ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 911/1065/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: В.О. Черкес
від відповідача: С.С. Дудка
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повне рішення складено 07.07.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повне рішення складено 28.07.2025)
у справі №911/1065/24
за позовом: Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»
про стягнення 11434243,27 грн,
Коротка історія справи
Дочірнє підприємство «МЕГАТРАНС-2» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» про стягнення 11434 243,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за січень - березень 2024 року та сервісних платежів за березень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позовну заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» направлено за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 відкрито провадження у даній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 позов Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» заборгованість за договором оренди в розмірі 11434 243,27 грн та судовий збір в розмірі 171513,65 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
03.07.2025 до суду першої інстанції від Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» судових витрат в сумі 219513,65 грн, з яких: 171513,65 грн - витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та 48000 грн - витрати на проведення судової економічної експертизи.
Звертаючись із відповідною заявою, Дочірнє підприємство «МЕГАТРАНС-2» зазначило, що при поданні позовної заяви ним було сплачено судовий збір у сумі 171513,65грн, який, враховуючи задоволення позовних вимог у даній справі та положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача, а також зазначило про наявність правових підстав для стягнення з відповідача фактично понесених витрат на оплату проведення судової економічної експертизи у розмірі 48000,00 грн для отримання висновку експерта, необхідного для розгляду даної справи.
Короткий зміст додаткового рішення
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» від 03.07.2025 за вх.№ 2-1030/25 про розподіл судових витрат у справі №911/1065/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 48000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 було повністю задоволено позов Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2», в тому числі стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 171513,65 грн, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача в частині стягнення судового збору, водночас суд зазначив про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат за отримання висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 у розмірі 48000,00 грн, оскільки вказаний висновок був виконаний на замовлення позивача та долучений судом до матеріалів справи, як доказ, що має значення для даної справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення суду
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВА ЛІНІЯ 1» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в яких просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 справі №911/1065/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Дочірньому підприємству “МЕГАТРАНС-2» відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
-до початку розгляду справи Господарським судом Одеської області був один предмет позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» заборгованості за договором оренди від 30.05.2007 в розмірі 11434243,27 грн, однак коли дана справа потрапила до Господарського суду Одеської області за підсудністю, позивач, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, просто надіслав суду і стороні відповідача інший варіант позову із таким предметом: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» суму боргу за договором оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019 в розмірі 11434 243,27 грн, і таку позовну заяву Господарський суд Одеської області мав залишити без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України;
-місцевий господарський суд ухвалою від 25.03.2025 безпідставно повернувся до стадії підготовчого провадження у справі №911/1065/24 та замінив судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням;
-договір оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019 є нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації права оренди, враховуючи, що його було укладено на строк більше ніж три роки;
-висновок експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 жодним чином не підтверджує заборгованості відповідача перед позивачем саме у розмірі 11434243,27 грн, оскільки акти наданих послуг №00000000002 від 31.01.2024, №00000000005 від 29.02.2024 та №00000000007 від 31.03.2024 не підписані та не погоджені відповідачем.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 справі №911/1065/24 - залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги є цілком формальними, надуманими на неспроможними, направлені на затягування розгляду справи з метою відтермінування погашення існуючої заборгованості за договором оренди у сумі 11434243,27 грн, від сплати якої відповідач ухиляється вже 1,5 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» також не погодилось із додатковим рішенням, у зв'язку з чим подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 48000,00 грн та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» про стягнення витрат на проведення судової економічної експертизи.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що витрати на проведення судової економічної експертизи не були вказані в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат при поданні позову, при цьому у заявленому клопотанні про відшкодування на корись позивача витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, останнім в порушення приписів частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України не доведено, з яких підстав такі витрати не були включені до попереднього орієнтованого розрахунку судових витрат. Крім того, на переконання апелянта, у місцевого господарського суду не було жодних підстав для прийняття в якості доказу відповідного висновку експерта, наданого позивачем зі спливом більше 7 місяців з моменту відкриття провадження у даній справі.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду позивач просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 справі №911/1065/24 - залишити без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що невключення до орієнтовного розрахунку судових витрат при поданні позову витрат на проведення судової економічної експертизи не виключає можливості задоволення заяви позивача про їх стягнення, а незгода відповідача з процесуальним рішенням суду про прийняття висновку експерта в якості доказу та заперечення щодо цього мало бути викладено в апеляційній скарзі на рішення суду по суті спору.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду 25.07.2025 (вх.№3144/25 від 25.07.2025).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - І.Г. Філінюка, суддів О.Ю. Аленіна О.Ю., Н.М. Принцевської, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №911/1065/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
06.08.2025 матеріали справи №916/1065/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24. Запропоновано учасникам справи протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншій стороні у справі в порядку частини другої статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи про їх право протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Також вказаною ухвалою апеляційного суду від 07.08.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 призначено на 25.11.2025 о 15:30 год.
01.09.2025 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 (вх.№3144/25/Д2 від 01.09.2025).
08.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24 (вх.№3635/25 від 08.09.2025).
Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення (вх.№3645/25 від 08.09.2025).
08.09.2025 від Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» надійшли заперечення (вх.№3635/25/Д1 від 08.09.2025) проти відкриття апеляційного провадження.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді І.Г. Філінюка та судді - члена колегії Н.М. Принцевської у відпустці та надходженням апеляційної скарги за вх.№3635/25, за розпорядженням керівника апарату суду №299 від 08.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1065/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 для розгляду справи №911/1065/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 справу №911/1065/24 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, С.В. Таран. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 призначено на 28.10.2025 о 12:00 год.
Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24. При цьому заперечення проти відкриття апеляційного провадження були відхилені з мотивів, наведених у цій ухвалі. Встановлено позивачу строк до 25.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Крім того, вказаною ухвалою суду від 11.09.2025 зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24 об'єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24 вирішено розглянути одночасно з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 у судовому засіданні 28.10.2025 о 12:00 год.
26.09.2025 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24 (вх.№3635/25/Д2 від 29.09.2025).
З огляду на тимчасову непрацездатність судді зі складу колегії суддів С.В. Таран, за розпорядженням керівника апарату суду №445 від 27.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1065/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №911/1065/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 прийнято справу №911/1065/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.
У судовому засіданні 28.10.2025, яке за клопотанням позивача проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав доводи, що викладені в апеляційних скаргах, та просив їх задовольнити. Представник позивача просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів на них, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2019 між Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» (орендодавцем) та Приватним акціонерним товариством «Нова Лінія» (орендарем) укладено договір оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 (надалі - договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає в оренду приміщення, визначене в розділі 1.3. (надалі за текстом - приміщення) орендарю на умовах цього договору, а орендар приймає в оренду від орендодавця приміщення, яке визначено в розділі 1.3. цього договору.
Відповідно до пункту 1.1 договору майно (приміщення, що передається в оренду) визначається як частина будівлі, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км. 462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса, включаючи будівлю та приміщення, як вони визначені в розділах 1.2. -1.3. цього договору.
Згідно пункту 1.2. договору будівля (А) приміського торгово-сервісного комплексу зі складськими приміщеннями розташована на земельній ділянці площею 3,348 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км. 462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса, витяг з ДЗК №НВ5103959972017 від 26.01.2017.
Пунктом 1.3. договору визначено, що загальна площа приміщення в будівлі (А), яку займає орендар, становить 18567 м.кв. Приміщення включає в себе наступне:
а)приміщення першого поверху, загальною площею 16094 кв.м;
б)приміщення другого поверху, загальною площею 2473 кв.м.
Вартість приміщення, з урахуванням його індексації та відновної вартості, складає 18280779 грн. Амортизаційні відрахування нараховуються та використовуються орендодавцем відповідно до чинного законодавства України, в т.ч. для відновлення приміщення.
Не передається в оренду розміщені у будівлі «А» приміщення №3 та №90, загальною площею 47 кв.м, згідно експлуатації приміщень технічного паспорту майна.
Цей договір укладено на строк 35 календарних місяців, починаючи з дати початку оренди з 21 квітня 2019 року до 20 березня (включно) 2022 року (надалі - «строк оренди»). Останній день строку оренди (20.03.2022) вважається датою припинення договору (надалі - дата припинення). По закінченню зазначеного строку оренди в 35 календарних місяців, орендар має пріоритетне, першочергове право на укладення даного договору на новий строк (на пролонгацію договору). Для використання цього права орендар за 60 календарних днів до дати припинення даного договору повідомляє орендодавця про своє бажання укласти даний договір оренди на новий строк (пролонгує договір) і надає орендодавцю проект договору/додаткової угоди до договору із зазначенням нового строку оренди. Орендодавець впродовж 30 днів з моменту отримання повідомлення від орендаря зобов'язується розглянути пропозицію орендаря та погодитися або відмовити в підписанні нового договору/додаткової угоди (пункт 2.1. договору).
За умовами пункту 2.2. договору строк оренди відраховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі майна (надалі - дата початку оренди).
У пункті 3.1. сторони погодили, що місячна оренда плата за предмет оренди (за приміщення) визначений в статті 1 цього договору (пункти 1.1, 1.2, 1.3) складає:
а)за оренду загальної площі першого поверху та адміністративних приміщень другого поверху будівлі - 128 грн без ПДВ за один квадратний метр х 16094 м2, що разом становить 2060032 грн без ПДВ;
б)за оренду загальної торгової площі другого поверху будівлі - 80 грн без ПДВ за один квадратний метр х 2473 кв.м, що разом становить 197840 грн без ПДВ.
Загальний місячний розмір орендної плати на день підписання договору становить 2257872 грн без ПДВ та сплачується не пізніше ніж до 10 числа кожного календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, або наступного дня, якщо цей день є неробочим днем («орендна плата»).
Зміна орендної плати в односторонньому порядку не допускається, окрім випадку, зазначеному у пункті 3.2. договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору орендодавець має безумовне право без додаткового узгодження з орендарем не більш, ніж один раз на рік, починаючи з 01.01.2020 (надалі - дата індексації орендної плати) переглянути розміри орендної плати, зазначені у розділі 3.1. договору в бік збільшення. При цьому коефіцієнт індексації орендної ставки дорівнює 75% від повного офіційного показника інфляції. Попереднє повідомлення про зміну орендної плати надається в останній календарний місяць поточного року. Повідомлення з розрахунком нової орендної ставки та орендної плати надається орендарю після оголошення офіційного індексу інфляції/дефляції, але не пізніше 25 січня. Таке повідомлення має містити детальний розрахунок зміненого розміру орендної плати. Сторони домовились, що в цьому випадку укладення додаткових угод не є необхідним. Орендар після отримання від орендодавця відповідного повідомлення з уточненням розрахунків зобов'язаний сплачувати орендну плату з урахуванням зазначеного у повідомленні рівня інфляції.
Пунктом 3.4. договору визначено, що окремо від орендної плати орендар сплачує орендодавцю витрати на сервісне та технічне обслуговування відповідно до розділу 3.5. цього договору та компенсує витрати на фактично спожиті комунальні послуги, нараховані відповідно до тарифів постачальних організацій.
Відповідно до пункту 3.5.1. договору орендар сплачує орендодавцю за послуги, пов'язані з утриманням, управлінням, забезпеченням, функціонуванням та ремонтом майна (надалі - витрати на сервісне, технічне обслуговування та експлуатацію). Витрати на таке обслуговування повинні базуватись на діючих ринкових цінах. Загальна ціна всіх послуг з операційного обслуговування дорівнює 187000 грн на місяць без ПДВ та сплачується не пізніше ніж до 07 числа кожного календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, або наступного дня, якщо цей день є неробочим днем (витрати на сервісне, технічне обслуговування та експлуатацію). Витрати на сервісне, технічне обслуговування та експлуатацію не включають плату за електроенергію, опалення, водопостачання, каналізацію (комунальні платежі) та мають сплачуватися, як це зазначено в пункті 3.5.2.
Орендодавець щомісячно, до 30 числа поточного місяця, готує та надає орендарю два примірника акту прийому-передачі сервісного обслуговування. Орендар протягом 2-х банківських днів у випадку відсутності зауважень, підписує зазначений акт. У разі не надання орендодавцем послуг, визначених у даному пункті договору, або надання послуг неналежної якості, орендар має право не підписувати акт до моменту усунення недоліків, про що письмово повідомляє орендодавця.
У пункті 3.5.3. договору передбачено, що рахунки за витрати на сервісне, технічне обслуговування та експлуатацію (окрім рахунків за послуги, замовлені орендарем самостійно та від свого імені, постачальниками яких є відмінні від орендодавця юридичні особи, рахунки за які безпосередньо виставляються орендарю) сплачуються авансовими платежами разом з орендними платежами (надалі - авансові платежі).
Згідно пункту 4.2. договору орендодавець виставляє авансові рахунки за оренду плату та авансові платежі та інші платежі (за винятком комунальних), якщо такі є, за цим договором не пізніше 30 дня календарного місяця, що передує місяцю, за який виставляються рахунки, або наступного робочого дня, якщо цей день місяця є неробочим днем.
У пункті 4.3. договору визначено, що орендар здійснює платежі орендодавцю шляхом банківського переказу на рахунок орендодавця, реквізити якого зазначаються орендодавцем в пункті 22 цього договору.
Договір може бути достроково припиненим за згодою сторін (пункт 9.1. договору).
У пункті 21.3. договору сторони передбачили, що відносини за цим договором регулюються цим договором і законодавством України, при цьому положення Закону України «Про оренду державного і комунального майна» до зазначених відносин не застосовуються. Оренда за цим договором у розумінні Податкового кодексу України є оперативним лізингом (орендою). Цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
21.04.2019 між сторонами складено акт прийому-передачі майна, який є додатком №1 до договору №21-04 від 21.04.2019, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 18567 кв.м, яке включає в себе:
а)приміщення першого поверху, загальною площею 16094 кв.м;
б)приміщення другого поверху, загальною площею 2473 кв.м,
що знаходяться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км.462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса.
Майно передано із зауваженням сторін стосовно невиконання деяких пунктів приписів ДСНС України.
Також 21.04.2019 сторонами складено та підписано акт прийому - передачі прилеглої території, який є додатком №2 до договору №21-04 від 21.04.2019, відповідно до пункту 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв асфальтовану прилеглу територію, загальною площею 18000 кв.м згідно плану, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км.462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса.
Додатковою угодою від 06.04.2020 до договору оренди №21-04 від 21.04.2019 сторони домовились внести зміни до договору, доповнивши його новим пунктом 3.1.1. наступного змісту:
« 3.1.1. Сторони встановлюють наступний порядок сплати орендарем орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.05.2020 включно:
3.1.1.1. 50% від загального місячного розміру орендної плати, передбаченого пунктом 3.1. договору, сплачується орендарем не пізніше ніж до 10 (десятого) числа кожного календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, або наступного дня, якщо цей день є неробочим днем.
3.1.1.2. 50% від загального місячного розміру орендної плати, передбаченого пунктом 3.1. договору, сплачується орендарем рівними частинами протягом 6 календарних місяців, починаючи з 01.08.2020 та до 31.01.2021 (включно).
При цьому будь-які штрафні санкції за порушення строків сплати орендарем орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.05.2020, в т.ч. передбачені пунктом 4.1. договору, до орендаря не застосовуються.
Сплата орендарем орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.05.2020 у порядку, передбаченому пунктом 3.1.1. договору, не може вважатися випадком невиконання для орендаря у розумінні пункту 9.3. договору та не є підставою для розірвання договору з ініціативи орендодавця та сплати штрафу у порядку, передбаченому пунктом 9.3.4. договору».
02.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №21-04 від 21.04.2019, якою в преамбулі та в тексі договору назву Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» в усіх відмінках змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» у зв'язку з припиненням Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» шляхом його перетворення на Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1», яке є правонаступником прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія», а також в розділі 22 викладено реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1».
Додатковою угодою від 26.09.2023 до договору оренди №21-04 від 21.04.2019 внесено зміни до вказаного договору, а саме, доповнено пункт 3.1. договору підпунктом (в) наступного змісту: «На період з 01.09.2023 по 31.12.2023 надається додаткова знижка на орендні платежі. Місячний розмір орендної плати у зазначений період складає 1297917 грн без урахування ПДВ. Базисом для розрахунку знижки є місячна орендна плата на 2023 рік у розмірі 3113734,24 грн без урахування ПДВ, яка є основною для розрахунку орендних платежів на 2024 рік». Пункт 6 договору доповнено підпунктом 6.3. наступного змісту: «У період з 01.09.2023 по 31.12.2023 орендодавець не проводить жодних капітальних ремонтних робіт будівель/споруд та їх елементів, обладнання, прилеглої території, за винятком регламентних робіт сервісного обслуговування систем пожежогасіння та пожежної сигналізації, ліфтів та ескалаторів.
У пункті 3 додаткової угоди від 26.09.2023 до договору оренди №21-04 від 21.04.2019 визначено, що вона набирає чинності з 01.09.2023 та є невід'ємною частиною договору з моменту підписання та скріплення печатками сторін.
В матеріалах справи містяться виставлені на виконання умов договору оренди №21-04 від 21.04.2019 рахунки на оплату та платіжні інструкції щодо здійснення відповідачем оплат цих рахунків, зокрема за орендну плату, сервісне обслуговування та комунальні послуги, що надавались відповідачу на об'єкті оренди у період за 2022-2023 роки.
18.01.2024 між Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» (орендарем) укладено додаткову угоду про зміну умов договору оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019, згідно якої у зв'язку з досягненням згоди про припинення договору, сторони погодились внести відповідні зміни до договору, а саме, пункт 2.1. договору викласти у наступній редакції: « 2.1 Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє по 31 березня 2024 року (останній день оренди)».
Також у пункті 2 вказаної додаткової угоди сторонами узгоджено, що орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю та вивезти всі свої товари не пізніше 31.03.2024. За таких умов, орендарю надаються ще 7 додаткових календарних днів на вивіз свого обладнання. При цьому, з 01.04.2024 приміщення переходять під контроль та охорону орендодавця.
29.03.2024 за результатами обстеження представниками позивача технічного стану майна, переданого в оренду згідно договору оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019, - будівлі торгово-складського комплексу Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (Нова Лінія) складено акт №01 від 29.03.2024, підписаний директором відповідача із зауваженнями.
31.03.2024 між сторонами складено акт прийому-передачі майна, який є додатком №3 до договору оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно загальною площею 18567кв.м, яке включає в себе:
а)приміщення першого поверху, загальною площею 16094 кв.м;
б)приміщення другого поверху, загальною площею 2473 кв.м,
що знаходяться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км.462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса.
Майно передано із урахуванням зауваження про пошкодження майна, яке зафіксовано актом №01 від 29.03.2024 обстеження технічного стану майна, переданого в оренду згідно договору.
Також 31.03.2024 сторони склали акт прийому-передачі прилеглої території, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв асфальтовану прилеглу територію, загальною площею 18000 кв.м згідно плану, наведеному у вказаному акті, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км.462+828 (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса.
З боку відповідача вказані акти повернення майна та прилеглої території від 31.03.2024 підписані генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» Ковтун П.О. та скріплений печаткою відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сформовано акти наданих послуг за січень -березень 2024 року, а саме: акт наданих послуг №2 від 31.01.2024 на суму 3736481,09 грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за січень 2024 року; акт наданих послуг №5 від 29.02.2024 на суму 3736481,09грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за лютий 2024 року; акт наданих послуг №7 від 31.03.2024 на суму 3736481,09грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за березень 2024 року, а також акт надання послуг №8 від 31.03.2024 на суму 224400,00 грн, у тому числі ПДВ 37400,00 грн за сервісне обслуговування за березень 2024 року, та сформовано рахунки на оплату за вказаний період.
Позивач вказує, що відповідачем не була здійснена оплата орендних платежів за січень 2024 року - березень 2024 року у загальній сумі 11209443,27 грн та оплата сервісних платежів за березень 2024 року у сумі 224800,00 грн, у зв'язку з чим 27.03.2024 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості з оренди та заборгованості з оплати сервісних послуг на суму 11434243,27 грн, водночас несплата відповідачем заявленої до стягнення суми стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано складений на його замовлення для подання в якості доказу у даній справі висновок експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 за результатами проведення судової економічної експертизи. Вказаний висновок був складений атестованим судовим експертом Ковбич Т.М., свідоцтва № 45-22/П, 6-22/П, 47-22/П від 22.02.2022 видані Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, яка внесена до Реєстру атестованих судових експертів, є кандидатом економічних наук та має кваліфікацію судового експерта зі спеціальностей 11.1, 11.2, 11.3, та експертної роботи - 2000 року.
На вирішення експерта замовником було постановлено наступне питання:
«В якій сумі підтверджується документально розмір заборгованості орендаря - ТОВ «НОВА ЛІНІЯ-1» (код ЄДРПОУ 30728887) перед орендодавцем - ДП «МЕГАТРАНС-2» (код ЄДРПОУ 40605906) за договором оренди №21-04 приміщень торгово-сервісного комплексу від 21.04.2019р. станом на 31.03.2024 ?»
За наслідками проведеного експертного дослідження, аналізу наданих Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» первинних документів: договору оренди №2104 від 21.04.2019 з усіма додатковими угодами до нього; актів приймання-передачі майна від 21.04.2019 та актів повернення майна від 31.03.2024; актів наданих послуг, які включають в себе послуги з оренди, сервісні та комунальні послуги; рахунки на оплату, виписані Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2»; виписки з банківських рахунків Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2»; податкових накладних з податку на додану вартість; податкових декларацій з ПДВ та додатків до них; оборотно-сальдових відомостей по рахункам 361, 311, 55 та картки рахунку 361/контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ-1» за період з квітня 2019 по квітень 2024 р. включно, експерт дійшов наступного висновку:
«Станом на 31.03.2024 р. розмір заборгованості Орендаря - ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1» (код ЄДРПОУ 30728887) перед Орендодавцем - ДП «МЕГАТРАНС-2» (код ЄДРПОУ 40605906) за договором оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019 документально підтверджується у загальній сумі 12601046,08 грн з урахуванням ПДВ».
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо суті спору
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №21-04 від 21.04.2019 є договором найму (оренди) майна.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, договір оренди №21-04 від 21.04.2019 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
За умовами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Колегія суддів зауважує, що законодавцем не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Водночас істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.10.2019 у справі №902/862/15.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії останнього.
Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 21.10.2019 у справі №902/862/15 та від 02.07.2019 у справі №906/742/18.
Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, вказаний договір припиняється.
Колегія суддів вбачає, що у пункті 2.1. договору №21-04 від 21.04.2019, визначено, що його укладено на строк 35 календарних місяців, починаючи з дати початку оренди з 21 квітня 2019 року до 20 березня (включно) 2022 року. Останній день строку оренди (20.03.2022) вважається датою припинення договору.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» відповідного повідомлення про припинення договору оренди №21-04 від 21.04.2019 у зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений, а відтак, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, вказаний договір було продовжено на той самий строк (на 35 місяців), а саме: до 22.02.2025 року.
Крім того, той факт, що договір оренди №21-04 від 21.04.2019 було продовжено після спливу строку, на який його було укладено, підтверджується наявними в матеріалах справи виставленими на виконання умов договору оренди №21-04 від 21.04.2019 рахунками на оплату та платіжними інструкціями щодо здійснення відповідачем оплат цих рахунків, зокрема за орендну плату, сервісне обслуговування та комунальні послуги, що надавались відповідачу на об'єкті оренди у період за 2022-2023 роки.
Водночас, 18.01.2024 між Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» було укладено додаткову угоду про зміну умов договору оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019, згідно якої у зв'язку з досягненням згоди про припинення договору, сторони погодились внести відповідні зміни до договору, а саме пункт 2.1. договору викласти у наступній редакції: « 2.1. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє по 31 березня 2024 року (останній день оренди)».
Отже, вказаною додатковою угодою сторони вирішили припинити дію поновленого договору оренди з 31.03.2024 (останній день оренди).
Крім того, 31.03.2024 між сторонами складено акт прийому-передачі майна, який є додатком №3 до договору оренди №21-04 від 21.04.2019, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно, загальною площею 18567 кв.м, яке включає в себе: а)приміщення першого поверху, загальною площею 16094 кв.м; б)приміщення другого поверху, загальною площею 2473 кв.м, що знаходяться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, с/р Усатівська, км.462+828 м (праворуч) автодороги М-05 Київ-Одеса.
З боку відповідача вказаний акт повернення майна від 31.03.2024 підписаний генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» Ковтун П.О. та скріплений печаткою відповідача.
При цьому доводи скаржника про те, що договір оренди №21-04 від 21.04.2019 є нікчемним через відсутність його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права оренди колегія суддів не приймає до уваги, оскільки нормами чинного законодавства (статті 793, 794 Цивільного кодексу України) визначено обов'язок нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна та державної реєстрації права користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, у випадку укладення договору на строк більше трьох років, водночас спірний договір оренди сторонами укладено на строк, який не перевищував три роки, а саме, на 35 місяців, та в подальшому пролонговано на той самий строк. Крім того, в пункті 21.3. укладеного між сторонами договору оренди сторони погодили, що він не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, при цьому доказів звернення сторін до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять, а відтак, в силу статті 204 Цивільного кодексу України вказаний правочин є правомірним, та припинився 31.03.2024 внаслідок його розірвання.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договору оренди №21-04 від 21.04.2019 було сформовано акти наданих послуг за січень - березень 2024 року на загальну суму 11209443,27 грн, а саме: акт наданих послуг №2 від 31.01.2024 на суму 3736481,09 грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за січень 2024 року; акт наданих послуг №5 від 29.02.2024 на суму 3736481,09 грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за лютий 2024 року; акт наданих послуг №7 від 31.03.2024 на суму 3736481,09 грн, у тому числі 622746,85 грн ПДВ, за оренду приміщень торгово-сервісного комплексу за березень 2024 року, а також акт надання послуг №8 від 31.03.2024 на суму 224400,00 грн, у тому числі ПДВ 37400,00 грн за сервісне обслуговування за березень 2024 року, та сформовано рахунки на оплату за вказані періоди.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Доказів проведення відповідачем оплати орендної плати за період з січня по березень 2024 року у розмірі 11209443,27 грн, а також докази оплати вартості послуг за сервісне обслуговування за березень 2024 року у розмірі 224800,00 грн матеріали справи не містять.
Водночас, в матеріалах справи міститься висновок економічної експертизи №SE/02/2502-01 від 25.02.2025, складений на замовлення позивача, з якого вбачається, що експертом за результатами проведення економічної експертизи встановлено, що заборгованість відповідача станом на 31.03.2024 є навіть більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме, встановлено, що станом на 31.03.2024 розмір заборгованості орендаря - ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1» (код ЄДРПОУ 30728887) перед орендодавцем - ДП «МЕГАТРАНС-2» (код ЄДРПОУ 40605906) за договором оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019 документально підтверджується у загальній сумі 12601046,08 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно із Законом України «Про судову експертизу» експертне дослідження проведено атестованим судовим експертом Ковбич Т.М., свідоцтва № 45-22/П, 6-22/П, 47-22/П від 22.02.2022 видані Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, яка внесена до Реєстру атестованих судових експертів, є кандидатом економічних наук та має кваліфікацію судового експерта зі спеціальностей 11.1, 11.2, 11.3, та експертної роботи - 2000 року. Висновок експерта підготовлено для подання до суду у даній справі, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу України.
При цьому, відповідач не надав будь-яких доказів на спростування висновку, зробленого експертом за наслідками проведення експертизи у економічній сфері.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем наявності заборгованості відповідача за договором оренди №21-04 від 21.04.2019 у заявленій позивачем до стягнення сумі у розмірі 11434243,27 грн та задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня по березень 2024 року у сумі 11209443,27 грн, а також вартості послуг за сервісне обслуговування за березень 2024 року у розмірі 224800,00 грн.
Посилання скаржника на те, що акти наданих послуг за спірний період не підписані та не погоджені відповідачем, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ухилення відповідача від підписання актів наданих послуг, які в розумінні норм чинного законодавства є первинними документами, жодним чином не свідчить про те, відповідач не користувався орендованим приміщенням у спірний період і ніяким чином не звільняє його від сплати орендної плати та компенсаційних платежів за цей період.
Стосовно доводів апелянта про безпідставне повернення місцевим господарським судом ухвалою від 25.03.2025 до стадії підготовчого провадження у справі №911/1065/24 та заміни судового засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням, а також про безпідставне врахування судом наданого позивачем висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №923/525/20.
З урахуванням наведених правових висновків та враховуючи, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наявності певних вагомих обставин судом може бути прийняте рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, а саме, для вирішення питання про долучення до матеріалів справи доказу - висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 за результатами проведення судової економічної експертизи, що не порушило жодних процесуальних принципів, зокрема і принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та надало можливість місцевому господарському суду дослідити у сукупності усі докази, які мають значення для встановлення обставин наявності/відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди №21-04 від 21.04.2019.
Також не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи апелянта про те, що позивач до початку розгляду справи Господарським судом Одеської області заявив позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 30.05.2007, а в подальшому, коли дана справа потрапила до Господарського суду Одеської області за підсудністю, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, надіслав суду і стороні відповідача правильний варіант позову із предметом позову про стягнення з відповідача суми боргу за договором оренди №21-04 від 21.04.2019, яку Господарський суд Одеської області мав залишити без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зі змісту позовної заяви, яка була подана спочатку до Господарського суду Київської області, вбачається, що вона стосувалась саме договору оренди приміщень торгово-сервісного комплексу №21-04 від 21.04.2019, при цьому в її резолютивній частині допущено помилку щодо зазначення договору оренди від 30.05.2007, водночас у подальшому позивачем було усунено вказану помилку шляхом направлення до суду на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 05.08.2024 заяви про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою з вірною редакцію позовних вимог, за результатами розгляду якої судом було відкрито провадження у справі ухвалою суду від 12.08.2024, про що не заперечував відповідач.
Щодо додаткового рішення
Як вже зазналось, 03.07.2025 до суду першої інстанції від Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» судових витрат в сумі 219513,65 грн, з яких: 171513,65 грн - витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та 48000 грн - витрати на проведення судової економічної експертизи.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» від 03.07.2025 за вх.№ 2-1030/25 про розподіл судових витрат у справі №911/1065/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 48 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 було повністю задоволено позов Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2», в тому числі стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 171 513,65 грн, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача в частині стягнення судового збору, водночас зазначив про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат за отримання висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 у розмірі 48000,00 грн, оскільки вказаний висновок був виконаний на замовлення позивача та долучений судом до матеріалів справи, як доказ, що має значення для даної справи.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує додаткове рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення заяви Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» про розподіл судових витрат у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за отримання висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 у розмірі 48000,00 грн, апеляційний перегляд додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача судового збору у сумі 171513,65 грн Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частинами першою, другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
Судова експертиза повинна призначатися судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина четверта статті 127 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За положеннями пункту 1 частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Вказане узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані із встановленням наявності/відсутності заборгованості відповідача за договором оренди №21-04 від 21.04.2019 та визначення її розміру, в свою чергу, питання, винесені позивачем на розгляд експерта, та відповідні висновки безпосередньо стосувалися доказування обставин, які відносяться до предмету спору. Поряд з цим, висновки, викладені у висновку експерта №SE/02/2502-01 від 25.02.2025, були покладені місцевим господарським судом в основу прийнятого у даній справі рішення.
За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з рішення по суті спору вбачається, що саме врахування висновку економічної експертизи №SE/02/2502-01 від 25.02.2025, як доказу у справі, послугувало підставою для задоволення позовних вимог, і що наданий позивачем висновок експертизи вплинув на результат вирішення даного спору, відповідно, понесені витрати були необхідними, невідворотними та безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування понесення витрат на оплату висновку №SE/02/2502-01 від 25.02.2025 позивачем подано договір про надання послуг №SE/02/2502-01 від 06.02.2025, укладений між Дочірнім підприємства «МЕГАТРАНС-2» (замовником) та Фізичною особою підприємцем Ковбич Тетяною Михайлівною (виконавцем), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню експертного дослідження, а саме: проведення судової експертизи та надання (складення) висновку експерта в рамках господарської справи №911/1065/24 за позовом Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1», яка перебуває у провадженні Господарського суду Одеської області, у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що після надання послуг, передбачених цим договором, виконавець надає замовнику належно оформлені висновок експерта та акт приймання- передачі наданих послуг.
Згідно пункту 5.1. договору встановлюються такі строки надання послуг по цьому договору: початок надання послуг - 10.02.2025; закінчення надання послуг - 27.02.2025.
Відповідно до пункту 6.1. договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю наступну винагороду у розмірі 48000,00 грн без ПДВ.
Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату №SE/02/2502-01 від 06.02.2025 до договору на надання послуг №SE/02/2502-01 від 06.02.2025 на суму 48000,00 грн, платіжну інструкцію №2 від 06.02.2025 про сплату позивачем на рахунок Фізичної особи підприємця Ковбич Тетяни Михайлівни 48000,00 грн із призначенням платежу: попередня оплата за послуги з проведення судової економічної експертизи згідно з договором №SE/02/2502-01 від 06.02.2025 про надання послуг, а також акт здачі-приймання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 26.02.2025
За таких обставин, зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи, які підтверджені останнім належними та допустимими доказами, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 48000,00 грн.
Доводи апелянта про те, що витрати на проведення судової економічної експертизи не були вказані позивачем в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат при поданні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, по-перше, відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже положення частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначають лише право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат у випадку неподання стороною попереднього розрахунку, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. По-друге, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяві долучено попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, в якому зазначено лише про понесення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 171513,65 грн, враховуючи, що необхідність замовлення висновку економічної експертизи виникла у позивача вже в ході розгляду справи.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Також колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги на нього.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду покладаються на апелянта. Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення колегія суддів зазначає, що оскільки при поданні апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачувався скаржником з огляду на відсутність підстав для цього, відповідно, розподіл судового збору апеляційним судом за відповідною апеляційною скаргою не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі № 911/1065/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 30.10.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін