Справа № 534/2938/24 Номер провадження 22-ц/814/2609/25Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 січня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю позовом «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» (надалі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3988160 від 18.09.2023, в якому просило стягнути заборгованість в сумі 71400 грн., що складається з заборгованості за основним боргом - 10000 грн., заборгованості за процентами - 49400 грн. нарахованих первісним кредитором та 12000 грн. заборгованості за процентами, нарахованими новим кредитором. Також просило стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 10000 грн. строком на 360 днів, з датою повернення 12.09.2024.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору, разом з тим позичальник не виконав кредитних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого фактор став новим кредитором та отримав право грошової вимоги до боржників, в тому числі і по договору укладеному з ОСОБА_1 .
Станом на момент укладання договору факторингу заборгованість становила 59400 грн., а в подальшому позивачем, як новим кредитором, було нараховано заборгованість за процентами в сумі 12000 грн., зважаючи на продовження строку дії договору, в зв'язку з чим загальна сума боргу становить 71400 грн.
Враховуючи відсутність добровільної сплати заборгованості по кредитному договору, новий кредитор звернувся до суду.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 січня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» заборгованість у розмірі 71400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення боргу в повному розмірі, суд дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог, які підтверджені наданими позивачем доказами, законності переходу права вимоги від первісного кредитора до нового. Разом з тим суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 7500 грн. з запитуваних 10000 грн., зважаючи на складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказує на відсутність доказів в матеріалах справи щодо укладання договору в порядку визначеному чинним законодавством.
Також звертає увагу на недоведеність отримання кредитних коштів та відсутність належних доказів їх переказу, що виключає відповідальність ОСОБА_1 .
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3988160 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума кредиту 10000 грн., строк кредитування 360 днів по 12.09.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Товариство виконало свої зобов'язання, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку позичальника НОМЕР_1 .
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого позивач, як новий кредитор, отримав право грошової вимоги до боржників, в тому числі і по договору про надання фінансового кредиту, укладеного з ОСОБА_1 .
Станом на час укладання договору факторингу - 24.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед позичальником становила 59400 грн.
Оскільки строк дії кредитного договору на момент переходу права вимоги до нового кредитора не скінчився, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» нараховувало впродовж 60 днів строку дії договору проценти в сумі 12000 грн., в зв'язку з чим загальна сума боргу після закінчення дії договору становить 71400 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, згідно до яких позичальник отримав кредитні кошти та не виконав свого обов'язку по їх своєчасному поверненню, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої доводиться зібраними по справі доказами, у зв'язку з чим стягнув заборгованість в повному обсязі згідно наданого розрахунку.
Виходячи з реально витраченого адвокатом часу та складності справи, суд частково задовольнив вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7500 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи доводиться, що договір укладено сторонами в електронному вигляді та підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Х116 , що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, факт укладання договору є доведеним та обґрунтованим.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В зв'язку з неможливістю отримання виписки по банківському рахунку, на який було перераховано кредитні кошти позичальнику, що обґрунтовано банківською таємницею та унеможливлює надання такої інформації самим товариством, останнім, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, було заявлено клопотання про витребування зазначених доказів.
Разом з тим вказане клопотання не знайшло свого процесуального вирішення під час розгляду справи, а відтак запитувані документи не були з поважних причин приєднані до справи.
Зважаючи, що основними доводами апеляційної скарги є заперечення факту укладання кредитного договору та отримання відповідачем будь-яких грошових коштів, а надана стороною позивача довідка про перерахунок коштів від ТОВ «Петек Україна» на думку апелянта не заслуговує на увагу та являється неналежним доказом, колегією суддів з метою з'ясування всіх фактичних обставин по справі, було здійснено запит до АТ КБ «ПриватБанк» щодо випуску платіжної картки та належності її ОСОБА_1 .
Згідно отриманої з АТ КБ «Приватбанк» інформації, на ім'я ОСОБА_1 була імітована картка № НОМЕР_2 , на наявність якої посилався і позивач в своїй позовній заяві.
Окрім того, банком була надана виписка руху коштів по зазначеній картці відповідача за період дії кредитного договору з 18.09.2023 по 12.09.2024, якою доводиться перерахунок товариством кредитних коштів в сумі 10000 грн., їх активне використання позичальником, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині щодо не перерахування коштів та відсутності належних доказів стосовно цього.
Посилання апелянта на невідповідність нарахованої суми по відсоткам умовам законодавства про захист прав споживачів, а саме перевищення відсотків суми боргу в 5 разів відхиляються колегією суддів.
Так, укладаючи договір та підписуючи його електронним підписом, ОСОБА_1 погодився з викладеними в ньому умовами користування кредитними коштами в розмірі 2% в день - стандартна процентна ставка, тоді як знижена процентна ставка в розмірі 0,01% не може застосовуватись в таких випадках з огляду на невиконання позичальником передбачених для цього умов договору та порушення ним свого зобов'язання по своєчасному повернення отриманих коштів.
Також умовами договору було визначено орієнтовну загальну вартість кредиту як за стандартною ставкою - 82000 грн., так і за зниженою - 78020 грн., з чим також погодився відповідач.
Умови договору чи сам договір недійсними не визнавалися.
Окрім того, як вбачається з умов договору, а саме п.п. а п. 5.3.2 клієнт має право відмовитися від укладення договору письмово повідомивши про це товариство не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання договору.
Проте ОСОБА_1 не скористався наданим правом, що свідчить про його згоду з підписаними ним умовами договору.
За вказаних обставин апелянтом не було спростовано факт укладання договору, отримання кредитних коштів та активне користування ними ОСОБА_1 , в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин О.О. Панченко