30 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/6380/23
Провадження № 22-ц/821/1789/25
Категорія: 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Косминін Олексій Валерійович
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо спілкування з онукою,-
Короткий зміст позовних вимог
22 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо спілкування з онукою.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у її доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 . Її донька та відповідач не перебували в офіційному шлюбі та проживали у відповідача до січня 2017 року. З лютого місяця 2017 року, після того, як її донька та відповідач припинили спільне проживання, за добровільною згодою матері, відповідач забрав її онуку жити до себе за місцем його проживання в м. Умань Черкаської області. Після цього вона часто приїздила до своєї онуки, яка проживала разом з відповідачем та його батьками. У них з онукою завжди були дуже гарні стосунки, вони легко знаходять спільну мову, незважаючи на різницю у віці. Вона підтримувала її матеріально, надсилаючи кошти матері відповідача, даючи кошти особисто онуці, привозила подарунки, також відправляла їх поштою. Вони з онукою постійно спілкувалися по телефону, у відео режимі через застосунок вайбер. У неї склалися теплі стосунки з матір'ю та батьком відповідача.
Починаючи з початку літа 2023 року, зазначає позивач, відповідач заборонив їй спілкуватися з онукою, надсилати подарунки, заблокував її номер телефону на планшеті у онуки та всіляко перешкоджав їхньому спілкуванню.
На теперішній час склалася така ситуація, що вона не має можливості спілкуватися зі своєю онукою, тому вимушена звернутися за вирішенням даного питання до суду.
Враховуючи викладене вище, позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з її онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити такі способи її спілкування з її онукою: безперешкодне спілкування з онукою засобами телефонного, мобільного, поштового, електронного (скайп, вайбер, фейсбук, інстаграм, вотсап, телеграм, зум, тощо) та іншого зв'язку; систематичні побачення не менше ніж раз у місяць в місті проживання онуки з 10.00 до 20.00 години без присутності відповідача; спільний відпочинок влітку - не менше 7 днів безперервно у літній період; не перешкоджати в отриманні подарунків та коштів онукою від неї.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визначено способи спілкування баби ОСОБА_1 з її онукою ОСОБА_4 засобами телефонного, мобільного, поштового, електронного (скайп, вайбер, фейсбук, інстаграм, вотсап, телеграм, зум, тощо) та іншого зв'язку; систематичні побачення не менше ніж раз у місяць в місті проживання онуки з 10.00 до 20.00 години без присутності відповідача; спільний відпочинок улітку - не менше 7 днів безперервно у літній період; не перешкоджання в отриманні подарунків та коштів онукою від неї.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що в ході розгляду справи не встановлено наявність негативного впливу позивача на свою онуку, а також будь-яких її дій всупереч інтересам дитини. Обставин, які б унеможливлювали спілкування позивача з малолітньою онукою чи обставин, які б свідчили, що таке спілкування не відповідає інтересам дитини, в судовому засіданні не встановлено. Також відсутні об'єктивні дані вважати, що позивач буде негативно впливати на фізичний та психоемоційний стан дитини та її розвиток.
Разом з тим, оскільки позивач не надала та не довела належними, достовірними та допустимими доказами те, що відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні позивача з онукою, а тому суд, застосувавши правові висновки, висвітлені у постанові Верховного Суду у складі ОП КЦС у справі № 742/1716/23 від 25.03.2024 року, вважав за доцільне визначити способи участі бабусі у вихованні онуки, враховуючи вік та стан здоров'я дитини, щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дитини даного віку, її особисту прихильність, стосунки усередині родини (конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини, та прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у здійсненні позивачкою своїх прав щодо спілкування з онукою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 26 серпня 2025 року ОСОБА_2 , вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а рішення ухвалено із порушенням норм процесуального та із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_2 , зокрема, мотивована тим, що визначений судом спосіб спілкування баби з онукою не враховує режим дня, режим харчування, навчання, стан здоров'я дитини, технічної можливості такого спілкування а також не вказано місце проведення такого відпочинку, бажання самої дитини проводити такий відпочинок та попереднє погодження такого відпочинку з батьком дитини.
Стверджує, що ОСОБА_4 не бажає спілкуватися зі своєю бабою по материній лінії. Однак, суд розглянув справу без участі відповідача та його доньки, тим самим не надав можливості доньці висловити свою думку в суді, яка, на переконання скаржника, має суттєве значення для вирішення наявного спору.
Також в матеріалах справи відсутні будь-який висновок органу опіки та піклування з приводу порушеного позивачем питання.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 15 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 25.10.2018 Кролевецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області.
Відповідно до довідки голови квартального комітету № 10 від 01.09.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проживає з батьком ОСОБА_2 , дідусем ОСОБА_6 і бабусею ОСОБА_7 .
У письмових поясненнях сусіди відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вказують, що ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_2 та родиною батька. Мати з сім'єю не проживає, вихованням та розвитком дитини не займається.
Відповідно до психологічної характеристики учениці 3-Г класу Уманської гімназії № 11 Уманської міської ради Черкаської області ОСОБА_4 склад сім'ї неповна. Мати письмово відмовилася від дитини, коли їй було більше року. Вихованням дитини займається тато та його цивільна дружина, яку дівчинка називає мамою.
Згідно із довідкою директора Уманської гімназії № 11 Уманської міської ради Черкаської області від 30.04.2024 № 54, мати ОСОБА_4 дійсно не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04 жовтня 2023 року, складеного головними спеціалістами служби у справах дітей Уманської міської ради Грохольською С.М. та ОСОБА_12 на підставі заяви ОСОБА_2 з метою обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 проведено обстеження умов проживання у будинку по АДРЕСА_1 та встановлено, що у дитини є окрема кімната, облаштована дитячими меблями. Дівчинка забезпечена одягом, взуттям, речами необхідного вжитку. Створений куточок, де є письмовий стіл для навчання ОСОБА_13 , в кімнаті акуратно, у кожної речі є своє місце. В сім'ї панує доброзичливість, спокій, повага усіх членів сім'ї один до одного. Дівчинка проживає довгий час без матері, вихованням з 2017 року дитини займається тато, який повністю замінив Вероніці матір. В сім'ї створені всі умови для її фізичного, розумового та гармонійного розвитку.
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_14 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У письмових поясненнях на ім'я начальника служби у справах дітей Уманської міської ради Декарчуку О. Шевченко І.В. пояснила, що в 2015 році вона народила доньку ОСОБА_4 . Спочатку вона проживала з її батьком ОСОБА_2 в будинку його батьків. У них була усна домовленість про те, що вона залишає доньку проживати з батьком, але буде приїздити і приймати участь у її вихованні. Але згодом ОСОБА_2 почав перешкоджати спілкуванню з донькою, а також забороняти спілкування з бабусею та тіткою. Вона хоче приймати участь у вихованні своєї доньки.
У листі Виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.01.2024, скерованому ОСОБА_15 на її заяву від 17.01.2024 про надання письмового висновку щодо можливості та порядку спілкування з онукою ОСОБА_4 , позивачеві повідомлено, що порушене нею питання не стосується компетенції органу опіки та піклування та рекомендовано звернутися до суду. Крім того, звернуто увагу, що надання висновків органу опіки та піклування до суду, в разі виникнення спору, щодо участі у вихованні дітей, стосується саме батьків дитини.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Також, ч. 2 ст. 159 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Бере до уваги суд і ту обставину, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Згідно положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
З наведених положень міжнародного та національного законодавства випливає, що встановлене законом право баби, діда на участь у вихованні онуків є не лише запорукою реалізації ними повною мірою своїх сімейних прав, а й підпорядковане інтересам гармонійного розвитку та виховання дитини в атмосфері турботи, існуючих традицій у вихованні дітей, тому баба та дід не можуть бути свавільно позбавлені цього права.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, встановивши характер спірних правовідносин, вважав, що оскільки відносини між сторонами емоційно напружені, проте особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а тому має бути визначений спосіб участі позивача у спілкуванні з онукою, що не суперечить її інтересам та з урахуванням бажання дитини, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд наголошував, що законодавством передбачено право бабусі та дідуся на участь у вихованні онуки.
Визначаючи порядок спілкування бабусі з онукою, суд врахував відсутність негативного впливу позивача на свою онуку, а також вчинення будь-яких її дій всупереч інтересам дитини. Обставин, які б унеможливлювали спілкування позивача з малолітньою онукою чи обставин, які б свідчили, що таке спілкування не відповідає інтересам дитини, в судовому засіданні не встановлено. Також відсутні об'єктивні дані вважати, що позивач буде негативно впливати на фізичний та психоемоційний стан дитини та її розвиток, тому, на думку суду, визначений спосіб участі бабусі у спілкуванні з онукою, на даному етапі, в повній мірі забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та сторін по справі.
В апеляційній скарзі сторона відповідача стверджує про те, що при визначенні способу спілкування баби з онукою не враховано режим дня, режим харчування, навчання, стан здоров'я дитини, технічної можливості такого спілкування, а також не вказано місце проведення такого відпочинку, бажання самої дитини проводити такий відпочинок та попереднє погодження такого відпочинку з батьком дитини.
Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2024 року у справі № 148/382/20 наголосив, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Оскільки у даній справі спір стосується встановлення способу участі у спілкуванні баби з онукою, зокрема шляхом встановлення графіку побачень, то важливим є врахування її стану здоров'я, зайнятості, а також бажання самої дитини, тому колегія суддів вважає, що встановлення саме такого графіку спілкування бабусі із онукою буде відповідати принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв'язків між родичами.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті про наявність підстав для встановлення порядку та способу участі позивачки у вихованні онуки за наявності спору між сторонами, проте, визначивши графік спілкування засобами телефонного, мобільного, поштового, електронного (скайп, вайбер, фейсбук, інстаграм, вотсап, телеграм, зум, тощо) та шляхом встановлення побачень, не врахував стан її здоров'я, зайнятості, а також бажання самої дитини, а тому рішення суду в цій частині підлягає до зміни, а саме: - спілкування баби ОСОБА_1 з її онукою ОСОБА_4 засобами телефонного, мобільного, поштового, електронного (скайп, вайбер, фейсбук, інстаграм, вотсап, телеграм, зум, тощо) та іншого зв'язку з урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини; систематичні побачення не менше ніж раз у місяць за місцем проживання онуки з 10.00 до 20.00 години без присутності відповідача з урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини; спільний відпочинок улітку - не менше 7 днів безперервно у літній період з урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини.
Водночас, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що визначений судом спосіб спілкування баби з онукою в частині спільного відпочинку влітку не встановлює місця проведення такого відпочинку, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки як вірно зауважив суд першої інстанції, сторони не позбавлені можливості, шляхом спільних домовленостей, з урахуванням певних обставин, зокрема безпекової ситуації, режиму навчання дитини, відвідання гуртків тощо, узгодити більш точно деталі побачень баби з онукою та їх спільного літнього відпочинку.
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування з приводу порушеного позивачем питання колегія суддів відхиляє з огляду на те, що листом Виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.01.2024, скерованому ОСОБА_15 на її заяву від 17.01.2024 про надання письмового висновку щодо можливості та порядку спілкування з онукою ОСОБА_4 , позивачеві повідомлено, що порушене нею питання не стосується органу опіки та піклування та рекомендовано звернутися до суду. Крім того, звернуто увагу, що надання висновків органу опіки та піклування до суду, в разі виникнення спору, щодо участі у вихованні дітей, стосується саме батьків дитини.
Також апеляційний суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що донька висловлює небажання спілкуватися з бабусею по материній лінії, оскільки доказів такого суду не надано. Крім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачеві надавалася можливість забезпечити явку дитини у судове засідання для з'ясування її думки, однак відповідач і сам не з'явився в судове засідання і не забезпечив явку дитини. У контексті наведеного, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині встановлення графіку спілкування бабусі з онукою.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року - змінити у частині визначення способу спілкування баби ОСОБА_1 з її онукою ОСОБА_4 засобами телефонного, мобільного, поштового, електронного (скайп, вайбер, фейсбук, інстаграм, вотсап, телеграм, зум, тощо) та іншого зв'язку з урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини; систематичні побачення не менше ніж раз у місяць в місті проживання онуки з 10.00 до 20.00 години без присутності відповідача з урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини; спільний відпочинок улітку - не менше 7 днів безперервно у літній періодз урахуванням стану здоров'я, зайнятості та бажання дитини.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков