37грн, пеню у розмірі 112910,59грн, три відсотка річних у розмірі 21853,66грн, інфляційні втрати у розмірі 84115,42грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 106668,99грн
В іншій частині позову - відмовлено.
Відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, викладене у відзиву на позовну заяву (вх. № 13704 від 10.06.2025), про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Суд першої інстанції встановив, що за період з лютого 2025 по квітень 2025 відповідач отримував від позивача послуги з розподілу природного газу, Договір розподілу природного газу є чинним та не розірваний у встановленому законом порядку, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за надання послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіривши правильність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, однак здійснено Позивачем арифметично не вірно та без врахування умов договору, а саме вимог пункту 6.6 Договору, яким унормовано, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Після здійсненого судом перерахунку похідних вимог, за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 225821,18грн, три відсотка річних у розмірі 21853,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 84115,42 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив через необґрунтованість.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що стягнення пені в розмірі 225821,18грн спотворить її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника, у зв'язку з чим суд виснував про можливість зменшення розміру пені до 50% та відповідно, стягнення з відповідача пені в розмірі 112910,59грн.
Суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, враховуючи наступне:
- наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, зокрема, складне фінансове становище, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі та введення на території України воєнного стану не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання;
- ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони;
- відповідач не обґрунтував можливі строки виконання рішення суду, шляхи покращення своєї спроможності виконати рішення та зобов'язання по сплаті заборгованості, джерела отримання необхідних для оплати коштів, що стягуються за рішенням суду тощо. Також Відповідач не зазначає які дії, заходи чи засоби покращать його фінансовий стан та дозволять самостійно виконати рішення суду у окресленій ним перспективі (протягом року з дня ухвалення рішення).
14.09.2025 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та поновити строк на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга буде подана з пропуском процесуального строку, враховуючи той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції було опубліковано у електронному суді набагато пізніше оголошення резолютивної частини рішення по справі (01.09.2025), а відповідачу потрібний був час на ознайомлення з текстом рішенням суду першої інстанції, складення апеляційної скарги та виконання інших процесуальних дій, необхідних для належного звернення до апеляційної інстанції.
2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1716/25 від 25.08.2025 в частині відмови у наданні відстрочки виконання рішення суду, та прийняти нове рішення на підставі якого надати відстрочку виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
3. Кореспонденцію по цій справі надсилати представнику: на ім'я адвоката Радигіна Євгена Станіславовича за адресою: 61057, місто Харків, вул. Сумська, 7, кімн. 11 або на офіційну електронну адресу, email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачу.
Апелянт посилається на те, що відстрочка виконання судового рішення носить виключний характер, тому що існують об'єктивні причини поза межами волі відповідача, які не дають йому розрахуватися з позивачем саме на цей час, але після усунення вище вказаних недоліків заборгованість перед позивачем буде погашена, тому як для цього зарезервовано достатньо коштів, які будуть перераховані після запуску механізму фінансування гарантій і компенсацій по погашенню заборгованості у різниці в тарифах.
За доводами скаржника, негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу (додається 10 % виконавчого збору та витрати на примусове виконання) та неможливості відповідачем виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
Примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, тому як відповідач не зможе надавати якісне теплопостачання споживачам, а ті у свою чергу зовсім перестануть розраховуватися за отримане теплопостачання, що у подальшому ще більше вплине на розрахунки з позивачем.
Апелянт зазначає, що погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок:
- компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування";
- можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради, про що зазначено у листі №02-13-7/1116 від 22.05.2025 (Додаток № 15 наданий до відзиву).
Скаржник також звертає увагу, що у тих умовах, у яких він змушений був працювати більше трьох років, відсутня його вина у своєчасних розрахунках з позивачем на фоні не виконання Державою взятих на себе гарантій у виплаті компенсації, постійних бойових дій та особливостей регулювання діяльності позивача Державою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 справу №922/1716/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1716/25; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 до надходження матеріалів справи.
25.09.2025 справа №922/1716/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 20.10.2025 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 28.10.2025 о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
30.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25.
Позивач зазначає про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення.
Заперечення обґрунтовує тим, що підприємництво є ініціативною діяльністю та є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте, це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті заборгованості в повному обсязі не виконав, тим самим допустив прострочення виконання зобов'язання. Оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов'язання по оплаті заборгованості в повному обсязі не виконав, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов'язання за договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу.
За твердженнями позивача, в контексті даної справи доводи відповідача не є беззаперечними, а надані ним докази є неналежними доказами неплатоспроможності останнього, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках боржника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів та доказами того, що задоволення вимог без відстрочення виконання рішення приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами, тощо.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного відстрочення виконання рішення суду.
Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти.
Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники або їх частина, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частину складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Поряд з цим, позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору.
Зазначає, що позивач є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, зокрема забезпечує безперебійне та безпечне функціонування об'єктів газових мереж та обладнання.
Надання послуг відповідачем є "похідним" від послуг з розподілу природного газу, які надаються позивачем, оскільки здійснення господарської діяльності відповідачем знаходиться у прямій залежності від роботи газорозподільних мереж, так як саме з газорозподільної системи позивача надходять до відповідача обсяги природного газу, які останній використовує у своїй діяльності.
У зв'язку з тим, що тарифи на послуги розподілу природного газу не відповідають фактичним витратам підприємства для здійснення ліцензованої діяльності, підприємство позивача гостро відчуває нестачу обігових коштів в умовах систематичного порушення договірних зобов'язань.
Позивач також посилається на збитки, викликані різницею в тарифах на послуги з розподілу природного газу.
Крім того позивач вказує, що в зоні його ліцензованої діяльності знаходиться більше 400 тис. побутових споживачів, понад 2 тисячі непобутових споживачів, до яких відносяться органи державної влади та місцевого самоврядування, десятки тисяч кілометрів газорозподільних мереж, тисячі одиниць газорозподільного обладнання, тому вкрай важливо для сталого газопостачання усіх споживачів, щоб заходи з утримання газорозподільної системи належно фінансувалися.
В той же час, систематичне порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині оплати послуг Оператора ГРМ негативно впливає на результати господарської діяльності Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Також посилається на принцип рівності сторін, який вимагає "справедливого балансу інтересів між сторонами".
Окрім відзиву, 14.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Позивач просить суд взяти до уваги те, що відповідачем не надано суду жодних актуальних документів, зокрема, виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність коштів на банківських рахунках відповідача, боржника.
На думку позивача, на банківські рахунки відповідача надходили та надходять грошові кошти, вони на ньому обліковуються, проте, витрачаються зовсім на інші цілі та послуги, незважаючи на наявну та непогашену за рішенням суду заборгованість.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідач не вчиняє жодних дій для виконання рішення суду, борг не сплачує, навіть, частково, в той же час посилання відповідача на листування з державними органами жодним чином не може свідчити та доводити безумовний факт виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідач посилаючись на неактуальний тариф на свої послуги та несплату заборгованості споживачами його послуг, не надає жодних доказів на підтвердження того, які ж дії ним вживалися для погашення боргу, яка претензійно-позовна робота ним була проведена, в якому розмірі стягнуті в судовому порядку на підставі рішень суду суми заборгованості, яка їх частина стягнута, фактично надійшла на рахунки боржника та фактично погашена, відомості про рух коштів на рахунках відсутні.
Позивач також посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем має місце вже в межах декількох справ та залишається не погашеною (рішення судів у справах з номерами 922/610/25, 922/4163/24, 922/2795/25), а тому, незважаючи, що борги відповідача є значними, надміру великими, відповідач все рівно просить відстрочення їх виконання вже не в одній справі, позаяк, вони так і залишаються не погашеними, жодних дій та заходів для погашення боргу боржником не вжито, він продовжує ухилятися від виконання рішення суду.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.10.2025 приймав участь представник позивача (в залі суду) та представник відповідача (в режимі відеоконференції за ухвалою суду).
Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по суті спору, просив рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у наданні відстрочки виконання рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задовольнити та відстрочити КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області виконання рішення у даній справі строком на 1 рік або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Представник відповідача надав пояснення про перебування підприємства у надскладному фінансовому стані та неспроможності самостійно виплачувати навіть заробітну плату працівникам, у зв'язку із чим, враховуючи значимість послуг, які надає підприємство, звернувся із запитом до місцевого бюджету для отримання допомоги та виділенні бюджетних коштів для виплати зарплат працівникам.
Представник послався на те, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні 65 % грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки НАК "Нафтогаз України".
Враховуючи, що значна кількість мешканців територіальної громади виїхала за її межі, а велика кількість споживачів взагалі не здійснюють оплату наданих послуг з початком повномасштабного вторгнення, беручи до уваги законодавчу заборону примусового стягнення з побутових споживачів заборгованості на час військового стану, коштів, які залишаються після автоматичного списання з рахунку відповідача на рахунок НАК "Нафтогаз України" не вистачає навіть на заробітну плату працівникам підприємства.
Також зазначив про гарантії, надані підприємству державою та зауважив, що в законопроекті "Про державний бюджет України на 2026 рік" закладено субвенції, за рахунок яких буде здійснено компенсування різниці в тарифах, і відповідач матиме змогу виконати зобов'язання перед позивачем.
Представник позивача заперечував проти вимог та доводів апеляційної скарги, зазначив, що відповідачем не наведено обставин, за яких він у майбутньому (у разі надання відстрочки виконання рішення) матиме можливість виконати рішення суду. Просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення - без змін.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Предметом позову у даній справі є обставини неналежного виконання грошових зобов'язань відповідачем за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з лютого 2025 по квітень 2025.
Суд першої інстанції встановив, що за період з лютого 2025 по квітень 2025 відповідач отримував від позивача послуги з розподілу природного газу, Договір розподілу природного газу є чинним та не розірваний у встановленому законом порядку, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за надання послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Здійснивши розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені відповідно до умов договору суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Крім того, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що стягнення пені в розмірі 225821,18грн спотворить її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника, у зв'язку з чим суд зменшив розмір пені до 50% та стягнув з відповідача пеню в розмірі 112 910,59грн.
Поряд з цим, суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі з мотивів, викладених вище у тексті даної постанови.
Враховуючи, що перегляд справ в суді апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідач звернувся до суду першої інстанції із відзивом в якому, зокрема, просив надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом та просить суд взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу.
Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.05.2025 становить 203819724,00 грн, з них заборгованість населення 175279492,00грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії російської федерації, що почалася з 24.02.2022.
Так, у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року, відповідач знаходиться та здійснює діяльність на території, на якій ведуться бойові дії. Вказані обставини стали причиною виїзду населення з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2021 - 2024 рік.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.01.2025 за 2022 - 2024 роки складає 181 335 862,00 грн.
Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 2 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" ;
- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/ або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" .
На момент складання заяви про відстрочення виконання рішення сума заборгованості за теплову енергію з різниці в тарифах не змінилась, гроші з Державного бюджету не надійшли.
Поряд з цим, відповідачу Державою надані соціальні гарантії без належних механізмів компенсації збитків, а саме:
Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 5.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а саме п. 7 ст. 48 Закону, де вказано, що у разі, якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.
У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно п. 2,9 ст. 37 Закону.
На підтвердження наведеного, відповідачем надано листи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №63608/26.12-31/5 від 17.06.2024 та від 13.03.2025, в яких зазначено про повернення виконавчих проваджень за 2021 -2025 рік на загальну суму у розмірі 34097596,7грн з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло, де проживає боржник, у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Крім того відповідач зазначає, що з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" (далі за текстом положення 2) та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022 року.
Починаючи з 2023 року, згідно п.п. 7 п.3-1 Положення 2, залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням 2 незначний та не дає можливості не тільки розрахуватися з позивачем, а також з ПАТ "Харківенергозбут" та податковим органом щодо оплати податків.
За обґрунтуваннями, наведеними у відзиві щодо надання відстрочки виконання рішення, відповідач зауважує, що має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становище, що підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, які вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави, при цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався).
Крім того звертає увагу суду, що згідно Інформації про розподіл коштів, що надходять на небюджетні рахунки/ з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді з січня 2024 року по квітень 2025 року (Додаток № 16) можна побачити яким чином розподіляються гроші помісячно та можна зробити висновок, що їх об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням з позивачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якій станом на 01.12.2024 складає 4122000,00 грн.
У свою чергу Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області у своєму листі № 02-13-7/1116 від 22.05.2025 (Додаток № 15 до відзиву) вказує на те, що суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/ або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води гарантується Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" компенсувати заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення та витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій.
На цей час заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію значна, розміру якої повністю достатньо для покриття заборгованості за договором постачання природного газу №2001-ПСО(ТКЕ)-32 від 13.10.2022р.
Фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Отже, труднощі відповідача по погашенню заборгованості перед позивачем можуть бути вирішені шляхом законодавчих змін та відповідного фінансування міської ради протягом 2025/2026 року. Розуміючи необхідність збереження підприємства відповідача планується розгляд питання щодо надання фінансової підтримки для погашення заборгованості за розподіл природного газу при наявності фінансової можливості у 2025/2026 році.
Щодо наявності або відсутності підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно до частин 1, 3, 4 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Водночас необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача.
При цьому, суд враховує, що відповідач, посилаючись на неможливість виконання грошових зобов'язань, не ухиляється від виконання рішення, а лише вказує про тимчасову неможливість виконання рішення суду.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).
У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Оцінивши доводи позивача та відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність виключних підстав для відстрочення виконання рішення та порушення принципу збалансованості інтересів сторін у разі такого відстрочення.
Місцевий господарський суд приймаючи рішення в оскаржуваній частині не прийняв до уваги обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг.
При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду та вважає, що у даному випадку наявні загальновідомі обставини, зокрема: введення воєнного стану та постійні ворожі обстріли території України негативно вплинули на більшість суб'єктів господарювання, скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків. З огляду на такі обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.
Відповідач є об'єктом критичної інфраструктури. Особливий статус підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону обумовили віднесення його до переліку об'єктів критичної інфраструктури.
Назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що в свою чергу і призвело до прострочення виконання зобов'язання перед стягувачем.
Покладання на боржника обов'язку одноразово виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до вкрай негативних наслідків для боржника, оскільки скрутне фінансове становище підприємства боржника створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану.
На думку суду апеляційної інстанції, заходи з примусового виконання рішення не призведуть до його реального та швидкого виконання, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище підприємства та створять реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, і, як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи, що матиме надзвичайні наслідки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін буде дотриманий.
Основною метою діяльності КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є єдиним джерелом теплопостачання в м.Лозова, Лозівський район Харківської області.
Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
Судом враховуються надані боржником докази щодо наявності заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованості, яку неможливо стягнути за виконавчими провадженнями, завконодавчу заборону відповідачу нараховувати споживачам штрафні санкції на період військового стану, фінансові документи (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання, інформації про розподіл коштів, що надходять на небюджетні рахунки/ з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій.
За таких обставин, суд приймає доводи заявника про існування загрози блокування повноцінної господарської діяльності підприємства при виконанні рішення суду у встановлений строк, тобто існування у боржника обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка розглядається, боржником надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у даній справі.
Суд враховує заперечення Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", проте оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви докази, суд доходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату боржником заборгованості на користь стягувача на теперішній час, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Також, зважаючи на те, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, враховуючи інтереси стягувача, необхідність дотримання розумних строків та забезпечення реального виконання рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 до 28.07.2026 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Зокрема, на погляд суду до 28.07.2026 відповідач має можливість вирішити питання про погашення заборгованості перед позивачем за поставки попереднього періоду які стягнуті, іншими судовими рішеннями, а також завершити опалювальний сезон 2025-2026.
Окрім того, до того часу можливе вирішення питання про компенсації (субвенції) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах та вирішення питання про погашення боргу з рахунок місцевого бюджету.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі з ухваленням в цій частині нового рішення, про задоволення клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про надання відстрочки виконання рішення та відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 до 28.07.2026.
У відповідності до п.1 частини 4статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Так, судовий збір за подання даної апеляційної скарги покладається на відповідача, оскільки позов є обґрунтованим, а надання відстрочки виконання рішення суду є наслідком саме неможливості відповідача виконати рішення суду вчасно.
Разом з тим, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині відмови у наданні відстрочення виконання рішення суду підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028,00грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана у цій справі в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 2422,40грн (3028,00грн * 0,8%).
З доданих до апеляційної скарги доказів сплати судового збору вбачається, що апелянтом за подання скарги сплачено судовий збір в розмірі 3028,00грн, тобто у більшому розмірі, ніж передбачено Законом.
Суд зазначає, що переплачена відповідачем при поданні апеляційної скарги сума судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 Закону України "Про судовий збір" може бути повернена за ухвалою суду у разі звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 13704 від 10.06.2025), про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про надання відстрочки виконання рішення задовольнити та відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1716/25 до 28.07.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 31.10.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін