30 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/11622/25
Провадження № 22-ц/821/1887/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Літак»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року (постановлену під головуванням судді Токової С.Є. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Літак» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ ЖК «Літак» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що 24.02.2024 було створено ОСББ ЖК «Літак», головою якого обрано Карачун Л.
З моменту створення ОСББ на його адресу почали надходити квитанції на оплату внесків ОСББ, які не відповідають відомостям з Державного реєстру речових прав, а саме відповідно до витягу він володіє частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,5 кв.м., тобто його частина складає 12, 625 кв.м., а не 28,15 кв.м., як зазначено у квитанції за травень 2025 року, яку надсилає ОСББ.
18.06.2025 він звернувся з письмовою заявою до голови ОСББ, на яку отримав відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» кожен співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Позивач вказує на ігнорування закону головою ОСББ, що полягає у відмові належним чином виконувати свої обов'язки, в тому числі щодо нарахування та направлення квитанцій про сплату внесків співвласникам квартири АДРЕСА_2 відповідно до інформації державного реєстру речових прав.
Звертає увагу, що всі співвласники зазначеної квартири є повнолітніми та дієздатними.
На підставі вищевикладеного просить суд : визнати протиправними дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Літак» в особі голови правління Карачун Л. щодо нарахування розміру внесків ОСОБА_1 з 01.05.2025 із розрахунку загальної площі 28,15 кв.м., яка не відповідає відомостям витягу з реєстру нерухомого майна;
-скасувати відповідь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Літак» за підписом голови правління Карачун Л. від 18.07.2025 за № 46;
- зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ЖК «Літак» в особі голови правління Карачун Л. здійснювати нарахування внесків ОСОБА_1 з 01.05.2025 із розрахунку загальної площі 12,625 кв.м., яка відповідає витягу з реєстру нерухомого майна.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ ЖК «Літак» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що спір у справі стосується захисту прав позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, протиправним діями ОСББ, якими, серед іншого встановлені (затверджені) розміри внесків на управління багатоквартирним будинком. Отже, фактично позивач оскаржує дії ОСББ, що пов'язані з його діяльністю та управлінням, а саме з виключними повноваженнями загальних зборів ОСББ.
Враховуючи те, що позивач як співвласник, є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і ОСББ щодо членства в ОСББ, діяльності останнього та його припинення є корпоративними, вимога, пов'язана зі здійсненням корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління ОСББ, за висновками суду першої інстанції, належить до юрисдикції господарського суду.
В апеляційній скарзі, поданій 11 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обгрунтування апеляційної скарги аналогічне позовним вимогам, крім того, скаржником зазначено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» кожен співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд застосував помилкові тлумачення, що відповідач як співвласник є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і ОСББ щодо членства в ОСББ, діяльності останнього та його припинення є корпоративними, вимога, пов'язана зі здійсненням корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління ОСББ належить до юрисдикції господарського суду.
Просить звернути увагу, що якщо спір стосується саме прав та обов'язків фізичної особи як власника щодо користування квартирою та спільним майном або надання житлово-комунальних послуг, то він розглядається у порядку цивільного судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зазначено, що спори за участю юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачена положеннями законодавства.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі №910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що:
«8.7. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
8.12. Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) також зазначено, що:
«8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.
8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітну плату сторожа, спецодяг та правову допомогу, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку.
8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб'єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).
8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20) вказано, що:
«7.29. Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.
7.30. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
7.31. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
7.38. Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП ОСОБА_6 - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.
7.39. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
7.40. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
7.41. Такі висновки є послідовними. Так, у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 127/15798/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору за позовом фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до голови ОСББ про визнання бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяву про ремонт спільного майна будинку протиправною та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву.
7.42. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб'єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об'єднань, організацій.
7.43. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.
7.44. З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів».
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)).
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 як співвласник є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і ОСББ щодо членства в ОСББ, діяльності останнього та його припинення є корпоративними, вимога, пов'язана зі здійсненням корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління ОСББ належить до юрисдикції господарського суду.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що критеріями визначення юрисдикції спору є характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін, предмет спору.
Суд першої інстанції не врахував, що спір у даній справі, з урахуванням предмета спору стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном у багатоквартирному будинку, відповідно до своєї частки у праві спільної власності, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, а тому такий спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивач фактично оскаржує дії ОСББ, що пов'язані з його діяльністю та управлінням, а саме з виключними повноваженнями загальних зборів ОСББ, оскільки позивач не оскаржує дії ОСББ, що пов'язані із його діяльністю та управлінням, а вимоги даного спору стосуються щодо здійснення відповідачем нарахування внесків позивачу відповідно до його частки у спільній частковій власності.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відмовив у відкритті провадження у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження є обґрунтованими.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Літак» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати та направити матеріали за вказаним позовом до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлений 31 жовтня 2025 року/