СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/7043/25
ун. № 759/24704/25
31 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про відвід слідчій судді ОСОБА_5 у розгляді клопотання Т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000237, відомості про яке 06.08.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
До провадження слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла заява захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 .
Заява обґрунтована тим, що підставами для відводу є обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності слідчого судді, які полягають у наступному: - під час відкритого судового засідання слідча суддя заборонила вільним слухачам здійснювати фіксацію судового процесу (аудіозапис, відеозапис), що суперечить вимогам ч. 4 ст. 27 КПК України; - слідча суддя заборонила захиснику виступати з трибуни, мотивуючи це безпідставно, що фактично перешкодило повноцінному користуванню документами та реалізації права на захист, передбаченого ст.ст. 22, 42 КПК України; - слідча суддя не допустила до зали судового засідання громадськість (вільних слухачів), що бажали перебувати у залі судових засідань.
Заявник вважає, що слідча суддя ОСОБА_5 є упередженою стосовно сторони власника майна, вказану заяву підтримав та просив задовольнити.
Особа, якій заявлено відвід, суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 81 КПК України.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відвід слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожна особа має гарантоване право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним, безстороннім судом, створеним на підставі закону. Забезпечення об'єктивності та неупередженості суду є однією з ключових засад кримінального провадження, що прямо випливає з принципу верховенства права.
З метою дотримання цієї гарантії закон передбачає чіткий перелік підстав для відводу судді, який закріплено у ст. 75 та 76 КПК України. Зокрема, згідно з п. 4) ч. 1 ст. 75 цього Кодексу, слідчий суддя не має права брати участь у розгляді кримінального провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Більше того, ст. 80 КПК України встановлює обов'язок слідчому судді заявити самовідвід у разі наявності таких обставин.
Згідно з ч. 5 цієї ж статті, будь-яка заява про відвід повинна бути належно обґрунтованою та мотивованою.
Водночас важливо розуміти, що не кожна незгода сторони провадження із процесуальними рішеннями суду або її суб'єктивна критична оцінка дій судді є достатньою підставою для відводу. Судова практика та положення КПК України однозначно вказують на те, що прийняття судом рішень, які не узгоджуються з позицією сторони захисту, або ж емоційне сприйняття сторонами процесу судових дій як упереджених, не може вважатися належною правовою підставою для відводу слідчого судді. Відвід слідчому судді має ґрунтуватися виключно на об'єктивних, підтверджених обставинах, що реально ставлять під сумнів його неупередженість, а не на суб'єктивному невдоволенні результатами розгляду справи.
Таким чином, забезпечення балансу між правом на неупереджений суд і недопущенням зловживання правом на відвід вимагає обґрунтованого та відповідального підходу до оцінки дій суду, виключаючи використання механізму відводу як інструменту впливу на хід кримінального провадження.
Закон вимагає, щоб відвід судді був вмотивованим та базувався на об'єктивних даних, які дійсно свідчать про можливу упередженість. Відсутність таких даних у поданій заяві свідчить про те, що вона побудована виключно на припущеннях, особистому сприйнятті та незгоді із процесуальними рішеннями суду, що саме по собі не може бути підставою для його відводу.
Щодо тверджень про заборону аудіо та відео фіксації.
Сторона власника майна висловлюючи незгоду з рішенням слідчого судді з приводу заборони відео та аудіо фіксації судового засідання, намагається надати цьому процесуальному рішенню суду інший (упереджений) характер. Водночас такі твердження не мають належного процесуального та доказового обґрунтування, ґрунтуються виключно на припущеннях і не відповідають нормам КПК України.
Суд має право обмежити відеозапис судового засідання, якщо таке завдасть шкоди судовому розгляду. Вказане прямо випливає із положення ч. 6 ст. 27 КПК України. Вказане рішення приймається з урахуванням думки сторін, яка при цьому не є визначальною. Також судова практика зводиться заборони здійснювати аудіо та відео фіксацію судового засідання при дослідженні у відкритому судовому засіданні матеріалів з обмеженим доступом, особистих даних осіб, даних про їх стан здоров'я, місця проживання, змісту особистих телефонних розмов тощо. Вказані підстави, хоч і певною мірою дублюють підстави, передбачені ч. 2 вказаної статті, однак поняття закритого судового засідання та відкритого, без його відео та аудіо фіксації, не є тотожними. Останнє дає можливість здійснювати контроль за особами, присутніми у залі судового засідання, з метою дотримання законодавчої заборони присутності в залі судових засідань свідків, яка передбачена ст. 346 КПК України.
У даному випадку, як випливає з матеріалів справи, предметом розгляду були протоколи обшуку, протоколи допиту свідків, протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, протокол допиту потерпілого, тобто документи, які за своєю правовою природою містять конфіденційну інформацію.
Відтак слідчий суддя прийшов до переконання, що заявлений відвід є виключно незгодою із прийнятим слідчим суддею рішенням та мотивами його прийняття, не має нічого спільного із сумнівом у неупередженості судді, має інший законодавчо визначений спосіб релізації (апеляційне оскарження або включення заперечень проти рішень, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню до апеляційної скарги на судове рішення, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України).
Щодо інших тверджень заявленого відводу.
Твердження про те, що слідча суддя не допустила вільних слухачів до зали суду, не можуть вважатись процесуальною підставою для відводу судді або висновку про її упередженість.
У даному випадку здійснення суддею певних дій з організації судового розгляду та прийняття суддею під час проведення судового розгляду рішень не є підставою для висновку про упередженість у розумінні ст. 75 КПК України, а незгода з прийнятими процесуальними рішенням не є підставою для відводу судді.
Окрім того, як вбачається з журналу судового засідання №5370421 від 30.10.2025 року, слідча суддя під час розгляду клопотання оголосила, що взалі суду присутні вільні слухачі, а саме: «ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 , ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 ».
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Розглядаючи вищевказані доводи заяви про відвід, суд виходить із того, що при визначенні існування у даній справі законних підстав сумніватися в неупередженості судді, позиція учасника, який заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому має наявність фактів, що дають можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Сумнів у неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
Проте у даному конкретному випадку не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів у неупередженості судді.
Не знайшли свого підтвердження також доводи заявника про порушення слідчою суддею ОСОБА_5 права повноцінного користування документами та реалізації права на захист.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно слідчий суддя підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу апріорі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею ОСОБА_5 поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність при розгляді даного провадження.
Функцією судді під час розгляду заяви учасника справи про відвід іншому судді є лише перевірка наявності підстав, що виключають участь такого судді у кримінальному провадженнів даному випадку з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Будь-яких об'єктивних доказів наявності саме упередженості судді, тобто наявності з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в її неупередженості заявником не наведено.
З огляду на викладене, враховуючи наведені норми процесуального права, викладені доводи сторони захисту, які не вказують на допущення у майбутньому недовіри з формуванням думки учасників процесу на правомірні очікування законності можливого рішення суду, що може бути сумнівом неупередженого рішення у справі в інших учасників процесу та забезпечення їм загальних засад кримінального провадження, не доведено наявність сумнівів, що слідча суддя не здатна винести неупередженого рішення, слід дійти висновку, що відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суддя
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про відвід слідчій судді ОСОБА_5 у розгляді клопотання Т.в.о. старшого слдічого СУ ГУНП в Київській області лейтенанта поліціх ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000237, відомості про яке 06.08.2025 року внесені до Єдиного реєсру досудових розслідувань- відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1