31.10.2025 Справа № 756/11191/25
Унікальний номер 756/11191/25
Номер провадження 2/756/6260/25
29 жовтня 2025 м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить здійснити розподіл майна подружжя садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство», Оболонський район, м. Київ та земельної ділянки загальною площею 0,0392 га, кадастровий номер 8000000000:78:249:0026 за адресою АДРЕСА_2 , визнавши за кожним по 1\2 частці.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 24 вересня 2011 року між сторонами укладено шлюб. В період перебування в шлюбі, 30 серпня 2013 року подружжям придбано за договором купівлі-продажу садовий будинок №35-А , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0392 га, кадастровий номер 8000000000:78:249:0026, за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство», м. Київ.
Рішенням Оболонського суду 07 липня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.
Посилаючись на положення ст. 60 СК України позивач просить в порядку поділу майна подружжя визнати садовий будинок та земельну ділянку спільною частковою власністю із визначенням часток, кожному по частині. Враховуючи, що подружжям не досягнуто згоди щодо поділу майна набутого в шлюбі, позивач просить суд позов задовольнити.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28 липня 2025 року матеріали справи передано головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху для доплати судового збору.
На виконання вимог ухвали позивачем 07 серпня 2025 року усунуто недоліки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 08 серпня 2025 року відкрито провадження по справі, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого розгляду на 01 жовтня 2025 року.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач подав клопотання про закриття підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року закрито підготовчий розгляд та призначено справу до судового розгляду на 29 жовтня 2025 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, з підстав та мотивів викладених в позовній заяві. Зазначив, що відповідач обізнана про судовий розгляд. Він, як чоловік надавав дружині згоду на укладання договору, що відображено в договорі купівлі-продажу. Проти заочного розгляду спарви не заперечував.
Відповідач в судове засідання, призначене на 30 жовтня 2025 року не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини своєї неявки суд не повідомила. Оболонським районним судом м.Києва за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача: АДРЕСА_4 надсилалась судова кореспонденція про час та місце розгляду справи із ухвалою суду про відкриття провадження, проте кореспонденція повернулась без вручення із позначенням « адресат відсутній». Також відповідач сповіщалась про розгляд справи шляхом надіслання повідомлення у додаток «Viber» на її номер телефонного зв'язку.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про задоволення позову.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 24 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського управління юстиції міста Києва зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка після укладання шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 », актовий запис № 1502.
30 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 придбала садовий будинок №35-А , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0392 га, кадастровий номер 8000000000:78:249:0026, за адресою: АДРЕСА_5 .
У пункті 13 Договору зазначено, що продавець свідчить, що йому відомо, що цей договір укладається за згодою чоловіка покупця,що підтверджується його заявою, справжність підпису якого нотаріально засвідчена, яка залишається в справі.
Заочним рішенням Оболонського суду 07 липня 2025 року шлюб, зареєстрований 24 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Спір між сторонами виник з приводу поділу майна подружжя набутого під час шлюбу.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
За приписами ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц).
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності майна до спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів та доказів наданих сторонами, судом встановлено, що садовий будинок №35-А , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0392 га, кадастровий номер 8000000000:78:249:0026, за адресою: АДРЕСА_5 , придбано ОСОБА_2 в період шлюбу, у зв'язку з чим є спільно набутим майном подружжя ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Під час поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами доведений факт придбання садового будинку АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_5 , в період шлюбу, та належність його до спільного майна подружжя, тому вважає доцільним задовольнити позовні вимоги та розподілити його в рівних ідеальних частках по 1/2 частині, за кожним.
Щодо розподілу судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст.141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 9084грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268,280-283, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_6 , обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство»; та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0392 га, кадастровий номер 8000000000:78:249:0026, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство».
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати зі сплати судовго збору у розмірі 9084,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик