Справа № 761/34320/25
Провадження № 2/761/9814/2025
(заочне)
31 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.01.2001 року за заявою матері позивача було укладено договір найму 2 кімнатної квартири АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_3 , де мало мешкати 4 особи (вона, син, дочка, мати), про що було видано витяг з Розпорядження № 81 Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. 14.07.1998 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. З 05.09.2008 року відповідач, як чоловік позивача, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, стосунки з відповідачем не склались, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про розірвання шлюбу до суду. Житловим приміщенням відповідач не цікавиться, його речей у приміщенні немає, комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла участі не приймає. Реєстрація відповідача в житловому приміщенні створює надмірний тягар утримання майна так як житлово-комунальні послуги сплачуються із розрахунку осіб, які там зареєстровані.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2025р. відкрито провадження у даній цивільній справі розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву відповідачу направлено рекомендованим листом (штрих код 0610280901019), проте, на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
Згідно витягу з розпорядження № 81 Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.01.2001 року, за заявою ОСОБА_3 , укладено договір найму 2 кімнатної квартири АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_3 , де буде мешкати 4 особи (вона, дочка, син, мати).
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів між позивачем та відповідачем було укладено шлюб 14.07.1998 року.
Відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту про фактичне непроживання від 23.05.2025 року, складеного та підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , який зареєстрований в кв. АДРЕСА_4 , але фактично не проживає в зазначені квартирі протягом тривалого часу (8 років).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Випадки, коди житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, визначені у ч.3 ст. 71 ЖК України.
У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті (ч.5 ст. 71 ЖК України).
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В силу положень ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною 2 статті 107 ЖК України передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Також, суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985. Зокрема, в тій частині, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житлом, обґрунтовані тим, що він протягом 8 років не проживає в спірній квартирі.
При цьому, судом враховуються роз'яснення, викладені п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.85 про те, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи надані позивачем докази, суд відзначає, що вони містять відомості про те, відповідач без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації протягом 8 років.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, суду були надані докази того, що відповідач понад встановлений 6-місячний строк, не проживає у спірній квартирі без поважних причин.
За таких обставин, позивач правомірно вимагає визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи наведене, суд знаходить вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12- 13, 81, 141, 142, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 1 211, 20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 31.10.2025 року.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА