ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
31 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/486/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Філінюка І.Г., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 (повний текст рішення складено 16.06.2025)
у справі №916/486/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ"
про стягнення 719 825,24 грн,
(суддя місцевого господарського суду: Невінгловська Ю.М., Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ", в якій Позивач просив стягнути з Відповідача 719 825,24 грн, з яких: 465 504,06 грн заборгованість за поставлений Товар; 58 974,20 грн - пеня, 57 903,56 грн - проценти річних; 33405,90 грн - проценти за користування товарним кредитом; 93 100,81 грн - штраф, 10936,92 грн - різниця в ціні товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" основний борг у розмірі 465 504,06 грн, пеню в розмірі 20 000, 00 грн, 3 % річних у розмірі 6681,18 грн, відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 33 405,90 грн, штраф у розмірі 20 000,00 грн, різницю в ціні товару в розмірі 10 936,92 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 8637,91 грн; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
При цьому, 17.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/486/25 задоволено; прийнято відмову від апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/486/25; закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/486/25.
22.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №916/486/25.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" своїм правом на подання відзиву (заперечення) на заяву щодо відшкодування витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" в якості витрат на професійну правничу допомогу, не скористався, що не перешкоджає розгляду заяви.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено колегією суддів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" Договір про надання правової (правничої) допомоги №01 від 16.02.2023 та додаток до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2025.
Так, 06.02.2023 ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" та Адвокат Козачок Іван Петрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002654 від 14.07.2020, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 14.07.2020 №14) уклали Договір про надання правової (правничої) допомоги №01 (далі Договір).
Згідно з п. 2.2. Договору, Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої допомоги:
- захист інтересів Клієнта з усіх без обмеження питань з усіма без виключення повноваження- ми, визначеними нормами матеріального і процесуального права, зокрема КПК України, КУпАП України, ЦПК України, ГПК України, КАС України, КУЗПБ та іншими законами та підзаконними актами;
- заявляти клопотання, визначені процесуальними кодексами України, на власний розсуд на будь-якій стадії процесу;
- знайомитися з матеріалами справи/кримінального провадження, робити з них витяги;
- знімати копії з документів, долучених до справи;
- одержувати копії рішень, ухвал, постанов;
- брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
- заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
- знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти;
- збирати інформацію щодо Клієнта та/або обстави справи за участю Клієнта, в тому числі з використанням адвокатських запитів;
- прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржу вати рішення і ухвали суду, подавати від імені Клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, а також виконувати всі інші дії, що пов'язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України, брати участь під час обшуку в інтересах Клієнта та інше.
Відповідно до п. 3.1 Договору Клієнт як особа, права і свободи якої захищає Адвокат, або яка звернулася за захистом інтересів родичів та близьких осіб, або яким Адвокат безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених законом, зобов'язується:
- своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених договором, у т.ч. документами у потрібній кількості примірників;
- сплатити Адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, переклад та оплата послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів і копій документів, оплата телефонних розмов та інші необхідні витрати по справі),
- своєчасно і у повному обсязі сплатити гонорар Адвоката (основний та/або додатковий), погоджений Сторонами.
Згідно з п.4.1, 4.2. Договору, отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гоноpapy.
При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення Клієнта перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення.
Відповідно до 6.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту фактичного виконання доручення.
Відповідно до Додатку до Договору від 31.07.2025 Адвокат надає Клієнту юридичні послуги такого змісту:
Юридичний супровід у суді апеляційної інстанції судової справи №916/486/25 за позовом Клієнта до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ", код ЄДРПОУ 32314292 (надалі Боржник) про стягнення заборгованості та/або штрафних санкції та/або процентів за спірним правочином - договором поставки MD_32314292/2024 від 23.04.2024, укладений між Боржником та Клієнтом (надалі Спірний правочин).
Під юридичним супроводом Сторони розуміють юридичні послуги, що включають в себе в тому числі, але не обмежуючись:
- ознайомлення з апеляційною скаргою Боржника;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції,
- участь у судових засіданнях у справі, в т.ч. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів;
- аналіз документів по суті справи та процесуальних документів Боржника у випадку їх подання останнім;
- підготовка та подання заяв і клопотань у випадку необхідності.
Пунктом 1.2. Додатку до Договору, сторони визначили, що гонорар Адвоката за послуги, визначені у Додатку, становить 15000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. Додатку до Договору, Клієнт оплачує Гонорар, визначений Додатком, виключно у випадку досягнення мети юридичного супроводу.
Під «метою юридичного супроводу» Сторони розуміють і) прийняття апеляційним судом судового рішення, яким буде залишено без змін рішення суду першої інстанції та/або іі) прийняття апеляційним судом судового рішення, яким буде змінено рішення суду першої інстанції, крім змін в частині стягнення основного боргу та/або ііі) відмови Боржника від апеляційної скарги.
Згідно з п. 1.4. Додатку до Договору, Клієнт оплачує Гонорар впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду, за яким досягнуто мету юридичного супроводу.
Колегія суддів зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “ East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
В п. 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно із частинами 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Враховуючи викладене, виходячи з системного аналізу наведених вище норм, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої апеляційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги.
Подібні висновки, викладені у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодекс України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 вказаної норми, не скористався клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надав.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство передбачило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Козачок Іван Петрович подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому правова позиція Позивача залишається незмінною порівняно з позицією викладеною в суді першої інстанції, а також прийнято участь в єдиному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, за результатами проведення якого було закрито апеляційне провадження за заявою Відповідача.
При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційний суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Судова колегія звертає увагу, що правова позиція Позивача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, колегія суддів, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, враховуючи відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, незмінну правову позицію Позивача викладену у відзиві на апеляційну скаргу, участь представника Козачок І.П. в єдиному судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку за результатами якого було закрито апеляційне провадження за заявою Відповідача, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що розмір такої допомоги адвоката у сумі 15000 грн є частково обґрунтованим, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим у своїй сукупності буде відшкодування Позивачу витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
За результатами розгляду заяви Позивача про стягнення витрат на професійну допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.
З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява Позивача про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн понесених під час апеляційного перегляду справи підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №916/486/25.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ" (68100, Одеська обл., Татарбунарський р-н, місто Татарбунари, вул. Князєва, буд. 8, кв. 3; код ЄДРПОУ 32314292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41; код ЄДРПОУ 36138418) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" відмовити.
4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду Одеської області.
5. Матеріали справи №916/486/25 повернути до Господарського суду Одеської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: І.Г. Філінюк
А.І. Ярош