Житомирський апеляційний суд
Справа №292/735/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/879/25
Категорія ст.291 КПК Доповідач ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №12025060000000752 від 26.04.2025 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Пулинського районного суду Житомирської області від 03.08.2025 відносно ОСОБА_9 ,
зазначеною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025060000000752 від 26.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, повернуто прокурору відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, а своїм рішенням призначити новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання в тому ж суді, в іншому складі суду. При цьому, зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025060000000752 від 26.04.2025 містить всі відомості, які передбачені пунктами 1-9 ч.2 ст.291 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України є передчасним. Як слідує зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_9 у даному процесуальному документі зазначені анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) та анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Водночас, вказівки суду, про необхідність обов'язкового зазначення анкетних даних законних представників потерпілих не відповідає ч.2 ст.291 КК України, оскільки така вимога статтею не передбачена. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_7 , яка є матір'ю ОСОБА_10 визнана потерпілою в межах кримінального провадження №1202506090000000752 на підставі заяви, яку вона подала за фактом дорожньо-транспортної пригоди, саме у зв'язку з тим, що загинув на місці події її син ОСОБА_10 , а вона отримала тілесні ушкодження, отже зазначення в обвинувальному акті потерпім ОСОБА_10 не може вважатися істотним порушенням. Також, в ухвалі суд вказав, що прокурором надано постанову про залучення ОСОБА_11 до участі у справі як законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 про що не зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування та в обвинувальному акті відсутні відомості про ОСОБА_11 як законного представника неповнолітніх потерпілих. Наголошує, що суд першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання, в порушення норм КПК України, вийшов за межі наданих йому повноважень та вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення дійсних обставин якого та їх відповідність або невідповідність, викладеним в обвинувальному акті, фактичним обставинам здійснюється в процесі проведення судового розгляду кримінального провадження, відповідно до Глави 28 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження судом та надання належної оцінки доказам, зібраним під час проведення досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. Звертає увагу і на те, що п.3 ч.2 ст.291 КПК не містить імперативної норми щодо зазначення анкетних відомостей законних представників потерпілих, при цьому, на противагу пункти 2-3 ч.2 ст.291 КПК містить вказівку щодо зазначення в обвинувальному акті саме кожного обвинуваченого і кожного потерпілого. Крім того, в суді ОСОБА_11 повідомила, що не залучалася під час досудового розслідування як законний представник своїх малолітніх дітей, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах провадження наявна її заява про залучення як законного представника, вона повідомлялася про завершення досудового розслідування, була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, така позиція законного представника ОСОБА_11 свідчить про те, що вона діє не в інтересах своїх малолітніх дітей. Звертає увагу, що після направлення обвинувального акта до суду, виникла ситуація, яка свідчить проте, що мати ставши законною представницею своїх дітей, діє не в їх інтересах, а в інтересах свого чоловіка, який вчинив щодо її малолітніх дітей необережне кримінальне правопорушення. В свою чергу, відповідно до ч.4 ст.44 КПК України, у разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті, і така ситуаціє може бути підставою для подання клопотання та постановлення ухвали судом про заміну законного представника малолітнім потерпілим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі, на представника органу опіки і піклування, а не стати підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Також, повернення обвинувального акта зобов'язує прокурора лише до приведення його у відповідність вимогам ст.291 КПК України і не передбачає проведення будь-яких інших процесуальних дій. При цьому, прокурором до суду першої інстанції подане клопотання про необхідність викликати в судове засідання законних представників малолітніх потерпілих. Крім того, в разі встановлення підстав для заміни законних представників іншими з числа осіб, зазначених у ч.2 ст. 44 КПК України або залучення інших осіб як потерпілих, ці питання мають бути вирішені судом в порядку ст.ст.44, 55 КПК України під час судового розгляду. Посилаючись на наведене вважає, що обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України, а ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору підлягає скасуванню.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора - адвокат ОСОБА_8 вважає її безпідставною та просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, яка апеляційну скаргу просила задовольнити, доводи захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 в заперечення апеляційної скарги, позицію потерпілої ОСОБА_7 , перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно ч.3 ст.291 КПК України, обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
При цьому, обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. У випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, суд, згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, повинен повернути обвинувальний акт прокурору.
Відповідно до положень п.13 ч.1 ст.3, ч.4 ст.110, ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт - це процесуальний акт - документ, яким завершується досудове розслідування та у якому формулюється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і який після його складання слідчим (прокурором) затверджується прокурором. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогамст.291 КПК України.
Оскаржуваною ухвалою суду, в порядку ч.3 ст.314 КПК України, був повернутий прокурору обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025060000000752 від 26.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, оскільки суд встановив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, так як не містить відомостей про законного представника неповнолітніх ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потерпілих - ОСОБА_7 , як і залучення неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер, хоча і зазначений в якості потерпілого в обвинувальному акті.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, прокурором під час судового розгляду надано постанову про залучення ОСОБА_11 до участі у справі як законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що не зазначено, як в реєстрі матеріалів досудового розслідування, так і в обвинувальному акті відсутні відомості про ОСОБА_11 , саме в статусі законного представника вище зазначених неповнолітніх потерпілих.
Знову ж таки, як встановив суд першої інстанції, згідно п.9 реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_11 допитана в якості потерпілої 05.06.2025, а також згідно п.51 реєстру матеріалів досудового розслідування 26.06.2025 потерпілій ОСОБА_11 повідомлено про завершення досудового розслідування. При цьому, згідно списку осіб, яких необхідно допитати у суді, ОСОБА_11 зазначена як свідок, а будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_11 на питання прокурора пояснила, що права та обов'язки їй як законному представнику неповнолітніх не роз'яснювались.
При цьому, як встановлено під час апеляційної перевірки матеріалів провадження, судом першої інстанції двічі проводилось підготовче засідання 26.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_9 , і тільки під час проведення третього судового засідання (підготовче) прокурором було долучено клопотання про виклик в судове засідання законних представників неповнолітніх потерпілих та додано постанови про залучення їх як законних представників.
Під час апеляційного розгляду провадження був досліджений обвинувальний акт, та відповідні матеріали провадження, аналіз яких дає всі підстави для суду апеляційної інстанції прийти до тотожних висновків суду першої інстанції викладених в оскаржуваному рішенні, як і те, вище зазначені порушення не можуть бути усунуті судом у межах підготовчого провадження, та яку наслідок, позбавляють суд першої інстанції можливості призначити провадження №12025060000000752 від 26.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_9 до судового розгляду за такої редакції обвинувального акту щодо останнього.
При цьому, апеляційні посилання прокурора на те, що вказані недоліки можливо було виправити під час підготовчого судового засідання, апеляційний суд визнає безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з вище зазначеними доводами суду першої інстанції як на підстави для направлення обвинувального акту стосовно ОСОБА_9 прокурору для усунення порушень вимог КПК України, оскільки обвинувальний акт дійсно є не відповідним вимогам ст.291 КПК України.
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо безпідставного повернення обвинувального акту прокурору не знайшли підтвердження, ухвала суду першої інстанції обґрунтована, винесена у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Пулинського районного суду Житомирської області від 03.08.2025, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025060000000752 від 26.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, повернуто прокурору відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури для усунення вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків, - без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :