Номер провадження 22-ц/821/1800/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/5316/25 Категорія: 311020000 Пономар В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
29 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 09.08.2019 його прийнято на посаду завідувача насінницької Золотоніської сортодослідної станції вказаного підприємства. Починаючи з 2021 року, відповідач припинив виплату йому заробітної плати та не надав щорічної відпустки. Неодноразові звернення позивача щодо припинення трудових відносин і проведення розрахунку залишались без відповіді.
14.02.2022 ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву про розірвання трудового договору на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України. Лише 21.01.2025 позивач отримав трудову книжку, наказ про звільнення від 26.01.2022 та довідку про нараховані виплати. Він дізнався, що був звільнений за згодою сторін на підставі ч. 1 п. 1 ст. 36 КЗпП України. Повний розрахунок при звільненні своєчасно не був проведений.
Станом на день звільнення заборгованість по заробітній платі складала 84 000,00 грн., а компенсація за невикористану відпустку - 18 162,48 грн. Після сплати податків у розмірі 19,5%, сума боргу склала 83 495,75 грн., з яких після часткових виплат залишилось несплачено 30 457,28 грн.
Позивач також заявив вимогу про стягнення:
- 21 000,00 грн. - матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до колективного договору;
- 84 945,92 грн. - компенсації за затримку проведення остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України;
- 171 550,94 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що, на думку позивача, тривав до моменту фактичного отримання наказу про звільнення.
Загалом позивач просив стягнути 307 954,14 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 30 457,28 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.01.2022 до 20.01.2023 в сумі 84 945,92 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Стягнуто з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач просив стягнути з відповідача 30 457,28 грн., що відповідає сумі заборгованості, яка зазначена у довідці ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 20.03.2023. Відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які спростовували доводи позивача та розмір цієї заборгованості.
Суд прийшов до висновку, що за період з 27.01.2022 до 19.07.2022, що становить 123 робочих днів, середній заробіток дорівнює 40 813,86 грн.; за період з 20.07.2022 до 20.01.2023, що складає 133 робочих дні, середній заробіток становить 44 132,06 грн., а всього розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який належить стягнути з відповідача на користь позивача, становить 84 945,92 грн.. Це є співмірним з періодом затримки виплати заробітної плати позивача, її розміром та відсутністю безпідставного зволікання позивача зі звернення до суду з даним позовом, щоб покладало на відповідача надмірний та непосильний тягар відповідальності за порушене трудове право позивача.
Як убачається із матеріалів справи, останнім днем роботи позивача є 26.01.2022, саме на цю дату видано наказ про звільнення. Позивач надав копію заяву про звільнення за лютий 2022 року, однак доказів, що з цього часу і до січня 2025 року він активно звертався до роботодавця із вимогами про видачу трудової книжки або намагався її одержати іншим чином, суду не надано.
Згідно з копією трек-номеру поштового відправлення, трудову книжку позивачу було направлено лише в січні 2025 року, однак відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про неможливість позивача її отримати раніше, зокрема, через особисте звернення або офіційне письмове повідомлення роботодавця щодо її видачі.
Отже, відсутні правові підстави вважати, що затримка у видачі трудової книжки мала причинно-наслідковий зв'язок з вимушеним прогулом, а також відсутні обставини, які б свідчили про вину роботодавця у тому, що позивач не мав можливості працевлаштуватися.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України задоволенню не підлягають.
Щодо вирішення вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, то у матеріалах справи відсутні докази про прийняття роботодавцем рішення щодо надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Водночас відповідач нарахував позивачу компенсацію за невикористану відпустку. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення.
Позивачем не подано жодних доказів існування договірних зобов'язань між відповідачем і ТОВ «Олімп», за якими останнє зобов'язане здійснювати виплату саме ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вказав, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Просив рішення скасувати оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 171550,94 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом 2022 - 2023 року він неодноразово просив працівників відділу кадрів вирішити питання про його звільнення, здійснити з ним розрахунок та повернути трудову книжку.
Тільки 21 січня 2025 року йому стало відомо про те, що 26 січня 2022 року на підставі Наказу №23-к/тр його було звільнено на підставі ч. 1 п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін у відповідності до раніше подано однієї із заяв. Про факт прийняття наказу про звільнення, про нараховані суми належні при звільненні роботодавець його не повідомив та не здійснив повний розрахунок у встановлений законом строк.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судове рішення оскаржене позивачем лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому перегляд в апеляційній інстанції підлягає судове рішення саме у даній частині.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , з 12.09.2019 працював на посаді завідувача насінницької Золотоніської сортодослідної станції Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», що підтверджується наказом від 09.08.2019 № 104-к/тр.
Наказом від 26.01.2022 його звільнено з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін. Цим же наказом централізовану бухгалтерію зобов'язано провести розрахунок при звільненні, у тому числі виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 24 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки та 7 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за період роботи з 12.08.2019 до 11.08.2020; 24 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки та 7 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за період роботи з 12.08.2020 до 11.08.2021; 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та 3 календарні дні невикористаної додаткової відпустки за період роботи з 12.08.2021 до 11.08.2022, всього 76 календарних днів.
Відповідно до довідки ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 20.03.2023 ОСОБА_1 працював на посаді завідувача дільниці з 13.08.2019 до 26.01.2022. Заборгованість із заробітної плати на 01.02.2021 становила 22 287,47 грн.; нараховано дохід за період з 01.02.2021 до 26.01.2022 в розмірі 102 162,48 грн. В січні 2022 року нараховано заробітну плату за січень 2022 року - 6 400,00 грн., компенсацію невикористаної відпустки - 18 162,48 грн., податок на доходи фізичних осіб за період з 01.02.2021 до 26.01.2022 - 18 389,25 грн., військовий збір - 1 532,44 грн., виплачено доходу за період з 01.02.2021 до 26.01.2022 - 74 070,98 грн., заборгованість із виплати заробітної плати - 30 457,28 грн.
Згідно з штатним розписом ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» посадовий оклад завідувача дільниці з 01.12.2021 становить 7 600,00 грн.
Відповідно до п. 5.1.4 колективного договору на 2019-2021 роки між ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та первинною профспілковою організацією державного підприємства адміністрація зобов'язана надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівників при наданні щорічної основної відпустки терміном не менше 14 календарних дні у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів зазначає, що позивач повинен підтвердити належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Звертаючись в суд з даним позовом представник позивач вказав, що відповідачем по справі не було видано йому наказ про звільнення, а був надісланий йому роботодавцем лише 21 січня 2025 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у видачі копії наказу.
Згідно статті 47 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, яким є день звільнення позивача 26 січня 2022 року) у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
До апеляційної скарги позивачем долучено заяви, адресовані ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 22 листопада 2021 року та від 15 грудня 2021 року, в яких останній просив звільнити його із займаної посади, у зв'язку з систематичним невиконанням роботодавцем законодавства про працю.
У своїй заяві від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 зокрема просив відповідача направити йому поштою трудову книжку, копію наказу про звільнення, письмовий розрахунок виплат при звільненні.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20 (провадження №61-429св21) зазначено: «Частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №712/12727/19, від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20.
Колегія суддів зазначає, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб'єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов'язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
Реалізуючи права і виконуючи обов'язки, суб'єкти трудових правовідносин зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов'язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Колегія суддів зазначає, що після звільнення 26 січня 2022 ОСОБА_1 , не вчиняв будь-яких дій щодо з'ясування результату розгляду поданих ним заяв. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винних дій відповідача у затримці видачі копії наказу про звільнення, також як і не доведено, що він вчинив всі можливі дії для отримання вказаних документів, а відповідач при цьому чинив йому перешкоди.
Відсутні докази того, що у зв'язку із затримкою видачі копії наказу про звільнення мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для його працевлаштування.
Зважаючи на обсяг встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає недоведеним факт, що не видача копії наказу зумовила неможливість працевлаштуватись ОСОБА_1 , що є однією з обов'язкових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Судді: