Провадження № 33/821/276/25 Справа № 711/9828/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Остапенко Ю. А. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Турчак М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 11 грудня 2024 року, близько 21:22 години, у м. Черкаси на перехресті бульвару Шевченка, 274, з вулицею Митницька, керував транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря нарколога - відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що ця постанова винесена з порушенням норм процесуального права, яка не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що суд допустив спрощений підхід при розгляді даної справи, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події адміністративного правопорушення.
Також вважає, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував фактичних обставин справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Вказує на те, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було допущено грубі порушення конституційних прав останнього, як громадянина України. ОСОБА_1 не було повідомлено на момент складання протоколу, що він до цього моменту і на час ознайомлення із протоколом, під час надання пояснень має право на професійну правничу допомогу, що має право на оскарження рішень чи дій посадових осіб шляхом звернення до суду, а також право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На думку захисника, ознаки алкогольного сп'яніння, які начебто було виявлено у ОСОБА_1 , було вказано у складених матеріалах формально, без належного підтвердження.
Вважає, що працівниками поліції при складанні протоколу було порушено вимоги ст. 256, 266 КУпАП, а також «Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції».
Вказує, що працівниками поліції при здійсненні відеозйомки було порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і відеозйомки, відеозапису, засобів фото і відеозйомки, відеозапису 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція № 1026), оскільки відеозапис, який доданий до адміністративного протоколу був небезперервним. На деяких з них не відображено дані про місце, дата створення та час зйомки.
Також вважає, що працівниками поліції було грубо порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція№ 1452/735), оскільки ОСОБА_1 не було названо жодної ознаки алкогольного сп'яніння, яку у нього було виявлено.
Такі дії поліцейських захисник розцінює, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З цього приводу посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Олег Колесник проти України».
Також захисниця вказує на те, що при накладенні стягнення суд першої інстанції не врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушення, ступінь його вини, майновий стан. Зазначає, що ОСОБА_1 має певні проблеми зі здоров'ям, періодично проходить лікування, інколи за необхідністю, оперативне втручання. Незважаючи на це, він активно допомагає як волонтер. Для зайняття цією діяльністю йому потрібен транспортний засіб та право на керування ним.
Заслухавши пояснення захисниці Борсуківської К.О., яка підтримала апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 194409 від 11 грудня 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції наступними доказами.
Направленням на огляд водія транспортного засобу від 11 грудня 2024 року з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до закладу охорони здоров'я КНП «КЗ ЧОНД», оскільки в результаті проведеного поліцейським огляду виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці.
Рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 4 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Р. Жадана від 12 грудня 2024 року про обставини виявлення і затримання ОСОБА_1 .
Письмовими поясненням та збіжними поясненнями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 , який є сержантом поліції, з яких вбачається, що 11 грудня 2024 року рухаючись на автомобілі «BMW 530», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , він помітив, як водій транспортного засобу «Ford Mondeo», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 ОСОБА_1 почав втікати з місця дорожньо-транспортної пригоди та спробував перекрити йому рух, однак водій об'їхав його автомобіль та продовжив рух, після чого він розпочав переслідувати ОСОБА_1 до моменту його зупинки біля магазину «Делікат», куди через деякий час прибули працівники поліції та затримали ОСОБА_1 ..
Також суд першої інстанції надав належний аналіз відеозаписам з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано затримання ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції водій транспортного засобу «Ford Mondeo» поводив себе зухвало, розмахував перед працівниками поліції руками, погрожував нанести тілесні ушкодження, виражався нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження не реагував, після чого о 21:50 годині його затримали та доставили до ЧРУП ГУНП в Черкаській області для складання адміністративних матеріалів, де встановили, що водієм транспортного засобу «Ford Mondeo», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , виявився ОСОБА_1 . Під час складання адміністративних матеріалів останньому у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак водій відмовився.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкції №1452/735.
Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.
У такому випадку водій зобов'язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Отже тільки незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не тягне за собою адміністративну відповідальність.
Правовий аналіз ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР України дає підстави стверджувати про можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, лише утому випадку, коли така відмова висловлена цієї особою, або дії, бездіяльність (невиконання законних розпоряджень працівників поліції чи вимог інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу тощо) особи фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
В обох випадках відмова від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною.
З даних вказаного відеозапису випливає, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в приміщенні органу поліції.
З огляду на викладене, працівниками патрульної поліції, а також суддею при розгляді справи в суді, зазначені дії ОСОБА_1 правильно були оцінені, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, за наявності встановлених у нього ознак алкогольного сп'яніння, зобов'язаний був пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, без будь-яких інших умов.
Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп'яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставі для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.
Попри твердження апелянта щодо недотримання процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення є неспроможними, оскільки вони спростовуються доказами, вивченими та проаналізованими в судовому засіданні.
Доводи апелянта з приводу переривання відеозапису з нагрудних камер поліцейських не є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, адже наявними записами зафіксовані фактичні дані, що потребують доказування у справі про адміністративне правопорушення: наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , адже права, передбачені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції передбачають їх використання під час розгляду справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі, котрими ОСОБА_1 мав можливість скористатися.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми законодавства про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо порядку вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний суд не вбачає неповноти судового розгляду, адже судом були дослідженні всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушника ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Цебто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисниці Турчак М.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук