ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/315/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025, ухвалене суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв
у справі № 915/315/25
за позовом: Акціонерного товариства «Сенс банк»
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ПРОК-М»;
2) ОСОБА_1 ;
3) ОСОБА_2 ;
4) ОСОБА_3 ,
про: солідарне стягнення 110299,40 грн,
У лютому 2025 року Акціонерне товариство «Сенс банк» (далі Банк) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ПРОК-М» (далі ТОВ «ТК «ПРОК-М»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), в якому просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 110299,40 грн, з яких: 28644,07 грн 3% річних та 81655,33 грн інфляційних втрат.
Позов мотивований несвоєчасним виконанням ТОВ «ТК «ПРОК-М» рішення Постійно діючого незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 08.01.2019 у справі № 3-6/3/18, яким задоволено позов Банку та стягнуто з ТОВ «ТК «ПРОК-М», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту від 14.02.2018 № MBOV01508, і оскільки за виконання ТОВ «ТК «ПРОК-М» своїх зобов'язань поручилися ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , уклавши з Банком 14.02.2018 відповідні договори поруки № МВOV01508/1, № МВOV01508/2 та № МВOV01508/3 (далі договори поруки), Банк просив суд стягнути з них компенсаційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, солідарно.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025 у справі № 915/315/25 позов задоволено частково, стягнуто на користь Банку заборгованість лише з ТОВ «ТК «ПРОК-М». В решті позову (в частині вимог до поручителів) відмовлено.
Задовольняючи позов до ТОВ «ТК «ПРОК-М», суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову до поручителів, місцевий господарський суд виходив з того, що порука за вказаними договорами є припиненю з 01.07.2023, в той час як з відповідним позовом Банк звернувся до суду лише 27.02.2025.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, Банк подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Банк посилається на незаконність рішення суду, зазначаючи, зокрема, що борг було нараховано за період дії договорів поруки (з врахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 за апеляційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025 у справі № 915/315/25 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам справи строк до 15.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України (разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи) та витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/315/25.
06.08.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали цієї справи.
20.08.2025 від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, розглянувши які, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Як вже зазначалось, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку, у тому числі і ОСОБА_3 встановлено строк для подання відзиву - до 15.08.2025.
ОСОБА_3 отримав вищевказану ухвалу 30.07.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, натомість, відповідним правом не скористався, відзив у встановлений судом строк, не подав.
Водночас, колегія суддів зазначає, що письмові пояснення відповідача хоч і за назвою є «письмові пояснення», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що письмові пояснення відповідача, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів залишає без розгляду письмові пояснення ОСОБА_3 в порядку ст. 118 ГПК України.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 14.11.2019 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 08.01.2019 у третейській справі №3-6/3/18, яке набрало законної сили 08.01.2019, та постанови Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №873/37/19, Північний апеляційний господарський суд у справі № 873/37/19 видав наказ про солідарне стягнення з ТОВ «ТК «ПРОК-М», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 14.02.2018 №МВOV01508.
Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням рішення суду та умов договору, у відповідачів виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду (загальна сума 329583,06 грн) яка станом на 23.02.2022 становить 110299,40 грн та складається з 3% річних у розмірі 28644,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 81655,33 грн.
Вказана заборгованість розрахована позивачем за період з 09.01.2019 по 23.02.2022.
Відповідно до пунктів 5.3. договорів поруки, укладених 14.02.2018, порука припиняється через 4 роки з дати набуття чинності цими договорами, тобто з 15.02.2022.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Враховуючи приписи вказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025 у справі № 915/315/25 лише в частині відмови у задоволенні позову до поручителів.
Єдиним та ключовим питанням, що підлягає з'ясуванню судом апеляційної інстанції, є: наявність/відсутність підстав для задоволення позову Банку, враховуючи, що станом на момент звернення Банка до суду дія договорів поруки припинилася, натомість сама заборгованість нарахована Банком за період дії цих договорів.
Колегія суддів зазначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання (ч. ст. 559 Цивільного кодексу України в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Керуючись положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Разом із тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує поняття «термін», який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що Верховний Суд України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14 сформулював правовий висновок, згідно з яким строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування зобов'язання поруки.
Право кредитора й обов'язок поручителя після спливу строку поруки припиняються, а тому кредитор не може вчиняти жодних дій щодо реалізації своїх прав, зокрема й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку.
Навіть якщо в межах строку поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав зазначені у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку існування поруки, оскільки із його закінченням відповідне право припинилося.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач звернувся з позовом до суду поза межами строку існування поруки, що скаржником не заперечується, підстави для задоволення позову до поручителів відсутні, про що цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду.
Доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025 у справі № 915/315/25 - без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді А.І. Ярош
Н.М. Принцевська