Провадження № 11-сс/821/511/25 Справа № 711/5766/25 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
скаржника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на постанову слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2025 року, якою відмовлено засудженому ОСОБА_7 у поновленні строку на оскарження постанови слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи та відмовлено у розгляді за його скаргою, -
ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 25.06.2025 року, в якій просив:
- скасувати постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року у кримінальній справі № 16044 про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Смілянського МРВ УМВС України за фактом перевищення службових повноважень у зв'язку з відсутністю в їх діях складу будь якого злочину, поновивши процесуальний строк на подання скарги;
- зобов'язати прокурора Черкаської обласної прокуратури протягом 24 годин внести відомості до ЄРДР за ознаками ч. 2 ст. 365 та ст. 127 КК України та розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09.07.2025 ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2025 скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для виконання положень ст.ст. 306, 307 КПК України та вирішення вказаного питання відповідно до розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України».
Постановою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2025 року відмовлено засудженому ОСОБА_7 у поновленні строку на оскарження постанови слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи. У розгляді скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи, відмовлено.
Не погодившись з постановою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову слідчого судді скасувати, поновити строк на оскарження постанови старшого слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996, направити матеріали для продовження розгляду скарги по суті.
Скаржник вказує, що відповідно до змісту ухвали Черкаського апеляційного суду від 09.07.2025, місцевий суд був зобов'язаний продовжити розгляд скарги ОСОБА_7 для виконання положень ст. 306-307 КПК України з урахуванням розділу XI «Перехідні положення».
ОСОБА_7 також зазначив, що слідчий прокуратури, винісши постанову від 24.10.1996, не виконав свій обов'язок надіслати копію ні прокурору області, ні заявнику, порушивши вимоги ст. 99, 99-1 КПК 1960 року, чим фактично вивів своє рішення з-під законного прокурорського контролю.
Крім того, прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні не спростував факту невручення копії постанови заявнику та не подав жодного доказу належного повідомлення - відмітки, реєстру чи поштового повідомлення. Відтак, юридичний момент початку перебігу строку не доведений органом державної влади. Посилання прокурора на «неодноразове ознайомлення» заявника з матеріалами справи № 2-41/97 не є правовою підставою для відмови у поновленні строку, оскільки згідно зі ст. 236-1 КПК 1960 року, строк оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи обчислюється з дня одержання копії постанови заявником, а не з моменту можливого ознайомлення з іншими документами.
Вважає, що без установленого факту належного повідомлення заявника строк не почався. Відповідно, суд не мав права відмовити у його поновленні. Тягар доказування повідомлення лежить на державному органі, який прийняв постанову.
В судовому засіданні ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу слідчого судді та направити скаргу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, скаржника ОСОБА_7 та думку прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Мотивами скарги є те, що під час затримання ОСОБА_7 на пероні вокзалу працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були нанесені 3-4 удари ПР-74 по спині, про що ним було зазначено під час допиту. За результатами проведення судово-медичної експертизи було зафіксовано синці, що могли бути спричинені гумовою палицею. Проте, без проведення належної службової перевірки, та визнання нанесення ударів свідками ОСОБА_11 , постановою слідчого 24.10.1996 у порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Смілянського РВ УМВС України за фактом перевищення службових повноважень було відмовлено у зв'язку з відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину.
На думку скаржника, вказана вище постанова нині підлягає перегляду за правилами ст. 303-307 КПК 2012 року, а копія оскаржуваної постанови вручена йому не була і фактично зі змістом постанови він ознайомився вперше лише 19.06.2025 року, під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, а тому вважає, що строк оскарження почався саме з цієї дати. Він не має юридичної освіти і без належного доступу до матеріалів об'єктивно не міг знати про наявність цієї постанови та можливі шляхи оскарження. Вважає, що строк на подання скарги був пропущений з поважних та непереборних причин.
У зв'язку з чим просив слідчого суддю:
- скасувати постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року у кримінальній справі № 16044 про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Смілянського РВ УМВС України за фактом перевищення службових повноважень у зв'язку з відсутністю в їх діях складу будь якого злочину, поновивши процесуальний строк на подання скарги;
- зобов'язати прокурора Черкаської обласної прокуратури протягом 24 годин внести відомості до ЄРДР за ознаками ч. 2 ст. 365 та ст.127 КК України та розпочати досудове розслідування.
Так, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року спершу було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи з тих підстав, що скарга не містить вимог, які могли б бути предметом оскарження згідно ч. 1 ст. 303 КПК України ( в редакції 2012 року).
Проте, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09.07.2025 вказану ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2025 було скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для виконання положень ст. ст. 306, 307 КПК України та вирішення вказаного питання відповідно до розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України».
Відмовляючи ОСОБА_7 у поновленні строку на оскарження постанови слідчого прокуратури від 24.10.1996, слідчий суддя вказав, що жодних інших обставин, які б об'єктивно перешкоджали ОСОБА_7 протягом тривалого часу з моменту внесення відповідних змін до Кримінального-процесуального законодавства України 1960, які надавали право засудженому на оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи з урахуванням, що з часу винесення оскаржуваної постанови пройшло 29 років, а також про наявність інших поважних причин, які б перешкоджали останньому звернутися з відповідної скаргою, заявником не наведено.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
Виходячи з положень ст. ст. 22, 26 КПК України на особу, яка подає скаргу, покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею факту того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді, скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, рішення, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.
У рішенні в справі «Пономарьов проти України» Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року зроблено висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Разом з тим, якщо строк на ординарне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
В обґрунтування вимоги щодо поновлення строку на подання скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 24 жовтня 1996 року про відмову в порушенні кримінальної справи скаржником зазначено, що фактично з оскаржуваною ним постановою він ознайомився лише 19.06.2025, про що надав копії розписок за його підписом датованих 18.06.2025 та 19.06.2025 року про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 2-41/97, тому, на думку скаржника, строк на оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи почався саме з цієї дати.
Разом з тим, слідчим суддею буди витребувані матеріали кримінальної справи з Черкаського апеляційного суду та досліджені під час розгляду скарги ОСОБА_7 , і встановлено, що том І кримінальної справи (а.с.156) містить в собі постанову слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996 про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Смілянського РВ УМВС України за фактом перевищення службових повноважень у зв'язку з відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину.
Згідно з протоколом про пред'явлення матеріалів справи від 03.07.1997 року вбачається, що в період з 03 липня 1997 року по 07 липня 1997 року обвинуваченого ОСОБА_7 було ознайомлено з матеріалами справи за його обвинуваченням, в тому числі і з томом І, який, як було зазначено вище, містив в собі оскаржувану на даний час постанову слідчого, про що свідчить письмове підтвердження обвинуваченого, написане ним власноруч у вказаному протоколі (том 6, а.с.14).
Крім того відповідно до листа судді апеляційного суду Черкаської області від 22.12.2003 (том 7 а.с.157) щодо розгляду клопотання засудженого ОСОБА_7 на ознайомлення з матеріалами справи, останнього повідомлено про відмову у задоволенні клопотання з підстав наявності у справі протоколів та інших даних про його ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі, а також те, що при судовому розгляді за його участі також ретельно вивчались всі матеріали справи.
Також, на думку слідчого судді, про обізнаність скаржника про наявність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та ознайомлення з її змістом свідчать розписки останнього про ознайомлення з матеріалами справи датовані 20.03.2015, 27.03.2015, 31.03.2015, 01.04.2015, 02.04.2015, 14.04.2015, 21.04.2015, 29.04.2015 (том 9 а.с. 195-202).
Сукупність вказаних обставин, свідчить про неспроможність тверджень скаржника щодо перебування до 18 вересня 2025 року, тобто до ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи 2-41/97, у невіданні відносно наявності постанови слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996 про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Смілянського РВ УМВС України за фактом перевищення службових повноважень у зв'язку з відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину та не ознайомлення останнього з її змістом.
Крім того, апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_7 з постановою слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996 був обізнаний протягом усього розгляду кримінальної справи по суті, а також під час розгляду його скарг на постанови слідчих про закриття кримінального провадження, оскільки вказане підтверджено, зокрема, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.10.2015, якою розглядалася скарга ОСОБА_7 на постанову від 30 вересня 2015 року слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області юриста 1 класу ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження №42015250000000253 внесеного 30.07.2015 року до ЄРДР, та зазначено: «Таким чином, слідчий суддя вважає немає необхідності проведення з тих же підстав повторної перевірки доводам ОСОБА_7 щодо застосовування стосовно нього фізичного насильства та позбавлення його права на захист надана слідчими під час винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.10.1996 та винесенні постанови про закриття кримінального провадження від 08.10.2013, апеляційним судом Черкаської області при перевірці останнього рішення, при постановленні Черкаським обласним судом вироку від 19.12.1997 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відповідно до якого спростовано доводи ОСОБА_7 про застосування відносно нього фізичного насильства та встановлено відсутність фактів порушення права на захист останнього, а також Верховним Судом України, яким указаний вирок залишено без змін».
Також ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2020, колегією суддів зроблено висновок «що слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що правова оцінка доводів ОСОБА_7 , щодо застосовування стосовно нього фізичного насильства та позбавлення його права на захист надана слідчими під час винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.10.1996 та винесенні постанови про закриття кримінального провадження від 08.10.2013, апеляційним судом Черкаської області при перевірці останнього рішення, при постановленні Черкаським обласним судом вироку від 19.12.1997 відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відповідно до якого спростовано доводи ОСОБА_7 про застосування відносно нього фізичного насильства, та встановлено відсутність фактів порушення права на захист останнього, а також Верховним Судом України, яким указаний вирок залишено без змін».
Отже, з указаних вище рішень судів вбачається, що ОСОБА_7 досить тривалий час обізнаний про постанову слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996, оскільки скаржник неодноразово вже звертався до слідчих суддів зі скаргами з приводу подій, які відбулися під час його затримання, допиту, тощо у 1996 році.
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя в повній мірі виконав вимоги кримінально-процесуального законодавства, дослідив матеріали кримінальної справи, та дійшов вірного висновку про відмову у поновленні процесуального строку на оскарження постанови слідчого прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 24.10.1996.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що сама лише незгода скаржника з правильністю висновків слідчого судді не може бути підставою для скасування відповідної ухвали в порядку апеляційного перегляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2025 року є обґрунтованою та вмотивованою. Підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: