Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2299/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 30 Доповідач Талько О. Б.
19 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Болейко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/2299/24 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головний сервісний центр МВС, про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу та скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича, на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2025 року, постановлену під головуванням Василенка Р.О.,
У серпні 2024 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №42021062190000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27,ч.3 ст.28, ч.2 ст.239 КК України. В ході проведення досудового розслідування ОСОБА_1 30 травня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
В межах даного кримінального провадження, 9 червня 2023 року Харитонівською сільською радою Житомирського району Житомирської області пред'явлено позов до підозрюваних, у тому числі й ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 2659380 грн. 78 коп.
Водночас, з метою забезпечення відшкодування майнової шкоди, завданої вказаним кримінальним правопорушенням, слідчий 13 червня 2023 року звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від14 червня 2023 року накладено арешт на належне відповідачеві майно, а саме на 88/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Водночас, 3 червня 2023 року, через три дні після повідомлення про підозру, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність щодо нього вказаного кримінального провадження, розумно припускаючи і передбачаючи можливість настання для нього негативних наслідків за результатами кримінального провадження, у тому числі й майнового характеру, з метою уникнення відшкодування майнової шкоди, 3 червня 2023 року відчужив належний йому транспортний засіб, марки «КІА» модель « SORENTO», 2003 року випуску, колір чорний, номер кузова ( шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 .
Прокурор стверджує, що вказаний договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності щодо відшкодування збитків.
Враховуючи вищезазначене, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, марки «КІА» модель « SORENTO», 2003 року випуску, колір чорний, номер кузова ( шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений 3 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також просив скасувати державну реєстрацію вказаного транспортного засобу за ОСОБА_2 , здійснену 3 червня 2023 року Територіальним сервісним центром МВС №1845 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1845/2023/3859187 від 3 червня 2023 року транспортного засобу, марки «КІА», модель « SORENTO», 2003 року випуску, колір чорний, номер кузова ( шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Скасовано реєстрацію транспортного засобу, марки «КІА», модель «SORENTO», 2003 року випуску, колір чорний, номер кузова ( шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 , проведену 3 червня 2023 року Територіальним сервісним центром МВС №1845 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.
Стягнуто з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури по 3028 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наявність підозри або/чи перебування обвинувального акта в суді не є підтвердженням наявності обов'язку відшкодувати шкоду. Такий обов'язок виникає лише за наявності вини (вироку, який набрав законної сили).
Вважає, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність порушеного права з боку ОСОБА_1 .
Наголошує на тому, що питання про накладення арешту на вказаний транспортний засіб не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження, адже слідчий не звертався до суду з таким клопотанням. Вказана обставина свідчить про те, що накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно у повному обсязі забезпечить можливість відшкодування збитків у разі набрання вироком законної сили.
Звертає увагу на ту обставину, що станом на час укладення спірного договору купівлі-продажу не існувало жодних обмежень щодо відчуження цього транспортного засобу. Отже, договір укладений з дотриманням вимог законодавства та не є фіктивним.
Посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_1 уклав спірний договір купівлі-продажу з метою уникнення відшкодування збитків, не підтверджене жодними належними й допустимими доказами та є припущенням.
Вказує, що ОСОБА_1 не є боржником, оскільки відсутній вирок суду, що виключає можливість стверджувати про фраудаторність цього правочину.
На час укладення цього договору ОСОБА_1 не мав жодних зобов'язань щодо відшкодування збитків.
Зауважує, що позивач не надав доказів того, що майновий стан ОСОБА_1 погіршився після відчуження цього транспортного засобу. Продаж транспортного засобу жодним чином не вплинув на дійсний фінансовий стан та платоспроможність ОСОБА_1 , оскільки він отримав кошти від реалізації цього майна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 відчужив спірний транспортний засіб до пред'явлення цивільного позову у даному кримінальному провадженні. Транспортний засіб був відчужений за 45000 грн. Вказаний договір укладений із ОСОБА_2 , яка не перебуває у родинних стосунках із ОСОБА_1 . Окрім того, останній має у власності інше майно, за рахунок якого можливо буде відшкодувати збитки.
Вказані обставини у сукупності не дають підстав стверджувати про фраудаторність цього договору.
Також звертає увагу й на те, що при вирішення спору суд взяв до уваги роздруківку із сайту AUTO.RIA, яка є сумнівним доказом. Окрім того, такий доказ поданий з порушенням вимог статті 83 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №42021062190000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27,ч.3 ст.28, ч.2 ст.239 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що група осіб організувала протиправний механізм, який полягає у вивезенні та зливі відходів, які утворилися внаслідок шліфування та розпилу кам'яних блоків - пульпи, у непередбачених для цього місцях, що спричинило забруднення земель відходами, шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля та призвело до тяжких наслідків.
Судом першої інстанції також встановлено, що 30 травня 2023 року старший слідчий СВ ГУНП в Житомирській області повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.239 КК України.
9 червня 2023 року Харитонівською сільською радою Житомирської області подано до Коростишівського районного суду Житомирської області позов про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 14 червня 2023 року накладено арешт на належну ОСОБА_1 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 .
Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складений 23 червня 2023 року та затверджений прокурором.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні від 15 травня 2023 року №941/23-25 встановлено, що орієнтовний розмір заподіяної шкоди внаслідок встановленого розширення засмічення на 960 кв.м. земельної ділянки, розташованої на території Харитонівської ОТГ Житомирської області, становитиме 2659380 грн. 78 коп.
В судовому засіданні також встановлено, що 3 червня 2023 року між відповідачами укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 належний йому транспортний засіб марки «КІА», модель «SORENTO», 2003 року випуску, колір чорний, номер кузова ( шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Вказаний договір укладений у сервісному центрі РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.
Умовами вказаного договору передбачено, що продаж вчинено за 45000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір був укладений через три дні після повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та після ознайомлення його з правами як підозрюваного. Тобто, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність підозри у вчиненні даного кримінального правопорушення, з метою уникнення відшкодування завданих збитків, здійснив відчуження належного йому транспортного засобу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про фраудаторність спірного договору купівлі-продажу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, за правилами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочинмає бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( частина п'ята статті 203 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 234ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар ) і сплатити за нього певну грошову суму ( стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім,консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до основних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ( частина третя статті 13 ЦК України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(ІІ)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) зазначено, що словосполучення « а також зловживанням правом в інших формах», що міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вомагам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.
Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував на тому, що основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману ( до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасника правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі №735/6676/20 зазначено, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів,збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживанням правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню свідчить те, що: особа ( особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки ( різного прояву) для інших осіб ( негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб ( особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення ; особ не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є триваючими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір; ціна, наявність/ відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Цивільно-правовий договір ( в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення ( в тому числі й вироку).
У постанові Верховного Суду від 5 квітня 2023 року №523/17429/20 зазначено про необхідність розмежування конкурсного оспорювання та позаконкурсного оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має ґарантувати інтереси кредитора ( кредиторів) через «можливість доступу до майна боржника », навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на це майно стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
При цьому, та обставина, що правочин між відповідачами, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно може бути визнаний недійсним. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2023 року у справі №509/2517/20.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 на час укладення спірного правочину був обізнаний про наявність зазначеного кримінального провадження, отже передбачав негативні для себе наслідки судового розгляду цього провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав переконливими доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_1 щодо відчуження спірного транспортного засобу не можна вважати добросовісними та вказаний договір купівлі-продажу укладений з метою ухилення від звернення стягнення на це майно.
Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича, залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 10 жовтня 2025 року.