30.10.2025 Справа № 756/7075/25
Унікальний номер справи 756/7075/25
Провадження номер 2/756/4498/25
28 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участі : представника відповідача - Попова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов'язання,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зінченка М.М., звернулася до Оболонського районного суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі -АТ «Універсал Банк»), в якому просить визнати припиненим зобов'язання за кредитним договором за рахунком № НОМЕР_1 на суму 70000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 11 січня 2025 року позивач виклала оголошення про продаж закруток через додаток OLX. Ввечері о 21.30 зателефонував ОСОБА_2 з номеру телефону НОМЕР_2 з метою придбання 10 банок по 65 грн за 1 шт. Згодом в за стосунку Вайбер надійшло посилання, де позивачку просили заповнити реквізити банківської карти Монобанк, щоб отримати 650 грн за продаж закруток. Її спроби виявилися невдалими. Їй зателефонував чоловік, за його допомогою позивач заповнила посилання на отримання коштів, їй обіцяли що на її рахунок зарахують кошти. Зранку виявила, що з належного позивачу карткового рахунку списано 51880,60 грн та 20800,00 грн з яких 2680,00 грн власних коштів та 70000,00 грн кредитних коштів.
Позивач зателефонувала до банку на гарячу лінію та повідомила про списання коштів також за заявою позивача порушено кримінальне провадження №12025162160000029 за ч.4 ст.190КК України.
Представник позивача, посилається на ту обставину, що позивач кредитний договір не укладала, просить визнати припиненим зобов'язання.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою судді від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 17 червня 2025 року.
23 червня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву зазначають, що позивач зателефонувала в службу підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 в 09.35 год та сповістила, що продавала консервацію через сайт OLX отримала від покупця посилання за яким вона ввела всі данні картки, її номер, строк дії , cvv - код та пін -код. Позивач разголосила отр- пароль, який їй направлявся на її фінансовий номер у вигляді смс сповіщення для підтвердження входу в мобільний за стосунок Монобанк з нового пристрою, а також пін код для входу в мобільний за стосунок, що доводиться історією входу клієнта, прінскріни долучені до відзиву. Отр- пароль направлявся виключно позивачу, який вона розголосила, що дозволило здійснити вхід в її за стосунок з нового пристрою. За заявою позивача від 13 липня 2021 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг. Умовами укладеного договору клієнт зобов'язався не розголошувати (передвати) платіжну карту, номер мобільного телефону, зберігати пін код та доступ для аутентифікації в таємниці (п.6.2.7,6.2.8). Посилаючись на положення ст.87 Закону України «Про платіжні системи» відповідальність за проведення спірних операції покладається на платника. До відзиву долучений аудіо запис розмови представника банку з позивачем.
11 липня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зауважує що у відповідача відсутні письмові докази про розголошення позивачем ОТР пароля. Авторизація 11 січня 2025 року була здійснена з нового пристрою ASUS, який не був довіреним пристроем. Відповідач зазначає, що ОТР пароль надсилався на номер телефону НОМЕР_3 …, який не є фінансовим номером. Наполягала на задоволенні заявлених вимог.
Від представника відповідача 17 липня 2025 року надійшли заперечення на відповідь на відзив із долученими скрінів з програмного забезпечення.
За клопотаннями представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався.
Від представника позивача 28 жовтня 2025 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог з мотивів викладених у поданому відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Звернув увагу, що у відзиві допущено помилку у зазначенні фінансового номеру позивача на який надсилався код ОТР, зазначено помилково інший номер. Те що код надсилався на номер позивача доводиться скрінами з програмного забезпечення, а також зауважив на неналежно обраний позивачем спосіб захисту.
Заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі надані як в обґрунтування заявленого позову так і в спростування заявлених вимог, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Встановлені судом обставини справи
Судом встановлено, що 13 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеної угоди ОСОБА_1 відкритий поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 із встановленням кредитного ліміту.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою ОСОБА_1 порушене кримінальне провадження №12025162160000029 за ч.4 ст.190 КК України. У поданій 12 січня 2025 року заяві ОСОБА_1 зазначила про те, що 11 січня 2025року перебуваючи в мережі Інтернету на сайті OLX, розмістила оголошення про продаж закруток та перейшовши за посиланням, яке їй було направлено, ввела логін та пароль від додатку Монобанк, а в подальшому з її банківської карти № НОМЕР_4 , шляхом здійснення трьох транзакцій було списано грошові кошти в розмірі 72680,60 грн.
Згідно з виписки руху коштів по картці від 12 січня 2025 року, відкритої на ім'я ОСОБА_1 судом встановлено, що 11 січня 2025 року о 22:47:19 здійснено переказ коштів в сумі 51880,60 грн з метою купівлі валютних цінностей 1140,24 Євро, того ж дня о 22:48:14 здійснено переказ коштів з рахунку в розмірі 20800,00 грн.
Відповідно до п. 6.2.7. Глави 6 Розділу ІІ Умов і правил: «клієнт зобов'язаний не передавати Платіжну картку та / або номер мобільного телефону та / або мобільний телефон, що використовується для Мобільного додатку у користування третім особам.
Відповідно до п. 6.2.8. Глави 6 Розділу ІІ Умов і правил, клієнт зобов'язаний зберігати ПІН-код, коди доступу, аутентифікаційні дані в таємниці і ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. У разі одержання клієнтом інформації щодо несанкціонованих операцій з карткою або при виникненні підозр щодо шахрайства, він повинен якнайшвидше звернутись до центру клієнтської підтримки Банку.
Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 8.11. Умов і правил).
У разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду ( пункт 8.15. Умов і правил).
Судом встановлено з інформації наданої Банком, ОСОБА_1 використовувала з 13 липня 2021 року довірений пристрій телефонSamsung з фінансовим номером НОМЕР_5
Судом досліджено аудіо запис звернення позивача ОСОБА_1 12 січня 2025 року до служби підтримки Монобанк в якому вона повідомила, що на сайті ОЛХ розмістила оголошення про продаж консервації. 11 січня 2025 року вона отримала від покупця посилання за яким їй потрібно було ввести дані свої картки для отримання на неї грошових коштів за товар. Вона ввела всі без виключення дані її картки (номер, строк дії, CVV, ПІН код). Також на запитання оператора щодо передавання OTP пароля, який надійшов їй у СМС повідомленні, позивачка підтвердила, що його також вводила (а.с.62).
З інформації внутрішньої системи Банку встановлено, що 11 січня 2025 року о 22:37:19 на фінансовий номер ОСОБА_1 НОМЕР_5, надіслано СМС повідомлення з ОТП-паролем для підтвердження зміни довіреного пристрою.
11 січня 2025 року о 22:39:54 даний ОТР-пароль було введено на новому пристрої (девайсі/телефоні) asus, що підтверджується прінтскріном.
11 січня 2025 року о 22:39 одразу у мобільний застосунок Монобанк ОСОБА_1 направлено повідомлення щодо підтвердження нею зміни довіреного пристрою, прінтскрін №4. Система захисту в Банку не дозволяє отримати доступ до мобільного застосунку Монобанк одразу після правильного введення OTPпаролю, оскільки потрібне обов'язкове введення ПІН-коду для доступу для за стосунку.
11 січня 2025 року о 22:39:59 на новому пристрої (девайсі/телефоні) asus було введено ПІН-код для входу в мобільний застосунок Монобанк.
11 січня 2025 року о 22:40 - на електронну пошту ОСОБА_1 . Банком направлено лист з повідомленням про вхід в застосунок Монобанк з нового пристрою.
Мотиви та висновки суду
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін(частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
З договору можуть виникати одне або декілька зобов'язань.
Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.1, 2 ст. 598 ЦК України).
Звертаючись до суду з вимогою про визнання припиненими зобов'язання за кредитним договором за відкритим на ім'я позивач рахунком в сумі 70000,00 грн, позивач фактично прагнула досягнути юридичної визначеності, щодо відсутності в неї обов'язку повертати кредитні кошти, які були списані з її рахунку невстановленими особами 11 січня 2025 року за допомогою мережі Інтернету. В позовній заяві сторона позивача не зазначає правові підстави з яких вона вважає зобов'язання припиненими.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, зроблено висновок, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»).
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц.
З огляду на викладені позивачем фактичні обставини, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо наявності правових підстав для повернення Банком на рахунок позивача, як користувача банківських послуг кредитних коштів, які були списані з її рахунку 11 січня 2025 року, як зазначає позивач неправомірно, шахрайським шляхом.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; користувач платіжних послуг (далі -користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Частиною 20 статті 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
За змістом статті 68 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Статтями 86, 87 Закону України «Про платіжні послуги» визначена відповідальність надавачів платіжних послуг та платників під час виконання платіжних операцій.
Так, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями.
У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.
Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Платник зобов'язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.
Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.
Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов'язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пунктів 143, 144 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов'язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, які відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Таким чином обставинами, які мають бути обов'язково встановлені під час розгляду цієї справи для її правильного вирішення є, обставини щодо вчинення або не вчинення споживачем банківських послуг (позивачем) дій, які сприяли незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції від її імені.
З досліджених судом матеріалів справи та наданої Банком інформації, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 дій : введення номеру її платіжної карти, пін -коду, коду -cvv, у невідомому посиланні, а також сповіщення ОТР коду, який був надісланий на її фінансовий номер, ці дії сприяли незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції від її імені, та списанню з відкритого на її ім'я рахунку кредитних коштів.
Отже, суд приходить до переконання, що необачність позивача сприяла використанню невстановленими досудовим розслідуванням особами її персональних даних входу в мобільний застосунок , що дало їм змогу використати кредитні та особисті кошти позивача, тому у відповідача АТ «Універсал Банк» відсутній обов'язок відновити кредитні кошти.
Суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до АТ «Універсал Банк» через їх недоведеність.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст.141 ЦПК України. Через відмову в задоволенні позову в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов'язання.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик