Справа № 761/18861/24
Провадження № 2/761/2204/2025
22 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді : Пономаренко Н.В.
за участю секретаря : Яцишина А.О.
представника позивача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, -
в травні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення і вселення.
Згідно заявлених позовних вимог позивачка просила суд виселити відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_1 , а також вселити ОСОБА_2 у вказану квартиру.
Натомість, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 клопотання представника відповідача про закриття провадження задоволено частково та провадження у вказаній цивільній справі закрито в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Позовні вимоги щодо вселення позивачки обґрунтовано тим, що на виконання вимог договору іпотеки від 29.04.2011 між позивачкою, як іпотекодержателем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як іпотекодвцями, було проведено державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_2 . Також, за вказаною адресою позивачка зареєстрована.
В позові зазначено, що, не дивлячись на ту обставину, що позивачка являється єдиним власником вказаної квартири, відповідачі не звільняють житлове приміщення і такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні прав власниці житла, яка не може вільно користуватись своєю квартирою.
Позивачкою також вказується, що на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2016, яким було частково задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсної та скасування оцінки майна, стягнення 90 відсотків вартості предмета іпотеки, - нею було перераховано на депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ісламгулової А.Р. 170442 грн. для передачі ОСОБА_3 та 85221, 00 грн. для передачі ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними квитанціями і про що достеменно відомо стороні відповідача.
З огляду на те, що позивачка набула у власність квартиру на законних підставах, враховуючи, що набуття права власності є дійсним, позивачка, із посиланням на Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 391, 392 ЦК України, ст. 109 ЖК України, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 26.06.2024 після усунення позивачкою недоліків позову, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
27.09.2024 надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_7 - адвоката Буян В.С. в якому він, перечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що наразі позов не підлягає задоволенню в силу дії мораторію на примусове виселення позичальників з єдиного житла, яке виступало предметом іпотеки, а також в силу ч.2 ст. 109 ЖК України, за приписами якої виселення із квартири відповідачів можливе лише при наданні іншого житла, оскільки квартира не була першочергово придбана відповідачами за позикові кошти.
В свою чергу, 08.10.2024 надійшла відповідь на відзив в якій представник позивачки заперечував проти наведених тверджень сторони відповідача у відзиві, оскільки наразі не вирішується питання звернення стягнення на іпотечне майно.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 клопотання представника відповідача про закриття провадження у вказаній цивільній задоволено частково та закрито провадження в частині позовних вимог позивача до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Окрім того, ухвалою від 22.01.2025 відмовлено в прийнятті до розгляду та повернуто уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до вказаних відповідачів.
Також, 22.01.2025 закрито підготовче провадження по вказаній справі та призначено її до розгляду по суті в загальному провадженні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладених у ньому.
Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 29.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л. та зареєстрованого за №962 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.6-9).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира АДРЕСА_2 зареєстрована 05.11.2014 на праві приватної власності за позивачкою ОСОБА_2 на підставі внесення запису для державної реєстрації - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), (номер відомостей про речове право: 7945403) (т.1 а.с. 10).
Витягом з Реєстру територіальної громади підтверджено, що єдиною зареєстрованою особою у вказаній квартирі є ОСОБА_2 , яка за вказаною адресою зареєстрована з 25.08.2023 (а.с.13).
При цьому, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зняті із реєстрації по АДРЕСА_3 із 24.05.2017 (а.с.74-75).
Відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню в даному випадку наступні обставини.
Так, ухвалою від 01.12.2015 Вищого адміністративного суду України в адміністративній справі №826/3210/15 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А.В., Державної реєстраційної служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - колегія суддів погодилась із висновками судів відносно того, що оскільки ОСОБА_2 дотриманий порядок вчинення дій та подачі документів для проведення державної реєстрації з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку", відповідачем правомірно проведена реєстрація права власності на об'єкт нерухомості - квартиру житловою площею 29,80 кв.м., загальною площею 56,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 - за ОСОБА_2 (а.с.97-108).
Окрім цього, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПП «Експертгарант», ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування оцінки майна, стягнення суми перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, - позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 170 442 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 85 221 грн.(а.с.104-108).
Ззгідно наявних в матеріалах справи копій квитанцій №№1-2 від 27.09.2021 та листа Приватного нотаріуса Ігнатової Г.О. від 30.05.2024 підтверджується внесення позивачкою вказаних коштів на депозит (а.с.17-18, 83).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка виходила із того, що відповідачі добровільно виселитись з квартири позивача не бажають, чим перешкоджають у користуванні та розпорядженні власністю позивача та її вселенню.
Фактично, як вбачається із тексту відзиву, відповідачі факту свого проживання у вищевказаній квартирі не заперечують, при цьому, вони заперечують проти позовних вимог щодо свого виселення із займаної квартири, однак, провадження у вказаній справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про їх виселення, - закрито. При цьому, відзив не містить думки сторони відповідачів щодо позовних вимог про вселення позивачки у квартиру.
Користування жилим приміщенням в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Як вже було зазначено, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_2 .
Позивачка неодноразово намагалась потрапити та вселитись у належну їй квартиру, що підтверджено наявними в матеріалах справи довідкою Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 26.06.2023, відповіддю представнику позивачки Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 05.02.2024 (а.с.15-16), також вказана обставина фактично не заперечувалась стороною відповідача які заперечували проти позову у відзиві.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В справі, що розглядається, вказана квартира не являється предметом спору між сторонами.
В той же час, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Отже, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкоду користуванні власником своєю власністю.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст.ст. 204, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення - задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивачка:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 . Повний текст складений 22.10.2025.
Суддя :